| Ісая 13:1-22 |
| 1. С лово пророче про Вавилон, висказане Ісаїєм, сином Амосовим: |
| 2. Підійміть знамено воєнне на верху гори, кликнїть голосно, махнїте рукою, щоб наступали на ворота сих вельмож! |
| 3. Я дав приказ тим, що їх вибрав; я покликав сильних, щоб довершили гнїв мій, радїючи славою, яку даю їм. |
| 4. Ось, окрик по горах, наче великої товпи людей, гомін зворушених царів та народів зібраних разом: Господь сил чинить перегляд боєвого війська! |
| 5. Поприходили здалека, від краю неба - і Господь і знаряддя гнїву його, щоб збурити ввесь край. |
| 6. О, ридайте, бо день Божий ближиться, - як опустошуюча сила рукою Всемогущого. |
| 7. Тим то руки в кожного зомлїли, в кожної людини серце заниває. |
| 8. Зжахнулись; судороги й болї схопили їх, нїби породїлю; стуманївши, глядить одно на одного, лиця в них зажарілись. |
| 9. Наступає день Господень, день гнїву палкого, щоб обернути землю в пустиню й вигубити грішників на нїй. |
| 10. Небесні зорі й сьвітила не дають із себе сьвітла; сонце, сходючи, темнїє, й місяць не сьвітить сьвітлом своїм. |
| 11. Я скараю люд за зло, й безбожників за їх беззаконня; зроблю конець гординї пишних, і впокорю надутих гнобителїв. |
| 12. Я вчиню так, що люде будуть дорожші над золото чисте, і мужі дорожші над золото Офирське. |
| 13. Тим то я потрясу небом, і земля порушиться з свого місця від гнїву палкого Господа Саваота в день палаючого гнїву його. |
| 14. Тодї кожний, - мов серна, що за нею гонять, мов вівцї, пустопаш лишені, - розбігнесь поміж народ свій, шукати ме сховища в землї своїй; |
| 15. Але кого стрінуть, той пробитий буде, кого схоплять, від меча погибне. |
| 16. Дїток їх вбивати муть в їх перед очима; домівки їх пограбують, жінок збесчестять. |
| 17. Я Мидіїв на їх справлю, тим срібло байдужне, й на золото не ласі. |
| 18. Луки їх вбивати муть малечу, не пощадять плоду в матері в утробі, око їх дїтей не пожалує. |
| 19. І Вавилон, царстов окрасу, гордощі в Халдеїв, поверне Бог у нїщо, як Содом-Гоморру. |
| 20. Там осадник не осяде з роду та й до роду; нї Араб шатра розложить, нї пастух там із стадом буде спочивати. |
| 21. Нї! звіррє пустиннє буде його залягати, а доми наповняться пугачами; жити муть там струсї, косматі малпи скакати. |
| 22. Шакалі вити муть у домівках їх, і гієни по роскішних замках. |
| Ісая 14:1-32 |
| 1. Близько час його, й не загаяться днї його; бо Господь на Якова знов гляне ласкаво, знов приверне любов свою до Ізраїля; й оселить їх на землї їх рідній; прилучаться до них чужоземцї, й пристануть до Яковового дому. |
| 2. І візьмуть їх народи й приведуть на їх місце, а Ізраїль присвоїть їх собі на землї Господнїй за рабів і рабинь, і поневолить тих, що його в неволю були забрали, й буде він утискати тих, що його тиснули. |
| 3. І станесь тодї: як Господь тебе визволить від смутку твого й від страху й тяжкої неволї, що на тобі тяготїла, |
| 4. То висьпіваєш у піснї побіду над царем Вавилонським і промовиш: Ось, не стало мучителя - скінчився грабіж! |
| 5. Поломав Господь палицю в безбожних, скипетр у тиранів, |
| 6. Що побивав люто народи ударами без'упинними, панував над племенами в гнїві, докучав без міри, |
| 7. Всї краї тепер оддихають в спокою, з радощів сьпівають; |
| 8. Веселяться й кипариси та й кедри Ливанські: Від коли ти заснув, нас вже не рубають! |
| 9. Глибінь пекольна зворушилась задля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм; всїх велетнїв побудила, всїх князїв землї; із престолів повставати всїм царям звелїла; |
| 10. А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?! |
| 11. Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились; під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі! |
| 12. Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи! |
| 13. Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі; |
| 14. Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься. |
| 15. А тепер ти попав в пекло, - в глибінь преисподню. |
| 16. Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той - мовляв - що хитав землею, та трусив царствами? |
| 17. Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку? |
| 18. Всї царі в народів, всї спочивають, кожен в честї у своїй домівцї; |
| 19. Ти ж покинутий за гробовищем, як пуста галузка, мов одежа вбитих, мечем посїчених, що їх вкидають у вапяні ями, - ти, мов те падло, що його топчуть, |
| 20. Не будеш із ними в могилї; ти бо спустошив землю твою, вбивав народ твій: о, по віки не спогадаєсь рід лиходїїв! |
| 21. Готуйте різанину синам його за беззаконностї батька їх, щоб не піднялись і не заволодїли землею, та не сповнили сьвіт ворожнечею. |
| 22. Так, встану на них - говорить Господь Саваот - і вигублю імя Вавилону до нащадку - й сина й внука, говорить Господь. |
| 23. І вчиню його пробутком їжа та болотом, і вимету його мітлою, витираючою до чистого, говорить Господь Саваот. |
| 24. Клянучись, говорить Господь сил: Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і станеться, |
| 25. Щоб стерти Ассирийця в землї моїй й розтоптати його на горах моїх; а тодї спаде з них ярмо його, й здійметься тягар із плечей в їх. |
| 26. Так призначено, так постановлено про всї (поганські) землї, а се рука, простягнута на всї ті народи; |
| 27. Бо се призначив Господь сил, і хто зможе те відмінити? рука його простягнута, - хто її відверне? |
| 28. В роцї ж, коли вмер царь Ахаз, було ось таке пророче слово: |
| 29. Не радуйся, земле Филистійська, що поломана палиця, побивавша тебе; бо з кореня змиїного вийде гаспид, а плодом із його буде лїтаючий дракон. |
| 30. А тодї бідні стануть насичені, а злиденні безпечно будуть спочивати; твій же корінь уморю голодом, а й нащадок у тебе вигублю. |
| 31. Ридайте ж, ворота, вий голосно, місто! Розпадешся ти, земле Филистійська; ось бо - від півночі ковпіт димом надходить, а нема втомленого в їх полках. |
| 32. І що ж тодї скажуть вістники народу? Ось те, - що Господь утвердив Сиона, що в йому знайдуть захист убогі з народу його. |
| Псалми 106:19-23 |
| 19. Вони зробили тельця коло Гореба-гори, і покланялись перед литим творищем. |
| 20. І заміняли славу свою за подобу бика, що травою годується. |
| 21. Вони забули Бога, спасителя свого, що сотворив велике дїло в Египтї, |
| 22. Чудеса в країнї Хама, страшне дїло на Червоному морі. |
| 23. Тодї сказав він, що запропастив би їх, якби Мойсей, вибраний його, не стояв перед ним над проваллю, щоб відхилити ярість його від погибелї. |
| Приповісті 25:6-7 |
| 6. Не величайсь перед царем і на місцї для князїв не становись; |
| 7. Бо красше, коли тобі скажуть: "Ходи сюди висше", анїж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої. |
| 2 Коринфян 3:1-18 |
| 1. Чи нам же починати знов самих себе поручати? або треба нам, як иншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?). |
| 2. Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде. |
| 3. (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тїлесних скрижалях серця. |
| 4. Надїю ж таку маємо через Христа до Бога, |
| 5. бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога, |
| 6. котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить. |
| 7. Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його минущої, |
| 8. як же не більше служеннє духа буде в славі? |
| 9. Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою. |
| 10. Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави. |
| 11. Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває. |
| 12. Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю, |
| 13. а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого. |
| 14. Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає. |
| 15. Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить. |
| 16. Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало. |
| 17. Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля. |
| 18. Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуємось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа. |