| 2 Хроніки 23:1-21 |
| 1. Але сьомого року набрав Йодай сьміливостї і прийняв до спілки начальників над сотнями: Азарію, сина Ерохамового, й Ізмаїла, сина Егохананового, і Азарію, сина Обедового, й Маасею, сина Адаіїного, та Елишафата, сина Зихриного. |
| 2. І перейшли вони Юдею та й зібрали левітів із усїх городів Юдейських, і голов поколїнь Ізрайлевих, і прийшли в Ерусалим. |
| 3. І зложив увесь збір у дому Божому вмову з царем. І сказав їм Йодай: Оце син царів повинен бути царем, як вирік Господь про синів Давидових. |
| 4. Ось що ви вчинїть: третина вас, що приходять в суботу, з сьвященників та левітів, буде за воротарів коло порогів, |
| 5. А третя частка при домі царському, третя же частка коло брами Есод, а ввесь народ в сїнях дому Господнього. |
| 6. І нехай нїхто не входить у дім Господнїй, окрім сьвященників та левітів, що служать. Вони можуть увійти, бо висьвячені, а ввесь народ нехай стоїть на сторожі Господнїй. |
| 7. І нехай левіти обступлять царя звідусїль, кожний з зброєю своєю в руцї своїй, і хто входити ме в храм, того нехай вбивають. І будьте коло царя, коли він входити ме й виходити ме. |
| 8. І зробили левіти й усї Юдеї, що звелїв Йодай сьвященник; і забрав кожний своїх людей, що приходили в суботу, разом із тими, що відходили в суботу, бо сьвященник Йодай не пускав тих черг, що вже змінились. |
| 9. І роздав сьвященник Йодай начальникам над сотнями списи та малі й великі щити царя Давида, що були в домі Божому; |
| 10. І повставляв увесь народ, кожного з зброєю його в руцї його, від правого угла храму до лївого угла храму, коло жертівника й коло дому, навкруги царя. |
| 11. І вивели царевича й надїли на його вінець та прикраси, й постановили його царем; і помазали його Йодай та сини його, й сказали: Нехай живе царь! |
| 12. І почула Готолїя клик народу, що збігався та викликував цареві, й вийшла до народу в дім Господнїй. |
| 13. І поглянула, - аж ось стоїть царь на своїй підвишцї при входї, і князї й труби коло царя, а ввесь народ землї радїє, і трублять в труби, а сьпівцї славлять на приборах музичних. І роздерла Готолїя одежу свою, й закричала: Зрада, зрада! |
| 14. І покликав сьвященник Йодай начальників над сотнями, що правили військом, і сказав їм: Виведїть її геть за двір, а хто пійде слїдом за нею, буде зарубаний мечем. Бо сьвященник звелїв, щоб не вбивали її в домі Господньому. |
| 15. І перепустили її, але як вона прийшла до ввіходу кінської брами дому царського, то там вбили її. |
| 16. І вчинив Йодай вмову між собою й усїм народом та царем, щоб їм бути народом Господнїм. |
| 17. І пійшов увесь народ у божницю Баала, й збурили її, й жертівники її, й ідолів її порозбивали, а Маттана, жерця Баалового, вбили перед жертівниками. |
| 18. І віддав Йодай службу в домі Господньому сьвященникам та левітам, (і відновив щоденну чергу сьвященників і левітів), як призначив Давид в домі Господньому, щоб приносити всепаленнє Господеві, як написано в законї Мойсейовому, з радощами та пісьнями, заведеними Давидом. |
| 19. І поставив він воротарів коло брам дому Господнього, щоб нїхто нечистий від чого небудь не міг входити. |
| 20. І забрав начальників над сотнями, й дуків та старшину в народї, і ввесь народ землї, і проводив царя з дому Господнього, та й перейшли через верхні ворота в дім царський, й посадили царя на царський престол. |
| 21. І радїв увесь народ в землї і місто заспокоїлось. А Готолїю зарубали мечем. |
| 2 Хроніки 24:1-27 |
| 1. Сїм років було Йоасові, як став царем, а сорок років царював він у Ерусалимі; мати його звалась Зивія з Берсабиї. |
| 2. І чинив Йоас що було до вподоби Господеві по всї днї сьвященника Йодая. |
| 3. І взяв йому Йодай дві жінки, й мав він від їх синів і дочок. |
| 4. Після того забажало серце Йоасове поновити дом Господень. |
