A A A A A
Біблія протягом одного року
Найясніший 30

Екклезіяст 8:1-17
1. Хто рівен премудрому - а все ж таки хто розуміє значіннє річей? - Мудрість у чоловіка розяснює лице його й перемінює насуплений вид його.
2. Я кажу: Чини волю царську, а се - задля присяги перед Богом.
3. Не квап оддалятись од його; не будь упрямим в ледачому дїлї; бо він, що схоче, все може зробити.
4. Слово царське потужне; хто зважиться сказати йому: Що ти робиш?
5. Хто певнить накази, той не дознає лиха; серце в мудрого знає й час і спосіб;
6. Про всяку бо річ є час і спосіб, тільки чоловікові лихо з тим,
7. Що він не знає, що станеться, а хто ж скаже йому, як воно станеться?
8. Нїхто не властен над духом, щоб здержати дух, і нема в його сили проти дня смертї, нема й пільги в службі віськовій, і провина не вирятує винуватого.
9. Все це я вбачав, звертаючи ввагу на те, що дїється під сонцем. Буває часом, що один чоловік панує над другим чоловіком на шкоду йому.
10. Так бачив я, що ховали чесно безбожників, приходили й відходили з сьвятого місця, й забувано їх у містї, де вони так поводились. Та й се марнота.
11. Суд над лихими вчинками не хутко судиться; через те й не лякаєсь серце людське, чинити зло.
12. Та хоч грішник сто раз коїть лихе й тріває в йому, то я знаю, що тільки богобоязливим буде добре, хто почуває почесть перед лицем його;
13. А безбожному не буде щастя й, немов би тїнь, не довго пробуде такий, хто не боїться Бога.
14. Ще ж, буває й ось така марнота на землї: Праведних постигає те, що заслуговали б учинки безбожних, а з безбожними дїється таке, що заслуговали б учинки праведних. І сказав я: та й се - марнота!
15. От і вхвалив я веселощі; бо нема нїчого лучшого чоловікові під сонцем, як їсти, пити й веселим серцем уживати; се ж супроводить його в працї в днях життя його, що дав йому Бог під сонцем.
16. Як звернув я серце моє на те, щоб зрозуміти мудрість і розгледїти все, що дїється на землї, де то чоловік нї в день нї в ночі не має сну, -
17. Тодї спізнав я по всїх дїлах Божих, що людина не второпає того, що дїється під сонцем. Скільки б нї силкувався чоловік дослїдити, він все таки не здолїє виглибити того; і коли б який мудрець сказав, що він знає, то таки він не може того дослїдити.

Екклезіяст 9:1-18
1. На все те обернув я серце моє, щоб зрозуміти, що праведні й мудрі й дїла їх у Бога в руцї, та що чоловік нї любови нї ненавистї за те не знає, бо воно далеко перед ним.
2. Усьому й усїм - одно: однака доля праведному й безбожному, доброму й злому, чистому й нечистому; тому, що приносить жертви, й тому, що не приносить жертви; честивому, як і грішникові; тому, хто клянеться, як і тому, хто совіститься клястись.
3. Се ж то й біда в усьому, що дїється під сонцем, що доля однака всїм; тим то й серце в людей повне злостї, й безум у серцї їх, поки живота їх, а потім прилучуються до мертвих.
4. Поки людина в живих, має ще надїю; тим, що живому собацї лучше, нїж мертвому леву;
5. Бо живі знають, що помруть, а мертві нїчогісїнько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й память про них пішла в забуток;
6. І любов їх і ненависть і боротьба їх минулись, і не буде їм вже нїякої частини нї в чому, що дїється під сонцем.
7. Ійди ж, їж твій хлїб, радуючись, і пий твоє вино, веселючись, коли Бог ласкавий на дїла твої.
8. Нехай повсячасно буде на тобі одежа сьвітла, й нехай волос твій буде намащений.
9. Усолоджуй собі життє з жінкою твоєю, що її любиш, через усї днї марної жизнї твоєї, а котру дав тобі Бог за товаришку на всї швидколетні днї твої під сонцем; се бо - пай твій в життю й в трудах твоїх, що ти трудишся під сонцем.
10. Все, що маєш снагу робити, роби руками твоїми; бо в могилї, куди ти йдеш, нема вже роботи, нї роздумовання, нї знання, нї мудростї.
11. І звернувсь я й добачив під сонцем, що не швидким допадаєсь нагорода за побіг; не хоробрим - побіда; не мудрим - хлїб; не розумним - багацтво, й не тямущим - ласка, тільки час і случай у всїм.
12. Бо людина свого часу навіть не знає. Як риба попадається в невід, а птиця запутуєсь у сильце, так і люде ловляться в лиху годину, як вона прийде негадано до них.
13. От іще яку бачив я мудрість під сонцем, а вона здалась менї не абиякою:
14. Було невеличке собі місто, та й не так то людне. Прийшов під його великий царь, облїг його, та й поробив проти його всї боєві прилади;
15. Аж се знайшовся в йому чоловік нетяга розумний та й вирятував городець своїм розумом, а нїхто потім не споминав про сього біднягу.
16. І сказав я: Розум лучше сили, та розумом у чоловіка бідного погорджують і слова його байдуже.
17. Слово тихе й розумне, як його послухають, переважує крик потужного між дурними.
18. Розум лучше військового знаряддя, та одно ледащо попсує часом багацько доброго.

