A A A A A
Біблія протягом одного року
Липень 15

2 Хроніки 25:1-28
1. Двайцять пять років було Амасії, як став царем, а двайцять девять років царював він у Ерусалимі: його мати звалась Егоаддань із Ерусалиму.
2. І чинив він угодне в очах Господнїх, та не з щирого серця.
3. Як скріпилось його царство, тодї він повбивав слуг своїх, що вбили царя, батька його.
4. Та дїтей їх не повбивав, через те, що написано в законї, в книзї Мойсейовій, де Господь заповів, говорючи: не належить вбивати батьків за дїтей, а дїтей не належить вбивати за батьків, але кожний за свою провину повинен умерти.
5. І зібрав Амасія Юдеїв і поставив їх по поколїннях під власть тисячників та сотників, усїх Юдеїв і Беняминїїв, і перелїчив їх від двайцяти років і старших, і знайшов їх триста тисяч чоловіка добірнїх, що могли вступити в військо й орудувати списом та щитом.
6. Та ще найняв сто тисяч Ізрайлитян хоробрих воінів за сто талантів срібла.
7. Але прийшов до його чоловік Божий та й сказав: Царю! нехай не йде з тобою військо Ізраїлське, бо нема Господа з Ізрайлитянами, з усїма синами Ефраїмовими.
8. Йди ти сам, роби дїло, покажи відвагу в битві; а як нї, то повалить тебе Бог перед лицем ворога, бо в Бога є сила й піддержати й повалити.
9. І сказав Амасія чоловікові Божому: що ж робити з стома талантами, що я віддав військові Ізрайлевому? І сказав Божий чоловік: Господь може дати тобі більше від сього.
10. І відлучив Амасія військо, що прийшло до його від Ефраїма, щоб вернулись у своє місце. І запалився вельми гнїв їх на Юдею, й пішли вони назад в своє місце в палаючому гнїві.
11. А Амасія осьмілився і повів народ свій, і пійшов на Соляну долину, й побив синів Сеїру десять тисяч;
12. А десять тисяч забрали сини Юдині в полон живцем, і вивели їх на верх скелї, та й поскидали їх з верха скелї, і всї вони порозбивались.
13. Але військо, що Амасія відіслав назад, щоб не йшло з ним на війну, розійшлося по містах Юдейських від Самариї до Беторона, й повбивало в їх три тисячі, та награбувало силу добичі.
14. Амасія ж, вернувши після побою Ідумеїв, принїс богів синів Сеїру і поставив їх у себе за богів, і молився їм і кадив перед ними.
15. І запалився гнїв Господа на Амасію, і послав він до його пророка, а той сказав йому: Чого ти обертаєшся до богів сього народу, що не спасли свого народу від твоєї руки?
16. Як він так говорив до його, відповів царь: Хиба тебе настановили царським порадником? перестань, щоб не вбили тебе! І перестав пророк, промовивши: Знаю, що Бог призначив тебе на згубу, за те, що ти зробив се й не слухаєш моєї ради.
17. І порадився Амасія, царь Юдейський, й послав до Йоаса, сина Йоахазового, сина Іуєвого, царя Ізраїлського, і звелїв сказати: Приходь, побачимось (зміряємось) один із одним.
18. І одослав Йоас, царь Ізраїлський, до Амасії, царя Юдейського, і звелїв сказати йому: Терен, що на Ливанї, послав до кедра, що на Ливанї, сказати: віддай свою дочку за жінку моєму синові. Та прийшли дикі зьвірі, що на Ливанї, й здоптали той терен.
19. Ти кажеш: Ось я побив Ідумеїв, - і згордїло твоє серце, і ти запобігаєш пустої слави. Сиди лїпше в себе в дома. Чого тобі викликувати небезпечність? Впадеш ти й Юдея з тобою.
20. Але Амасія не послухав, бо то було від Бога, щоб віддати їх в руку Йоасові за те, що стали удаватись до богів Ідумейських.
21. І виступив Йоас, царь Ізраїлський, і побачились особисто, він і Амасія, царь Юдейський, в Бетсамисї Юдейському.
22. І були побиті Юдеї Ізрайлитянами, й розбіглись кожний в свою домівку.
23. Та й Амасію, царя Юдейського, сина Йоаса Йоахазенкового, спіймав Йоас, царь Ізраїлський, в Бетсамисї й привів його в Ерусалим, і розвалив мур Ерусалимський від воріт Ефраїмових до брами углової на чотиріста ліктів;
24. І забрав усе золото й срібло, і ввесь посуд, що знаходився в домі Божому в Обед-Едома, та скарби дому царського, й закладників, та й вернувся в Самарию.
25. І жив Амасія Йоасенко, царь Юдейський, після смертї Йоаса Йоахазенка, царя Ізраїлського, пятнайцять років.
26. Прочі дїї Амасіїні, перші й останні, списані в книзї царів Юдейських та Ізраїлських.
27. Після того часу, як Амасія одступив від Господа, зложили в Ерусалимі проти його змову, й він утїк у Лахис. Та послали за ним у Лахис, і вбили його там.
28. І привезли його кіньми, й поховали його при батьках його в містї Юдиному.

