A A A A A
Біблія протягом одного року
Найясніший 7

Йов 5:1-27
1. Клич же, коли є хто, щоб на твій клик озвався. Та й до кого ти з між сьвятих обернешся?
2. О, так, безумного завзяттє вбиває, а нерозважливого погубляє досада.
3. Я бачив, як дурний закоренявся, та й зараз віщував проклін домівцї його:
4. Дїти його далекі від щастя, бити муть їх у воротях (на судї), і не буде їм оборонника.
5. Збори жнив його неситі поїдять, ба й зміж терня заберуть їх, а зажерливцї поглотять майно його.
6. Так, біда не зпід землї береться, й не на ниві родиться недоля.
7. Нї, людина родиться на муку, як іскорки, щоб їм летїти вгору.
8. Я б обернувсь до Бога, передав би справу мою Богові,
9. Що творить дїла великі й недослїдимі, чудні й без лїку,
10. Дає дощі землї й води на поля;
11. Принижених у гору підіймає, а засмученим дає дознати щастя.
12. Він розбиває задуми підступних, і руки їх не доводять до кінця те, що почали.
13. Премудрих ловить він їх лукавством, і рада хитрих не вдається:
14. У день вони мов в темряві блукають, а в полуднї полапки, мов ніччю, шукають.
15. Він рятує бідного од меча уст їх і від руки потужного;
16. І так є нещасливому надїя, а неправда затулює уста свої.
17. Блаженний той, кого Господь карає, тим не цурайсь Господнього навчання!
18. Поранить він, та сам перевяже рану; ударить він, та його ж руки й гоять.
19. В шестьох бідах тебе він порятує, та й в сьомій не доторкнесь тебе лихо.
20. У голодї спасе тебе од смертї, а на війнї - од мечового вдару.
21. Сховаєшся від бича (лихого) язика, й не злякаєшся спустошення, коли воно прийде.
22. Із спустошення й голоду будеш сьміятись, і зьвірів земних не будеш лякатись.
23. Бо в змові з каміннєм у полі будеш, і з польовим зьвіррєм (наче) в договорі.
24. І взнаєш, що намет твій безпечен, а оглядаючи домівку твою, ти не согрішиш*.
25. І побачиш, що потомство твоє многолїчне, й пагонцїв твоїх, як трави на землї.
26. Увійдеш у гріб, достиглий (віком), як укладаються снопи пшеничні у свій час.
27. От чого ми дознались; та й так воно й є; вислухай се й затямуй собі!

Йов 6:1-30
1. І відказав Йов і промовив:
2. О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
3. Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
4. Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
5. Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
6. Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
7. (тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
8. О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
9. О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
10. Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.
11. Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
12. Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
13. Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
14. До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15. Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
16. Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
17. Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.
18. Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19. Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
20. Та стають заведені в надїї сво- їй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21. Так і ви тепер - нїчо: побачили страшне та й полякались.
22. Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
23. І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
24. Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
25. Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
26. Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27. Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
28. Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29. Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, - правда у мене!
30. Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?

Псалми 92:1-7
1. Псальма, пісня; на день суботнїй. Благо є, прославляти Господа, і сьпівати псальми імені твому, Всевишнїй!
2. Вранцї звіщати милість твою, і вірність твою поночах,
3. При десятиструнній і при псалтирі, при гуслях з піснями.
4. Ти бо звеселив мене, Господи, творивом твоїм; дїлами рук твоїх я возрадуюся.
5. Як великі творива твої, Господи! Глибокі вельми задуми твої.
6. Безумний чоловік не збагне того, а дурень не зрозуміє.
7. Коли беззаконники, як билина, буйно ростуть і всї процвитають, що безчестє творять, то се на те, щоб знищені були на віки.

Приповісті 22:16-16
16. Хто кривдить убогого, щоб умножити своє багацтво, той віддасть ще багатшому, й збіднїє.

Римлян 8:22-39
22. Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.
23. Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тїла нашого.
24. Надїєю бо спаслись ми; надїя ж видима не єсть надїя; що бо хто бачить, чого й надїятись?
25. Коли ж надїємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.
26. Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.
27. Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.
28. Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані;
29. бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.
30. А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив.
31. Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?
32. Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?
33. Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!
34. Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас!
35. Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?
36. Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полїчено нас як овечок на заріз.
37. Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.
38. Упевнив ся бо я, що нї смерть, нї життє, нї ангели, нї князївства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,
39. нї висота, нї глибина, нї инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господї нашім.