A A A A A
Error:
BookNum: 22 Chapter: 1 VerseStart: 17 VerseShouldHave: 16
Біблія протягом одного року
Вересень 1

Пісня Піснями 1:1-17
1. Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша.
2. Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили.
3. Притягни мене 'д собі, - ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, - будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; - о, не помилилися тим, що влюбили тебе!
4. Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона.
5. Ви не дивітесь, що я смуглява, - се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, - власного ж виноградника я не стерегла.
6. З'ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?
7. Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.
8. Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).
9. Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;
10. Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.
11. Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.
12. Милий мій - мов китиця мирри, у мене на грудях,
13. Милий мій у мене - мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.
14. Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині.
15. А ти, мій любий - прехороший, уродливий! а постеля наша - мов трава зелена;
16. Крівля домів наших - кедри, криша - кипариси.
17. Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна!

Пісня Піснями 2:1-17
1. Що лилїя між тернами - те мила моя між дївами.
2. Яблоня між деревами лїсними - се мій милий між молодиками. В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму.
3. Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною - любов.
4. Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю.
5. Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає.
6. Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будїть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно!
7. Се голос любого мого! ось, він ійде, скаче через гори; перескакує узгірря!
8. Бо ж мій милий - мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає.
9. Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя!
10. Вже зима минула, дощі перестали;
11. Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлицї чути;
12. Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо!
13. Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї! покажи менї лице твоє, дай голос твій почути; голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний!
14. Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник, - виноградник у цьвіту наш!
15. Мій любий менї належить, а я йому; він пасе серед лилїй.
16. Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, ти знов вернися; будь скорий, як серна, як молодий олень на розпадених горах.
17. Благослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою;

Псалми 104:1-9
1. Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну;
2. Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру;
3. Ангели твої в тебе послами, слуги твої - огонь пожираючий.
4. Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки;
5. Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами.
6. Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко.
7. Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них.
8. Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю.
9. Безбожний! не задумуй лиха на домівку праведного, й не пустош місця спокою його,

Приповісті 24:15-16
15. Бо праведний впаде сїм раз - і встане, безбожні же впадуть у погибель.
16. Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.

1 Коринфян 11:17-34
17. Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.
18. Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.
19. Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.
20. Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий же впиваєть ся.
21. Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.
22. Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,
23. і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тїло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.
24. Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.
25. Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.
26. Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.
27. Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.
28. Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє.
29. Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї.
30. Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.
31. Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.
32. Тим же, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.
33. Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.