A A A A A
Біблія протягом одного року
Найясніший 27

Екклезіяст 3:1-22
1. Усьому під небом свій час і всякому дїлу своя пора:
2. Час родитись і час умірати, час насаджувати й час виривати насаджене;
3. Час убивати й час гоїти, час валити й час будовати;
4. Час плакати й час сьміятись; час сумовати й час танцювати,
5. Час розкидати каміннє й час збірати каміннє; час обіймати й час від обнимань відхилятись;
6. Час шукати й час губити; час збірати й час розкидати!
7. Час роздирати й час сшивати; час мовчати й час говорити;
8. Час любити й час ненавидїти; час воюватись і час миритись.
9. Яка користь буде трудящому з усієї роботи його?
10. Міркував я про ту журбу, яку дав Бог людям, щоб у нїй вправлялись.
11. Усе він сотворив свого часу гарно, й сьвіт вложив їм у душу; тільки що чоловікові не зрозуміти всього твору Божого з почину та й до кінця.
12. Зрозумів я, що їм нема нїчого лучшого, як веселитись і чинити добре, поки й життя їх.
13. І коли хто їсть і пє, й бачить добро в кожній працї своїй, то й се дар Божий.
14. Зрозумів я, що все, що творить Бог, тріває навіки: нїчого до того придати й нїчого з того уймити; Бог чинить усе так, щоб перед ним почесть почувати.
15. Що було, те є й тепер; що буде, те вже було, - і Бог викликає знов те, що минуло.
16. Ще ж бачив я під сонцем: де б мала правда бути, там кривда; де б бути правосуддю, там кривосуддє.
17. І сказав я в серцї мойму: Праведного й безбожного судити ме Бог, бо прийде час про все, а тодї й суд на всякі вчинки.
18. І сказав я в серцї мойму про дїтей людських, що Бог витрібовує їх, нехай знають, що й вони зьвіррє.
19. Доля бо людська й доля зьвіряча однака; як сї вмірають, так і ті вмірають, і одно диханнє у всїх, а людина не переважує зьвіря, бо все марнота.
20. Все йде в одно місце: взялось із перстї й усе вернесь у порох.
21. Хто бо знає, чи дух людський іде в гору, й чи зьвірячий дух ійде вниз, у землю?
22. Оце ж я побачив, що нема нїчого лучшого, як уживати чоловікові своєї працї; бо се доля його; бо хто приведе його поглянути на те, що послї него буде?

Псалми 102:12-17
12. Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід.
13. Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час.
14. Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його.
15. І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всї царі землї.
16. Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй.
17. Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує.

Приповісті 24:3-4
3. Мудрістю уладжуєсь дім, і розумом скріпляєсь,
4. Знаннє же сповняє внутро його всяким дорогим і прекрасним майном.

1 Коринфян 8:1-13
1. Що ж до ідолських посьвятів, зна- ємо, що всї знаннє маємо. Знаннє ж надимає, а любов збудовує.
2. Коли ж хто думає, що він знає що, то нїколи ще нїчого не знав, як треба знати.
3. Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него.
4. Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иншого Бога, тільки один.
5. Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани);
6. та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через котрого усе (стало ся), і ми через Него.
7. Нї, не у всїх знаннє; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувши недужою, сквернить ся.
8. Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо.
9. Гледїть же, щоб нїколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим.
10. Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидиш у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські?
11. І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер.
12. Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа.
13. Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.