| 2 Хроніки 11:1-23 |
| 1. Прибувши Робоам в Ерусалим, скликав із дому Юдиного та Беняминового сто вісїмдесять тисяч добірнїх воінів, щоб воюватись з Ізраїлем і вернути царство Робоамові. |
| 2. Та було слово Господнє до Самея, чоловіка Божого, й сказано: |
| 3. Скажи Робоамові Соломоненкові, цареві Юдейському й всьому Ізраїлеві з поколїнь Юдиного й Беняминового: |
| 4. Так говорить Господь: Не йдїть і не починайте війни з вашими братами; вертайтесь кожний до дому свого, бо се сталось від мене. Вони послухали слів Господнїх і повертались з походу проти Еробоама. |
| 5. Робоам жив в Ерусалимі; він обвів міста в Юдеї мурами. |
| 6. Він укріпив Бетлеєм і Етам, і Текою, |
| 7. І Бетзур, і Сохо, і Одоллам, |
| 8. І Гет, і Марешу, й Зиф, |
| 9. І Адораїм, і Лахис, і Азек, |
| 10. І Зору, й Аялон, і Геброн, що були в поколїннї Юдиному та Беняминовому. |
| 11. І зміцнив він сї твердинї, й понастановляв у їх начальників і построїв комори на хлїб та олїї та вина. |
| 12. І построїв в кожному містї доми на щити та списи, й зробив їх дуже міцними. І зістались при йому Юда та Бенямин. |
| 13. І зібрались до його сьвященники та левіти, які були по всїй землї Ізраїлській, з усїх кінцїв, |
| 14. Бо покидали левіти свої городські передмістя і свої посїлостї, і поприходили в Юдею та в Ерусалим, бо Еробоам і сини його відставили їх від сьвященницької служби Господеві. |
| 15. Та понастановляв у себе жерцїв і до висот, і до козлів, і до телцїв, які повиробляв. |
| 16. А слїдком за ними приходили в Ерусалим із усїх поколїнь Ізрайлевих такі, що справили серце своє, щоб шукати Господа, Бога Ізрайлевого, щоб тут приносити жертви Господеві, Богові батьків своїх. |
| 17. І зміцнили вони царство Юдине і піддержували Робоама Соломоненка три роки, бо ходили дорогою Давидовою та Соломоновою тільки три роки. |
| 18. І взяв собі Робоам за жінку Махалату Еримотівну, Давидового сина, і Абихаїлю, дочку Елїяба, сина Ессеєвого; |
| 19. І породила вона йому синів: Еуса й Шемарію, й Загама. |
| 20. Після неї взяв він Мааху Абессаломівну, а вона породила йому Абію, й Аттая й Зизу, й Шеломита. |
| 21. І любив Робоам Мааху Абессаломівну більш усїх жінок та наліжниць своїх, - він бо мав вісїмнайцять жінок і шістьдесять наліжниць, і народилось йому двайцять вісїм синів та шістьдесять дочок. |
| 22. І поставив Робоам Абію, сина Маашиного, головою й князем над його братами, бо хотїв зробити його царем. |
| 23. І був запопадній, і розіслав усїх синів своїх по всїх країнах Юдиних та Беняминових у всї утверджені міста, й давав їм достатнє удержаннє й познаходив богато жінок. |
| 2 Хроніки 12:1-16 |
| 1. Як у Робоама царство зміцнилось, і він став потужним, тодї покинув він закон Господнїй, а з ним і ввесь Ізраїль. |
| 2. Пятого року царювання Робоамового пійшов Сусаким, царь Египецький, на Ерусалим, - бо вони відвернулись від Господа, - |
| 3. З тисячою й двомастами колесниць та з шістьдесятьма тисячами кінноти; й не було лїку народові, що прийшов з ним із Египту, Ливійцям, Сукхитам та Етопіям, |
| 4. І позабірав утверджені міста в Юдеї, і прийшов під Ерусалим. |
| 5. Тодї прийшов пророк Самей до Робоама й до князїв Юдейських, що зібрались були в Ерусалимі, спасаючись перед Сусакимом, й сказав до їх: Так говорить Господь: Ви покинули мене, за те покидаю й я вас (віддаючи) в руки Сусакимові. |
| 6. І впокорились князї Ізрайлеві і царь, і сказали: Справедливий Господь! |
| 7. Як побачив Господь, що вони смирились, тодї прийшло слово Господнє до Семея, й сказано: Вони впокорились; не вигублю їх і незабаром дам їм пільгу; не пролиєсь гнїв мій на Ерусалим через руку Сусакимову; |
| 8. Одначе вони будуть слугами йому, щоб спізнали, що то значить служити менї, а служити царствам земнїм. |