2 Хроніки 26:1-23
1. І взяв увесь народ Юдейський Озію, що йому було шіснайцять років, і настановили його царем замість батька його Амасії.
2. Він забудував Елат і вернув його Юдеї, після того, як спочив царь при батьках своїх.
3. Шіснайцять років було Озії, як став він царем, а царював пятьдесять два роки в Ерусалимі: мати його звалась Ехолїя з Ерусалиму.
4. І чинив він угодне в очах Господа, саме так, як чинив Амасія, отець його;
5. І обертався він до Бога, докі жив Захарія, що навчав страху Божому, а в той час, коли він обертавсь до Господа, щастив йому Бог.
6. І вийшов він і воювався з Филистіями, й порозвалював мури Гету й мури Ябнеї та мури Азоту, й побудував міста в краю Азотскому й в Филистіїв.
7. І допомагав йому Бог проти Филистіїв і проти Арабів, що жили в Гур-Баалї, та проти Меунїїв;
8. І платили Аммонїї Озії данину, й доходила слава його до гряниць Египту, бо він вбивався щораз більше в силу.
9. І збудував Озія башти в Ерусалимі над брамою угловою й над долинною брамою й на углї, та й скріпив їх.
10. І будував вежі в пустинї, й повикопував багато криниць, бо мав много товару по низинах і по рівнинах, і хлїборобів та виноградарів на горах і на Кармелї, бо любувався в хлїборобстві.
11. Було в Озії й військо, що виходило на війну загонами, після перелїку в їх списї, зложеному рукою писаря Еєла й врядника Маасеї, під приводом Хананїї, одного з найбільших вельмож царських.
12. Усїх голов над поколїннями, хоробрих воінів, було дві тисячі шістьсот.
13. А під їх рукою всієї військової сили - триста сїм тисяч пятьсот, що виступали до битви з воєнним завзяттєм на поміч цареві проти ворогів.
14. І наготував для їх Озія, на усе військо, щити і списи, й шеломи, й панцири, й сагайдаки, й пращі до метання камінцями.
15. І поробив він в Ерусалимі штучно вигадані машини, щоб стояли на баштах та на углах, на те, щоб випускати стріли та велике каміннє. І понеслось імя його далеко, тим що він навдивовижу захистив себе й скріпився.
16. Та як вбився він у силу, то й згордїло серце його на його погибель, і стався він проступником перед Господом, Богом своїм, бо ввійшов в храм Господнїй, щоб палити кадило на вівтарі кадильному.
17. І пійшов за ним Азарія сьвященник, а з ним вісїмдесять сьвященників Господнїх, людей поважаних.
18. І заперечили цареві Озії й сказали йому: Не слїд тобі, Озію, кадити Господеві; се дїло сьвященників, синів Ааронових, на те й посьвячених, щоб кадити; вийди з сьвятинї, бо ти вчинив се проти закону, й не буде тобі за се честь у Господа Бога.
19. І розсердився Озія, - а в його в руцї кадильниця, щоб кадити, - та як тільки він розсердився на сьвященників, появилась на його чолї проказа, перед очима сьвященників, в домі Господньому, коло вівтаря кадильного.
20. І глянув на його первосьвященник Азарія і всї сьвященники, аж оце проказа на чолї його. І силували його, щоб виходив звідтїль, та й сам він квапився вийти, бо спізнав, що Господь його вдарив.
21. І був царь Озія прокаженим по день своєї смертї, й жив в особньому домі, і відлучений був від дому Господнього. А Йоатам, син його, розпоряджав домом царським і правив народом краю.
22. Прочі дїї Озіїні, перші й останні, списав пророк Ісаїя, син Амосів.
23. І спочив Озія з батьками своїми, й поховали його при батьках його на полі коло гробовищ царських, бо казали: Він прокажений. І став царем Йоатам, син його, замість його.

