Instagram
English
A A A A A
Біблія протягом одного року
Вересень 12

Ісая 15:1-9
1. Слово пророче про Моабіїв: Так! ніччю збурений буде Ар-Моаб і спустошений; так! вночі збурений буде Кир-Моаб і спустошений!
2. Виходить він ід Баїту й Дибону, виходить на висоти, плакати; Моаб ридає над Набою й Медевою; в усїх їх острижені голови, у всїх оголені бороди.
3. Скрізь по улицях у веріттю люде; на дахах, по ринках всї ридають, в сльозах потопають.
4. І Есебон і Елеала голосять; крик їх доходить аж до Яази.
5. Й моє серце ридає над Моабом; втїкають із його 'д Сигору, до третьої Егли; виходять, плачучи, на Лухит; по Хоронаїмській дорозї гірко голосять;
6. Бо висхнуть води в Нимримі, позасихають луги, трава вигорить, вся зелень ізникне.
7. Тим переносять вони останки добутку, та, що врятували, поза ріку Арабську.
8. Плач по всїй землї Моабській; Як вони голосять, чути аж в Еглаймі, плач його несеться до Беер-Елиму;
9. Бо вода в Дибонї взялась уже кровю; - та я наведу на Дибон іще нове лихо - левів на тих, що з Моабу повтїкали, та й в краю зостались.

Ісая 16:1-14
1. Посилайте ягнята владицї землї з Сели в пустинї на гору дочки Сионської;
2. Дочки бо Моабійські будуть коло бродів Арнону, наче та птичка, з гнїзда викинена.
3. Зложи раду, виречи присуд; розпростри над нами серед полудня, мов уночі, тїнь твою; скрий прогнаних, не видай блукаючих.
4. Нехай перебудуть у тебе прогнані мої Моабії; будь їм захистом перед грабіжником; бо й так зникне гнобитель, грабіж перестане, а ті, що на них напирають, щезнуть із землї.
5. Милосердєм стане твердо в пробутку Давидовому престол правди, й засяде на нїм в справедливостї суддя, що шукати ме правди й до правосуду змагати.
6. Про Моаба ж ми чували, - гордий він над міру, надутий і пишний та лютий, та й в слові нещирий.
7. Тим то тяжко заплаче Моаб над Моабом, - всї будуть ридати; о, застогнайте по твердинях Кирхарешета; вони ж спустошені.
8. Ниви Есевонські спустїли, та й виноградник Севамський; властники народів вигубили ті прегарні лозини, що сягали аж до Язеру; розстилались по пустинї, простирались пагонцями аж поза море.
9. Тим і я заплачу по садах Севамських, як плакав над Язером, й поливати му сльозами тебе, Есевоне й Елеало! не буде бо в тебе часу зборів виноградних, анї під час жнив - давних голосних радощів.
10. Замовкли жарти й веселощі по нивах роскішних, і в виноградниках не сьпівають, не веселяться; виноградар не топче в тискарнях грона: Я перервав усї веселощі.
11. Тим аж стогне утроба в мене над Моабом, мов гуслі жалібні, і серце моє над Кирхарешетом.
12. Хоч і збереться Моаб, і буде аж до утоми змагатись на висотах, та в своїх сьвятинях молитись, та йому нїчо не поможе.
13. Ось, яке слово виповів Господь вже давно про Моаба,
14. А тепер от як говорить Господь: За три роки, рахуючи роками наймитів, сила Моаба впаде разом із усїм великим многолюдством його, а останок його буде вельми малий і незначний.

Псалми 106:24-31
24. Потім відріклися землї благословенної, не повірили слову його;
25. Нарікали в шатрах своїх, на голос Господа не зважали.
26. Тодї, піднявши руку свою, поклявся, що трупом положить їх в пустинї,
27. І повалить потомство їх під ярмо народів і розсипле їх по землях.
28. Пристали вони до Баал-Пегора, й їли жертви мертвих ідолів.
29. Прогнївили Бога дїлами своїми; і спала на них кара.
30. Тодї Пинегас, зробивши суд, умилосердив Бога, і кара минула.
31. І полїчено йому се за справедливість з роду в рід аж по віки.

Приповісті 25:8-10
8. Судитись не хапайсь, бо що робити будеш, як вкінцї супротивник твій засоромить тебе?
9. Судися з противником твоїм, але тайни його не зраджуй,
10. Щоб хто не насьміявсь із тебе, се почувши, а тодї неслава твоя все буде на тобі.

2 Коринфян 4:1-18
1. Тим же то, маючи се служеннє, яко же помилувані, не слабнемо,
2. а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совістї чоловічій перед Богом.
3. Коли ж і закрите благовістє наше, то у погибаючих єсть закрите,
4. в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога.
5. Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради.
6. Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.
7. Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас.
8. У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряємо надїї;
9. гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені;
10. всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісусове в тїлї нашому являло ся.
11. Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому.
12. Тим же оце смерть в нас орудує, а життє в вас.
13. Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо,
14. знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами.
15. Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась на славу Божу.
16. Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млїє, та нутряний обновляєть ся день у день.
17. Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави,
18. нам, що не дивимось на видоме, а на невидоме; що бо видоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.