Instagram
English
A A A A A
Йов 23:1-17
1. І озвавсь Йов і рече:
2. Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.
3. О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!
4. Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;
5. Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.
6. Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.
7. Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним - і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.
8. А то я йду вперед - і нема його, повертаю назад і не зустріну його.
9. Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.
10. Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, - я вийду, як золото, чистий.
11. Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.
12. Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.
13. Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.
14. Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.
15. Тим то я й дрожу перед ним; думаю - й серце холоне.
16. Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.
17. О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!

Йов 24:1-25
1. Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
2. Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
3. Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
4. Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
5. Се, - як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;
6. Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
7. Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
8. Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
9. Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
10. Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних - годуватись (збіраним) колоссєм;
11. Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
12. У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
13. Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
14. Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
15. Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, - та й вид собі закриває.
16. В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
17. Бо густа тьма - се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
18. Такий є легкий собі - хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
19. Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня - грішників.
20. Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
21. Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
22. Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
23. А Бог подає йому безпеку, - він же ж на те й вповає - та очі його (Бога) видять таких поступки.
24. Піднялись вони високо, - та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
25. А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?

Йов 25:1-6
1. І відказав Билдад Савхеаський та й промовив:
2. У його (Бога) й владицтво й снага; він творить мир на висотах своїх.
3. Хто б його військо злїчив? і над ким він не сияє?
4. І як же чоловікові бути праведним перед Богом, як може бути чистим, хто від жінки родився?
5. Ось, навіть місяць, і він не досить ясний, і зорі не чисті перед очима в його!
6. А тим менше чоловік - черв, і людина, - що як та міль!

Псалми 96:7-10
7. Воздайте Господеві, ви поколїння народів, воздайте Господеві славу і силу!
8. Воздайте Господеві славу імені його, принесїть дари на жертву, ввійшовши в двори його.
9. Поклонїтесь Господеві в пишній сьвятинї його. Сповнись страхом перед ним, цїла земле!
10. Звіщайте між народами: Господь царює! І круг земний стоїть твердо, не похитається; він судить народи у правотї.

Приповісті 23:9-9
9. При дурневі не говори, він бо знехтує розумні речі твої.

Римлян 15:1-24
1. Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати.
2. Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування.
3. Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене.
4. Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надїю.
5. Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові,
6. щоб однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.
7. Тим же приймайте один одного, яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу.
8. Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отцїв,
9. а для поган - з милостї, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.
10. І знов глаголе: Звеселїть ся, погане, з людьми Його.
11. І знов: Хвалїть Господа, всї погане, і вихваляйте Його всї люде.
12. І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.
13. Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнєм, силою Духа сьвятого.
14. Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні всякого знання, і зможете один одного навчати.
15. Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодатї, даній менї від Бога,
16. щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовістє Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим.
17. Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах.
18. Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдїяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом,
19. силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовістє Христове.
20. Так силкувавсь я благовістити, не де іменував ся Христос, щоб на чужій основинї не будувати,
21. а яко ж писано: Кому не звіщено про Него, побачать, і котрі не чули, зрозуміють.
22. Тим же й був я з'упинений не раз, прийти до вас.
23. Тепер же, більш не маючи місця в сих країнах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих лїт,
24. як пійду в Іспанию, прийду до вас; сподїваюсь бо, проходючи, бачити вас, і що ви мене проведете туди, як перш вами трохи навтїшаюсь.