2 Хроніки 27:1-9
1. Двайцять пять років було Йоатамові, як став царем, а царював шіснайцять років у Ерусалимі; його мати звалась Еруша Садоківна.
2. І чинив він добре в очах Господнїх так, як чинив Озія, отець його, тільки він не входив у храм Господнїй, а народ грішив дальше.
3. Він збудував верхню браму дому Господнього й набудував богато на мурі Офеловому;
4. І побудував міста на горі Юдейській, а в лїсах збудував двірцї та вежі.
5. Він воювавсь із царем Аммонїїв і побідив їх, й дали йому Аммонїї того року сто талантів срібла і десять тисяч корцїв пшеницї, та десять тисяч ячменю. Се давали Аммонїї й на другий рік, і на третій.
6. А був Йоатам такий сильний через те, що справляв дороги свої перед лицем Господа, Бога свого.
7. Прочі дїї Йоатамові і всї війни його, й справи його списані в книзї царів Ізраїлських та Юдейських.
8. Двайцять пять років було йому, як став царем, а шіснайцять років царював в Ерусалимі.
9. І спочив Йоатам при батьках своїх, і поховали його в Давидовому городї. І став царем Ахаз, син його, замість його.

Псалми 84:1-7
1. Проводиреві хора: На Гиттейських; для синів Корея, псальма. Щ о за любі домівки твої, Господи сил небесних!
2. Бажає і лине душа моя до двора Господнього; серце моє і тїло моє радісно взивають до Бога живого.
3. Навіть горобець знайшов собі домівку, і ластівка гнїздо своє, де кладуть писклят своїх, а я жертвеники твої, Господи сил небесних, мій царю і мій Боже!
4. Щасливий, хто жиє в домі твоїм! По віки будуть тебе хвалити!
5. Щасливий чоловік, котрого сила в тобі, у кого в серцї дорога до тебе!
6. Йдучи долиною плачу, переміняють її в місця водисті: весняний дощ покриває її благословеннєм.
7. Що раз набирають сили; кожний з них явиться перед Богом в Сионї.

Приповісті 21:4-5
4. Дивитись на людей високом згорда оком і серцем надутим - се гріх.
5. Гадки трудящого змагають до багацтва, а хто поквапний, терпить недостачу.

Діяння Апостолів 19:1-20
1. Стало ся ж, як був Аполос у Коринтї, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників,
2. рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж сказали йому: Ба й не чували, чи є Дух сьвятий.
3. І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє.
4. Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса.
5. Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса.
6. І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.
7. Було ж усїх до дванайцяти чоловік.
8. Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже.
9. Як же деякі закаменїли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана.
10. Се дїялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, - Жиди й Єленяне.
11. І не малі чудеса робив Бог руками Павловими,
12. так що на недужих вкладали з тїла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них.
13. Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателїв іменувати над маючими духів лукавих імя Господа Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує.
14. Було ж якихсь сїм синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили.
15. Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі?
16. І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтїкали з того дому.
17. Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всїх їх, і величано імя Господа Ісуса.
18. І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої.
19. Доволї ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злїчено цїну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків.
20. Так потужно росло слово Господнє і укріплялось.