| 9. І прийшов Сусаким, царь Египецький, в Ерусалим і забрав скарби з храму Господнього й скарби з царської палати; усе позабирав він, забрав і золоті щити, що поробив був Соломон. |
| 10. І поробив царь Робоам замість їх щити мідяні, й віддав їх до рук начальникам прибічників, що стерегли ввіходу в царську палату. |
| 11. Коли йшов царь до дому Господнього, приходили прибічники й несли їх, а потім відносили їх знов у палату, що для прибічників. |
| 12. І як він посмирнїшав, тодї відвернувся від його гнїв Господа, й не занапастив його цїлковито; до того ж і в Юдеї було таки дещо доброго. |
| 13. І утвердився царь Робоам в Ерусалимі і царював. Сорок і один рік було Робоамові, як почав царювати, а сїмнайцять років правив у Ерусалимі, в містї, що зпоміж усїх поколїнь Ізрайлевих вибрав Господь, щоб там пробувало імення його. Мати його звалась Наама, Аммонїйка. |
| 14. І чинив він погане, бо не приспособив серця свого до того, щоб шукати Господа. |
| 15. Дїї Робоамові, перші й останнї, списані в записах пророка Самея та віщого Адди при родоводах. І була війна між Робоамом і Еробоамом по всяк час. |
| 16. І спочив Робоам із батьками своїми, й поховали його в містї Давидовому. І став царем Абія, син його, замість його. |
| Псалми 80:14-19 |
| 14. Боже сил небесних, обернися ж! Глянь з неба і подивися, і завитай у виноградник, |
| 15. І сохрани пароста, котрого посадила правиця твоя й виростила, котрого ти укріпив для себе. |
| 16. Спалено його вогнем, зрубано його; погибли вони від докору лиця твого. |
| 17. Рука твоя нехай буде над чоловіком правицї твоєї, над сином людським, котрого ти укріпив для себе. |
| 18. І не відступимо від тебе; оживи нас, і будемо взивати імя твоє. |
| 19. Господи, Боже сил небесних, верни нас назад! Засияй лицем твоїм, і спасемся! |
| Приповісті 20:19-21 |
| 19. Хто переносить і відкриває тайни, та рот широко отвирає, з тим не братайся. |
| 20. Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві. |
| 21. Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне. |
| Діяння Апостолів 15:1-21 |
| 1. І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся. |
| 2. Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання. |
| 3. Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам. |
| 4. Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив. |
| 5. Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв. |
| 6. І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ. |
| 7. Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давнїх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували. |
| 8. І Бог, що знає серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам, |
| 9. і не розріжнив нїчого між нами й ними, вірою очистивши серця їх. |
| 10. Тепер же чого спокушуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, нї ми не здолїли носити. |
| 11. Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони. |
| 12. Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та ІІавел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами. |
| 13. Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене. |
| 14. Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє. |
| 15. З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано: |
| 16. Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його, |
| 17. щоб остальнї з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все. |
| 18. Звісні од віку Богові всї дїла Його. |
| 19. То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога; |
| 20. а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови. |
| 21. Мойсей бо від стародавнїх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи. |