Екклезіяст 10:1-20
1. Мертві мухи псують запах пахущої мастї у мироварника; таке ж чинить і мала дурнота в поважного чоловіка з його розумом і честю.
2. Серце в мудрого (повертає) в правий бік, а серце в дурного - у лївий бік.
3. Якою б дорогою нї йшов дурний, - нема в його глузду: кожному виявить, що він дурний.
4. Як запалає в твого старшого досада проти тебе, не покидай твого місця: лагідність охоронить тебе од більшої провини.
5. Є одно зло, яке я бачив під сонцем, се - наче облуд у володаря:
6. Невіжу виноситься високо вгору, а багаті розумом седять внизу.
7. Бачив я рабів - їдуть верхи, а князї йдуть пішки, наче раби.
8. Хто копає яму, сам упаде в її; хто валить мур, того вкусить гадина.
9. Хто переносить каміннє, той може надсадитись, а хто коле дрова, попадає в небезпечність.
10. Як сокира притупиться та й не погостриш вістря, - треба напружовати сили; розум знає тому зарадити.
11. Укушеннє гадини без замови - те саме, що злий язик.
12. Слово з уст мудрого - пожиток, а уста дурного гублять його самого:
13. Перші слова з уст його - дурощі, а конець бесїди з уст його - безглузддє.
14. Дурний говорить багацько оттакого: чоловік не знає, що буде, й хто йому скаже, що станесь після него?
15. Праця дурного томить його; не знає він і дороги в місто.
16. Горе тобі, земле, як твій царь - хлопець, а князї твої їдять від ранку!
17. Щастє тобі, земле, як твій царь хорошого роду, а князї твої сїдають їсти певного часу, щоб посилитись, а не пересититись.
18. Од лїнощів похилиться будівля, а через недбалість текти ме дощ у хату.
19. Бенкетують про веселощі, й вино веселить життє, а срібло за все одвічає.
20. Ба й у думцї твоїй не лихослови цареві, й у ложницї твоїй не клени потужних; бо пташка може перенести слово твоє, й крилата переказати мову твою.

Псалми 103:6-14
6. Господь творить справедливість і суд усїм поневоленим.
7. Він показав дороги свої Мойсейові, а дїла синам Ізраїлевим.
8. Господь милосердний і благий, до гнїву повільний, а добротою великий.
9. Не буде вічно карати і по віки памятати.
10. Не по гріхам нашим дав нам, анї по несправедливостї нашій відплатив нам.
11. Бо як високо небо над землею, така велика милість його над тими, що бояться його.
12. Як далеко схід від заходу, так віддалив від нас переступи наші.
13. Як батько милосердується над дїтьми, так милосердується Господь над тими, що бояться його.
14. Він бо знає постать нашу, памятає, що ми з пороху взялися.

Приповісті 24:10-12
10. Коли ти в бідї показавсь безсилком, то бідна сила в тебе.
11. Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнє - чи ж покинеш їх?
12. Скажеш може: Ми про се не знали! Та, може, й той не знає, що вивідує серця? Той, що дивиться тобі в душу, той се знає, й відплатить чоловікові по вчинках його.

1 Коринфян 10:19-33
19. що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь єсть?
20. Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів.
21. Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській.
22. Чи нам же роздражати Господа? хиба ми дужчі Його?
23. Все менї можна, та не все на користь; все менї можна, та не все збудовує.
24. Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого.
25. Все, що на торгу продаєть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.
26. Бо Господня земля і повня її.
27. Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.
28. Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її.
29. Про совість же я кажу, не про свою, а про другого; чого бо вільність моя судити маєть ся від совісти другого?
30. Коли ж я благодаттю причащаю ся, на що менї хулу приймати (за те), за що дякую?
31. Оце ж, чи то їсте, чи пєте, чи що инше робите, все на славу Божу робіть.
32. Не будьте спотиканнєм нї Жидам, нї Грекам, нї церкві Божій,
33. яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся.