A A A A A
Error:
BookNum: 19 Chapter: 89 VerseStart: 52 VerseShouldHave: 51
Біблія протягом одного року
Найясніший 1

Естер 3:1-15
1. Після сих подїй звеличив царь Артаксеркс Амана, сина Амадатового, Вугейця, й піднїс його і поставив сїдлище його висше за всїх князїв, що в його;
2. І всї служивші при цареві, що при царській брамі, кланялись і припадали перед Аманом, бо так звелїв був царь. Мардохей же не кланявся й не падав ниць.
3. І говорили слуги цареві, що при царській брамі, Мардохейові: Чому ти нарушуєш приказ царський?
4. І як вони говорили йому що дня, а він не слухав їх, то вони сповістили Аманові, щоб пересьвідчитись, чи додержить Мардохей слова, бо він сказав їм, що він Юдей*.
5. І як побачив Аман, що Мардохей не кланяється й не падає ниць перед ним, то розгнївався Аман вельми.
6. Та йому здавалось нїчим, накласти руку на одного Мардохея, але як йому сказали, з якого народу Мардохей, то Аман задумав вигубити всїх Юдеїв в усьому царстві Артаксеркса, яко народ Мардохеїв.
7. (І зібрав раду) першого місяця, - се є місяць Нисан, - на двайцятому року царя Артаксеркса, і кидали пур, се б то жереб, перед лицем Амана на день і на місяць, - на дванайцятий місяць, тобто на місяць Адар.
8. І сказав Аман до царя Артаксеркса: Є один народ розкиданий і розсїяний поміж народами по всїх краях твого царства; а в їх закони инші, нїж у всїх народів, та й законів царевих вони не виконують; цареві ж не слїд так полишати їх.
9. Коли цареві до вподоби, то нехай припише, щоб їх вигубити, а я одважу десять тисяч талантів срібла в руки скарбників, щоб вложили в царську скарбницю.
10. Тодї здійняв царь свій перстень з руки своєї і віддав його Аманові, синові Амадата, Вугейцеві, щоб ствердити засуд проти Юдеїв.
11. І сказав царь Аманові: Віддаю тобі твоє срібло й народ; чини з ним, як тобі завгодно.
12. І покликано писарів царських на першому місяцї, тринайцятого дня його, й написано, як приказав Аман, до царських сатрапів і до начальників у кожнїй країнї, і до князїв у кожного народу, - в кожну країну її ж письмом і до кожного народу мовою його: все було написано від імення царя Артаксеркса і стверджено перстнем.
13. А послані були письма через гонцїв по всїх краях царевих, щоб повбивати, вигубити й викоренити всїх Юдеїв, малого й старого, дїтей і жінок за один день, тринайцятого дня дванайцятого місяця, се б то місяця Адара, а їх майно розграбити.
14. Відпис із приказу віддати в кожну країну, як закон, оповіщений для всїх народів, щоб були напоготові до сього дня.
15. Гонцї одійшли зараз з царським приказом. Оповіщено ж приказ і в Сузах, престольному містї; і седїли царь та Аман і пили, а місто Сузи було зворушене.

