A A A A A
Біблія протягом одного року
Найясніший 9

Йов 9:1-35
1. І відповів Йов і сказав:
2. Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
3. А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не з'умів би одказати.
4. Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував з'упокоєн?
5. Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
6. Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
7. Скаже сонцеві, - і не зійде, й на звізди печать покладає.
8. Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
9. Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі cкриті на полуднї;
10. Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
11. Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
12. Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
13. Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
14. Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
15. Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
16. Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
17. Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
18. Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
19. Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
20. Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
21. Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
22. Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
23. Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
24. Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
25. Днї мої хутші од гонця, - мчаться, не бачивши долї;
26. Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
27. Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
28. То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
29. А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
30. Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
31. То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
32. Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
33. І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
34. Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, -
35. А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.

Йов 10:1-22
1. Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.
2. Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?
3. Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?
4. Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?
5. Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,
6. Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,
7. Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?
8. Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, - й ти губиш мене?
9. Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?
10. Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.
11. Скірою й тїлом з'одяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,
12. Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?
13. Але й те скривав ти в серцї свойму, - я знаю, що се й було в тебе (на думцї), -
14. Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.
15. Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;
16. Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.
17. Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.
18. І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нїчиє око;
19. Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матїрнього живота перенесений був у гріб.
20. Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,
21. Покіль пійду - й не вернусь - в країну темряви й тїнї смертньої,
22. В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.

Псалми 93:1-5
1. Господь царює, одягнувся величчєм; зодягнувся Господь; він силою підперезався, і земний круг стоїть твердо, не захитається.
2. Престіл твій стоїть кріпко з давних давен, од віку єси, Боже.
3. Водні пруди підняли, Господи, пруди водні підняли свій голос, водні пруди заревіли бурханнєм.
4. Господь на висотї потужнїйший, як шум вод великих, як дикі филї моря.
5. Сьвідчення твої вельми певні; дому твойму, Господи, личить сьвятість на віки.

Приповісті 22:22-23
22. Не граб убогого за те, що він убогий, і не тїсни злиденного в воротах*, -
23. Господь бо в справі їх вступиться за ними, і вирве у грабителїв душі їх.

Римлян 9:16-33
16. Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
17. Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
18. Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
19. Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
20. Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
21. Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22. Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
23. і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
24. як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
25. Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
26. І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
27. Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
28. скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
29. І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
30. Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
31. Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
32. Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
33. Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.