A A A A A
Error:
BookNum: 21 Chapter: 5 VerseStart: 20 VerseShouldHave: 19
Біблія протягом одного року
Найясніший 28

Екклезіяст 4:1-16
1. І обернувсь я, й побачив всяку пригнобу, що дїється під сонцем, і бачив сльози пригноблених, що нема їм утїшителя; а тут у руках гнобителїв - сила, за тих же нїхто не заступиться.
2. І вважав я тих, що померли, щаслившими над живих, - тих, що вже нема на сьвіті, над тих, що живі ще;
3. А над сих і тих щаслившими - ще ненароджених на сьвіт, що не бачили того зла, яке дїється під сонцем.
4. Бачив я таки, що всяка праця й всяка користь з роботи викликує зависть між людьми. Та й се - марнота й мука духові.
5. Дурень той, хто седить, склавши руки, й гризе власне тїло, приговорюючи:
6. Лучше жменя в спокою над пригорщі, повні працї й марного силкування.
7. І знов я обернувся, та й побачив марноту під сонцем:
8. Людина собі одинока, нї сина, нї брата, а не перестає працювати, очі його ненаситні на багацтво. Та кому ж се я дбаю, й позбавляю душу мою всякого добра? Та й се - марнота й недобра робота!
9. Двом лучше, нїж одному, вони бо мають більшу користь із своєї працї;
10. Бо як один упаде, другий підніме свого товариша. Горе ж одинокому, як упаде, а нема другого, що підняв би його.
11. Так само, як лежать удвох, - їм тепло; а хто самітен, як йому нагрітись?
12. І коли хто подужає одного, то удвох встоять проти його. Троіста нитка не так хутко рветься.
13. Лучший убогий та розумний молодик, нїж старий, а дурний царь, що не вміє приймати поради;
14. Бо той, вийшовши з темницї, стане царем, дарма що в свойму царстві родився убогим.
15. Бачив я між усїма, що ходять під сонцем, із тим другим молодиком, що займе опісля місце тамтого.
16. Безлїч було народу перед ним, а пізнїйші не будуть радуватись ним. І се марнота та мука духові.

Екклезіяст 5:1-20
1. Не квапся язиком, і серце твоє нехай не посьпішає вимовляти слово перед Богом. Бог бо на небі, а ти на землї; тим нехай у тебе буде слів не багацько.
2. Бо як сни снуються тодї, як багацько клопотів, так і мова дурного виявлює себе многостю слів.
3. Як обречешся обітом перед Богом, то не гайсь його спевнити, не любить бо він дурних; спевни твою обітницю.
4. Лучше не обітувати, нїж, обітувавши, не спевнити.
5. Не давай устам твоїм уводити тебе в провину, й не кажи ангелам (Божим): Се була похибка. На що тобі того, щоб Бог прогнївався за твої слова та й в нїщо обернув дїло рук твоїх?
6. Бо, як у многих видивах сонних, так і в многих словах - багато марноти. Нї! ти бійся Бога.
7. Як побачиш у якій країнї, що тїснять убогого та суд і правду насилують, то не дивуйся тому, бо над високим стоїть висший, а над ними ще висший;
8. Перед же веде в цїлій країнї - царь, а сей дбає про всю країну.
9. Хто любить гроші, не вдовольниться нїколи, хто ж любить багацтво, не похіснуєсь ним. А се - марнота.
10. Намножується статків, та бо намножується й тих, що їх спотребовують; і яке ж тому добро, чиї вони: хиба що дивиться на них своїми очима?
11. Роботящий солодко спить, чи він ізїв мало, чи багацько; а пересит не дає багатому заснути в смак.
12. Є ще одна доскулююча неміч, яку я бачив під сонцем; багацтво, що береже багатий на шкоду собі.
13. Гине се багацтво через нещасливі пригоди; в його родиться син, і йому нїчо не допадеться в руки.
14. Як вийшов нагим із материної утроби, таким і відходить, яким прийшов, і з усього, що придбав працею, не візьме, щоб понести в руцї своїй.
15. Се ж велике лихо: яким прийшов, таким і відходь! Яка ж йому тодї користь, що завдавав собі працї на вітер?
16. А він увесь вік свій їв у потемках, у великій журбі, в досадї та прикростях!
17. От же що здалось менї добрим: їсти й пити та солодко вживати добра з працї своєї під сонцем через увесь час життя свого, що Бог йому дав; бо ж се доля його.
18. І коли дав кому Бог багацтво й достаток, і дозволив ними користуватись та брати з них свій пай, так се - дар Божий.
19. Не довго буде він памятати днї життя свого, тим то Бог і надоложив йому радощами серця його.
20. Ще одно лихо бачив я під сонцем, а його не трохи між людьми:

Екклезіяст 6:1-12
1. Буває такий чоловяга, що Бог дає йому достатки, скарби й честь, та й не знає душа його недостачі в нїчому, чого бажає, та не дав йому Бог розуму, хіснуватись тим, а чужий тим користуєсь; се марнота, се сумна річ!
2. Коли б у такого чоловіка була цїла сотня дїтей, і він жив лїта многі, - та й ще умножились днї життя його, а як душа його не втїшається добром, та не було б йому й похорону, то я скажу: щасливший над його плод, перед часом народжений;
3. Сей бо нагло прийшов та й відійшов у темряву, й не знане імя його;
4. Він навіть не видїв і не знав сонця і він спокійнїйший, нїж той.
5. А той, хоч би прожив дві тисячі років, не веселившись добром сво- їм, - хиба ж не все пійде в однакове місце?
6. Вся праця в людини - для її рота, а душа її не насичуєсь.
7. Чим же переважує розумний дурного? або такий тихий, що вміє обходитись із людьми?
8. Однакже лучше бачити перед очима, нїж тільки жадати. І тут марнота та й утома духа.
9. Що є на сьвітї, тому дано імя, й знають, що се - чоловік та й що годї йому правуватись із дужчим.
10. Багато таких річей, що прибільшують марноту; та що лучше чоловікові?
11. Хто ж знає, що добре про чоловіка в часї марного життя його, що проходить, як тїнь? І хто скаже йому, що буде послї його під сонцем?
12. Буде се написано для будучих потомків; і нарід наново сотворений буде Господа хвалити.

Псалми 102:18-28
18. Він бо глянув з висоти сьвятинї своєї, Господь споглянув з неба на землю,
19. Щоб почути стогнаннє невільника, щоб розкувати дїтей смертї.
20. Щоб звіщали імя його на Сионї і хвалу його в Ерусалимі,
21. Коли разом зберуться народи і царства, щоб Господеві служити.
22. Він змучив в дорозї силу мою; вкоротив днї мої.
23. Я сказав: Боже мій, не возьми мене в половинї днїв моїх! Від роду до роду лїта твої!
24. З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса - твориво рук твоїх.
25. Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться.
26. Ти ж все той самий, і лїтам твоїм нема кінця.
27. Сини слугів твоїх будуть жити, і насїннє їх не загине перед тобою.
28. Мудрий чоловік потужен, і розум піддержує силу в чоловіка.

Приповісті 24:5-6
5. Тим то й війну веди з розвагою, а добрий конець буде, як буде доволї нарад.
6. Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї?

1 Коринфян 9:1-27
1. Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.
2. Оце моя відповідь тим, хто судить мене.
3. Хиба ми не маємо власти їсти і пити?
4. Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа?
5. Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?
6. Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть?
7. Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон?
8. Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог?
9. чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надїї мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання.
10. Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тїлесне ваше жати мем?
11. коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як небудь благовістя Христового.
12. Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають.
13. Так і Господь повелїв тим, хто проповідує благовістє, з благовістя жити.
14. Я ж нїчим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче менї вмерти, нїж щоб хто славу мою знївечив.
15. Коли бо благовіствую, нема менї слави, примус бо на менї лежить, і горе менї, коли не благовіствую!
16. Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї.
17. За що ж менї нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовістє Христове, так щоб не надуживати моєї властї в благовістю.
18. Бувши бо вільний від усїх (непідневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати:
19. Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати;
20. беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних;
21. недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти.
22. Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому.
23. Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли.
24. Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний.
25. Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повітрє (вітер) бючи.
26. А морю тїло моє і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нїкчемним.