Естер 4:1-17
1. Коли Мардохей довідався про все, що скоїлось, роспанахав на собі одежу й накинув на себе веретище, посипав голову попелом і вийшов на серед міста, й взивав голосним та жалібним кликом:
2. І дійшов до царської брами, бо не можна було входити в царську браму в дранцї.
3. Так само і в кожній країні й місцї, куди тільки доходило слово цареве й приказ його, був великий смуток в Юдеї і піст, і плач, і крик; веретища й попіл були многим їх постїллю.
4. І прийшли служницї Естерині й скопцї її і оповідали їй, і стревожилась вельми цариця. І послала одежі, щоб Мардохей надїв їх та зняв із себе свої дранки. Але він не прийняв.
5. Тодї покликала Естер Гатаха, одного з царевих скопцїв, що він його приставив до неї, й послала його до Мардохея довідатись, що й про що се?
6. І пійшов Гатах до Мардохея на міський майдан, що перед царською брамою.
7. І розказав йому Мардохей про все, що сталось, і про скількість срібла, яке Аман обіцяв відважити в царський скарб за Юдеїв, щоб їх вигубити;
8. І дав йому відпис з приказу, щоб їх вигубити, оповіщеного в Сузах, щоб він показав Естері і дав їй знати про все; при тому наказував їй, щоб пійшла до царя і благала в його помилування й просила його за свій народ.
9. І прийшов Гатах і переказав Естері слова Мардохейові.
10. І сказала Естер Гатахові й послала його сказати Мардохейові:
11. Усї слуги цареві й народи в країнах царських знають, що кожному, чи чоловікові чи жінцї, хто вступить до царя в нутрішнїй двір, небувши покликаним, один присуд - смерть; тільки той, до кого царь простягне свій золотий скипетр, зістанеться живий. А мене не кликали до царя оце вже трийцять день.
12. І переказано Мардохейові слова Естерині.
13. Мардохей же сказав у відповідь Естері: Не гадай, що ти одна споміж усїх Юдеїв спасеш своє життє в царському домі.
14. Коли ти в сей час мовчати меш, то спасеннє й визволеннє прийде Юдеям із иншого місця, а ти й дім батька твого загинете. А хто відає, чи не задля такого часу ти й досягла почестї царської?
15. І сказала Естер у відповідь Мардохейові:
16. Пійди, збери всїх Юдеїв, що знаходяться в Сузах, і постьте ради мене, і не їжте й не пийте три днї нї вдень, нї вночі, та й я з моїми служницями так само постити му, а потім пійду до царя, хоч се проти закону; й коли загинути - загину.
17. І пійшов Мардохей і зробив, як звелїла йому Естер.

Псалми 89:46-52
46. Доки, Господи, будеш все ховатись, буде огнем палати ярість твоя?
47. Згадай що до мене, яке життє моє! Хиба на суєту мізерну сотворив ти всїх дїтей людських?
48. Котрий чоловік жиє і не побачить смертї, визволить душу свою від сирої землї?
49. Господи, де твої давні милостї, про які ти вірностю перед Давидом клявся?
50. Згадай, Господи, наругу слуг твоїх, що ношу в серцї моїм від усїх тих багато народів;
51. Від ворогів твоїх, Господи, що соромили слїди помазанця твого. Благословен Господь по віки! Амінь, нехай так буде, амінь!
52. Над злиденним багач панує, хто в кого у довгу, в того він в неволї.

Приповісті 22:7-8
7. Хто посїє неправду, буде жати біду, й палиця гнїву його зникне.
8. Чим же переважує Жидовин? або яка користь з обрізання?

Римлян 3:1-31
1. Велика на всякий спосіб: найперше бо, що їм були звірені словеса Божі.
2. Що бо, що не увірували деякі? Хиба невірство їх віру Божу оберне в нїщо?
3. Нехай не буде (так). Нї, (нехай буде) Бог правдивий, усякий же чоловік омана, яко ж писано: Щоб оправдив ся Ти в словах Твоїх, і побідив, як судити меш ся.
4. Коли ж неправда наша Божу правду викликає, що скажемо? Хиба неправеден Бог, що посилає кару? (яко чоловік глаголю.)
5. Нехай не буде (так). Як же бо мав би Бог судити сьвіт?
6. Коли бо істина Божа через мою оману ще побагатшала на славу Його, чого ж іще й менї, яко грішникові, осудженим бути?
7. А не (так тому бути), як нас хулять, і як говорять деякі, нїби ми кажемо, що нумо робити лихе, щоб прийшло добре? Праведний суд на таких.
8. Що ж? ми луччі? Нїяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всї під гріхом,
9. яко ж писано: що нема праведного нїкого,
10. нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога,
11. всї відхилились, вкупі нїкчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного.
12. Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх;
13. котрих уста клятьби і гіркости повні;
14. скорі ноги їх проливати кров;
15. руїна та злиднї на дорогах їх,
16. а дороги мирної не пізнали.
17. Нема страху Божого перед очима їх.
18. Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;
19. тим що дїлами закону не оправдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.
20. Тепер же окроме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків;
21. правда ж Бога через віру Ісус-Христову усїм і на всїх віруючих; нема бо ріжницї:
22. всї бо згрішили, і лишені слави Божої,
23. оправдають ся (ж) дармо благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї,
24. котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому,
25. щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинїшнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової.
26. Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри.
27. Думаємо оце, що чоловік оправдуєть ся вірою, без учинків по закону.
28. Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам;
29. яко ж бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою.
30. То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон.