A A A A A
Біблія протягом одного року
Вересень 11

Ісая 13:1-22
1. С лово пророче про Вавилон, висказане Ісаїєм, сином Амосовим:
2. Підійміть знамено воєнне на верху гори, кликнїть голосно, махнїте рукою, щоб наступали на ворота сих вельмож!
3. Я дав приказ тим, що їх вибрав; я покликав сильних, щоб довершили гнїв мій, радїючи славою, яку даю їм.
4. Ось, окрик по горах, наче великої товпи людей, гомін зворушених царів та народів зібраних разом: Господь сил чинить перегляд боєвого війська!
5. Поприходили здалека, від краю неба - і Господь і знаряддя гнїву його, щоб збурити ввесь край.
6. О, ридайте, бо день Божий ближиться, - як опустошуюча сила рукою Всемогущого.
7. Тим то руки в кожного зомлїли, в кожної людини серце заниває.
8. Зжахнулись; судороги й болї схопили їх, нїби породїлю; стуманївши, глядить одно на одного, лиця в них зажарілись.
9. Наступає день Господень, день гнїву палкого, щоб обернути землю в пустиню й вигубити грішників на нїй.
10. Небесні зорі й сьвітила не дають із себе сьвітла; сонце, сходючи, темнїє, й місяць не сьвітить сьвітлом своїм.
11. Я скараю люд за зло, й безбожників за їх беззаконня; зроблю конець гординї пишних, і впокорю надутих гнобителїв.
12. Я вчиню так, що люде будуть дорожші над золото чисте, і мужі дорожші над золото Офирське.
13. Тим то я потрясу небом, і земля порушиться з свого місця від гнїву палкого Господа Саваота в день палаючого гнїву його.
14. Тодї кожний, - мов серна, що за нею гонять, мов вівцї, пустопаш лишені, - розбігнесь поміж народ свій, шукати ме сховища в землї своїй;
15. Але кого стрінуть, той пробитий буде, кого схоплять, від меча погибне.
16. Дїток їх вбивати муть в їх перед очима; домівки їх пограбують, жінок збесчестять.
17. Я Мидіїв на їх справлю, тим срібло байдужне, й на золото не ласі.
18. Луки їх вбивати муть малечу, не пощадять плоду в матері в утробі, око їх дїтей не пожалує.
19. І Вавилон, царстов окрасу, гордощі в Халдеїв, поверне Бог у нїщо, як Содом-Гоморру.
20. Там осадник не осяде з роду та й до роду; нї Араб шатра розложить, нї пастух там із стадом буде спочивати.
21. Нї! звіррє пустиннє буде його залягати, а доми наповняться пугачами; жити муть там струсї, косматі малпи скакати.
22. Шакалі вити муть у домівках їх, і гієни по роскішних замках.

Ісая 14:1-32
1. Близько час його, й не загаяться днї його; бо Господь на Якова знов гляне ласкаво, знов приверне любов свою до Ізраїля; й оселить їх на землї їх рідній; прилучаться до них чужоземцї, й пристануть до Яковового дому.
2. І візьмуть їх народи й приведуть на їх місце, а Ізраїль присвоїть їх собі на землї Господнїй за рабів і рабинь, і поневолить тих, що його в неволю були забрали, й буде він утискати тих, що його тиснули.
3. І станесь тодї: як Господь тебе визволить від смутку твого й від страху й тяжкої неволї, що на тобі тяготїла,
4. То висьпіваєш у піснї побіду над царем Вавилонським і промовиш: Ось, не стало мучителя - скінчився грабіж!
5. Поломав Господь палицю в безбожних, скипетр у тиранів,
6. Що побивав люто народи ударами без'упинними, панував над племенами в гнїві, докучав без міри,
7. Всї краї тепер оддихають в спокою, з радощів сьпівають;
8. Веселяться й кипариси та й кедри Ливанські: Від коли ти заснув, нас вже не рубають!
9. Глибінь пекольна зворушилась задля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм; всїх велетнїв побудила, всїх князїв землї; із престолів повставати всїм царям звелїла;
10. А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?!
11. Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились; під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі!
12. Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи!
13. Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі;
14. Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.
15. А тепер ти попав в пекло, - в глибінь преисподню.
16. Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той - мовляв - що хитав землею, та трусив царствами?
17. Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку?
18. Всї царі в народів, всї спочивають, кожен в честї у своїй домівцї;
19. Ти ж покинутий за гробовищем, як пуста галузка, мов одежа вбитих, мечем посїчених, що їх вкидають у вапяні ями, - ти, мов те падло, що його топчуть,
20. Не будеш із ними в могилї; ти бо спустошив землю твою, вбивав народ твій: о, по віки не спогадаєсь рід лиходїїв!
21. Готуйте різанину синам його за беззаконностї батька їх, щоб не піднялись і не заволодїли землею, та не сповнили сьвіт ворожнечею.
22. Так, встану на них - говорить Господь Саваот - і вигублю імя Вавилону до нащадку - й сина й внука, говорить Господь.
23. І вчиню його пробутком їжа та болотом, і вимету його мітлою, витираючою до чистого, говорить Господь Саваот.
24. Клянучись, говорить Господь сил: Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і станеться,
25. Щоб стерти Ассирийця в землї моїй й розтоптати його на горах моїх; а тодї спаде з них ярмо його, й здійметься тягар із плечей в їх.
26. Так призначено, так постановлено про всї (поганські) землї, а се рука, простягнута на всї ті народи;
27. Бо се призначив Господь сил, і хто зможе те відмінити? рука його простягнута, - хто її відверне?
28. В роцї ж, коли вмер царь Ахаз, було ось таке пророче слово:
29. Не радуйся, земле Филистійська, що поломана палиця, побивавша тебе; бо з кореня змиїного вийде гаспид, а плодом із його буде лїтаючий дракон.
30. А тодї бідні стануть насичені, а злиденні безпечно будуть спочивати; твій же корінь уморю голодом, а й нащадок у тебе вигублю.
31. Ридайте ж, ворота, вий голосно, місто! Розпадешся ти, земле Филистійська; ось бо - від півночі ковпіт димом надходить, а нема втомленого в їх полках.
32. І що ж тодї скажуть вістники народу? Ось те, - що Господь утвердив Сиона, що в йому знайдуть захист убогі з народу його.

Псалми 106:19-23
19. Вони зробили тельця коло Гореба-гори, і покланялись перед литим творищем.
20. І заміняли славу свою за подобу бика, що травою годується.
21. Вони забули Бога, спасителя свого, що сотворив велике дїло в Египтї,
22. Чудеса в країнї Хама, страшне дїло на Червоному морі.
23. Тодї сказав він, що запропастив би їх, якби Мойсей, вибраний його, не стояв перед ним над проваллю, щоб відхилити ярість його від погибелї.

Приповісті 25:6-7
6. Не величайсь перед царем і на місцї для князїв не становись;
7. Бо красше, коли тобі скажуть: "Ходи сюди висше", анїж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої.

2 Коринфян 3:1-18
1. Чи нам же починати знов самих себе поручати? або треба нам, як иншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).
2. Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.
3. (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тїлесних скрижалях серця.
4. Надїю ж таку маємо через Христа до Бога,
5. бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога,
6. котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.
7. Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його минущої,
8. як же не більше служеннє духа буде в славі?
9. Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою.
10. Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави.
11. Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.
12. Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,
13. а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого.
14. Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.
15. Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить.
16. Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.
17. Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.
18. Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуємось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.