| Йов 33:1-33 |
| 1. Ітак, слухай, Йове, мови моєї і вважай на кожне слово моє! |
| 2. Ось, я одверзаю уста мої, язик мій промовляє з гортанї моєї. |
| 3. Слова мої з щирого серця, а уста мої возглаголють чисті думки. |
| 4. Дух Божий создав мене, й Вседержитель надихав життєм. |
| 5. Коли маєш снагу, - відказуй менї й стань проти мене. |
| 6. Ось я, по твому бажанню, стаю замість Бога. Та й я утворений з глини; |
| 7. Тим ти не маєш чого зворушуватись через мене, та й рука моя не буде важка про тебе. |
| 8. Ти говорив в уші мої, й я чув голос слів: |
| 9. Чист я, не маю гріха, провини в мене немає, анї неправди. |
| 10. Він же найшов вину на мене й має мене за ворога свого; |
| 11. Ноги мої в кайдани закував і всї стежки мої назирає. |
| 12. От і неправ єси в тому, відказую я тобі, бо Бог висше людини. |
| 13. Що тобі спорити з ним? та ж він не здає справи з нїякого дїла свого. |
| 14. Бог скаже раз, а коли на те не вважають, ще й другий раз. |
| 15. У снї, в нічному видиві, коли сон находить на людей, коли дрімаємо на ложі, |
| 16. Тодї він відтулює в чоловіка ухо й втискає йому свою науку, |
| 17. Щоб впинити чоловіка від якого наміру й від гординї заховати; |
| 18. Щоб одвести душу його від пропастї, й життє його від убиття мечем. |
| 19. Або наводиться він на розум хоробою на постелї своїй та тяжким болем у всїх костях своїх, |
| 20. Так, що він одвертається від хлїба й душа його від улюбленої страви. |
| 21. Тїло спадає на нім, так що його не видко, самі костї виставляються, що їх перш не було видно. |
| 22. А душа його наближуєсь ід могилї, а життє його 'д смертї. |
| 23. Добре, коли в кого є ангел-хранитель, один із тисячей, що вказують праву дорогу чоловікові, - |
| 24. То Бог змилується над ним і скаже: Спаси його од могили; я знайшов, за що маю бути милосерним йому. |
| 25. Тодї зробиться тїло його сьвіжійше, анїж у дитини, й вернеться він до молодощів. |
| 26. Буде молитись він до Бога, й покаже йому ласку; засьвітить ясним лицем над ним, і верне йому його праведність. |
| 27. І подивиться він на людей і скаже: грішив я й кривив правдою, та не відплачено менї. |
| 28. Душу мою слобонив від загибелї й бачить вона сьвітло. |
| 29. Двійчі й трійчі таке чинить Бог із чоловіком, |
| 30. Щоб його життє спасти від ями й сьвітлом живих осияти. |
| 31. Уважай же, Йове, слухай мене, мовчи й дай менї говорити. |
| 32. А коли маєш що сказати, промов; я рад би, щоб ти оправдився; |
| 33. А коли нї, так слухай мене, мовчи, а я навчу тебе мудростї. |
| Йов 34:1-37 |
| 1. І говорив Еліуй дальше й казав: |
| 2. Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні! |
| 3. Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї. |
| 4. Зложім суд між собою й визнаймо, що добре. |
| 5. Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду. |
| 6. Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана - незаслужена. |
| 7. Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду, |
| 8. Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними? |
| 9. Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу. |
| 10. Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя - несправедливого суду, |
| 11. Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому. |
| 12. Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду. |
| 13. Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй? |
| 14. Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, - |
| 15. Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися. |
| 16. От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої. |
| 17. Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти? |
| 18. Хиба можна сказати цареві: ти - безбожник, а князям: ви - беззаконники? |
| 19. Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони - дїло рук його. |
| 20. Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою. |
| 21. Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його. |
| 22. Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі. |
| 23. Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом. |
| 24. Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх, |
| 25. Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають, |
| 26. Як беззаконних, карає він їх перед очима в других. |
| 27. За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти, |
| 28. Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених. |
| 29. Як упокій він дарує, - хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? - все одно, чи народ, чи один чоловік, |
| 30. Щоб лицемір не царював, блазнячи народ. |
| 31. От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, - більш не буду грішити; |
| 32. А чого я не розумію, - ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду. |
| 33. Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш. |
| 34. Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує: |
| 35. Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду. |
| 36. Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним. |
| 37. Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога. |
| Псалми 98:4-9 |
| 4. В радостї сьпівайте Господеві, вся земля! У захватї піснї похвальні засьпівайте! |
| 5. Принесїть похвальні піснї Господеві при гуслях, присьпівуючи при гуслях голосами. |
| 6. Трубами кованими і голосом рога засурміть перед царем Господом! |
| 7. Нехай заграє море і повня його, круг землї і що живе на нїй! |
| 8. Нехай ріки в долонї плещуть, гори разом торжествують перед Господом! |
| 9. Він судити ме землю по справедливостї, і по правотї - народи. |
| Приповісті 23:19-21 |
| 19. Слухай, сину мій, і будь мудрим, та справляй серце твоє на дорогу праву. |
| 20. Не бувай між тими, що впиваються вином, анї між тими, що переїдаються мясивом, - |
| 21. Пяницї бо й немірні з'убожіють, а довге їх спаннє вбере їх у лахи. |
| 1 Коринфян 3:1-23 |
| 1. І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї. |
| 2. Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні. |
| 3. Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тїлесні ви й хиба не чоловічим робом ходите? |
| 4. Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тїлесні ви? |
| 5. Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь. |
| 6. Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив. |
| 7. Тим то нїщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог. |
| 8. Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм трудї. |
| 9. Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля. |
| 10. По благодатї Божій, даній менї, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дивить ся, як він будує. |
| 11. Иншої бо підвалини нїхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос. |
| 12. Коли ж хто будує на сїй підвалинї з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, - |
| 13. кожного дїло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огнї відкриєть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує. |
| 14. Коли робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду. |
| 15. Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь. |
| 16. Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас? |
| 17. Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви. |
| 18. Нехай нїхто себе не обманює. Коли хто між вами здаєть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим. |
| 19. Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх. |
| 20. І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні. |
| 21. Тим же нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше: |
| 22. Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше, |
| 23. ви ж Христові, а Христос Божий. |