| 5. І зібрав він сьвященників та левітів і сказав їм: Ійдїть по містах Юдейських і збірайте з усїх Ізрайлитян срібло задля піддержки дому Бога вашого рік за роком, і присьпішіть се дїло. Але левіти не квапились. |
| 6. І покликав царь Йодая, їх голову й сказав йому: Чом ти не вимагаєш від левітів, щоб вони приносили з Юдеї та Ерусалиму данину постановлену Мойсейом, слугою Господнїм, та збором Ізрайлитян на намет громадський? |
| 7. Бо безбожна Готолїя та її сини обдерли дом Божий і все присьвячене для дому Господнього вжили для Баалів. |
| 8. І звелїв царь, і зробили одну скриньку, й вмістили її при ввіходї в дом Господнїй знадвору. |
| 9. І оповістили по Юдеї та Ерусалимі, щоб зносили Господеві данину, що її Мойсей, слуга Божий, наложив на Ізрайлитян у пустинї. |
| 10. І зрадїли всї старшини і ввесь народ, і зносили та складали в скриню доти, доки вона не стала повна. |
| 11. А коли наставав час, що скриню приносили через левітів до урядників царських, і коли вони бачили, що там багато срібла, тодї приходив писар царський та довірений первосьвященника, й висипали зо скринї, й відносили її, та й ставили на своє місце. Так робили вони по всяк день і зібрали силу срібла. |
| 12. І віддавали його царь та Йодай виконувачам робіт при домі Господньому, а вони наймали камянотесів та теслїв до понови дому Господнього, і ковалїв та гамарників до піддержування дому Господнього. |
| 13. І робили майстрі, й довершувалась понова їх руками, й привели дом Божий до належного стану й скріпили його. |
| 14. А коли все скінчили, то принесли цареві та Йодаєві останок срібла; й пороблено з його посуд для дому Господнього, посуд до служби й до всепалення, чаші та инчий золотий та срібний посуд. І приносили всепалення в домі Господньому безперестанно, доки жив Йодай. |
| 15. І постарівся Йодай і, поживши доволї, помер; сто трийцять років було йому, як він умер. |
| 16. І поховали його в Давидовому містї при царях, бо він чинив добре в Ізраїлї, для Бога й для дому його. |
| 17. Та після Йодаєвої смертї поприходили князї Юдейські, підлещуючись до царя; і царь почав їх слухати. |
| 18. І покинули дім Господа, Бога батьків своїх, і стали служити в посьвячених гаях ідолам, - і був гнїв Господень на Юду та Ерусалим за цю їх провину. |
| 19. І посилав до їх пророків, щоб навернути їх до Господа, й вони вмовляли їх, але ті не слухали. |
| 20. І найшов Дух Божий на Захарію, сина сьвященника Йодая, і став він на вишинї перед народом і промовив до їх: Так говорить Господь: Чом ви нарушуєте прикази Господнї? Не вийде воно вам на хосен; і коли ви покинули Господа, то й він вас покине. |
| 21. І змовились проти його, і вбили його каміннєм, по приказу царя, в дворі дому Господнього. |
| 22. І не спогадав царь Йоас на добродїйство, що вчинив йому Йодай, батько його, і вбив сина його. І як він умірав, то сказав: Нехай бачить Господь і нехай відплатить! |
| 23. А коли минув рік, виступило проти його військо Сирийське, і прийшли в Юдею й в Ерусалим, і повбивали споміж народу всїх старшин у народї, а ввесь здобуток, забраний в їх, послали цареві в Дамаск. |
| 24. Хоч військо Сирийське прийшло було в невеликому числї людей, та Господь віддав в їх руку превелике множество за те, що покинули Господа, Бога батьків своїх. Та й над Йоасом вчинили вони суд; |
| 25. Як вони вийшли від його, лишаючи його в тяжкій хворобі, то слуги його вчинили змову проти його за кров сина Йодаєвого, сьвященника, й вбили його в постелї його, і він умер. І поховали його в Давидовому містї, та не поховали його в царському гробовищі. |
| 26. Ті ж, що вчинили змову проти його, були: Завад, син Шимеати Аммонїйки, та Егозавад, син Шимрити Моабійки. |
| 27. Про синів його і про многі пророцтва проти його, та про будови коло дому Божого написано в книзї царів. І став царем син його Амасія замість його. |
| Псалми 83:9-18 |
| 9. Зроби їм те, що Мидіянїям, що Сісері, що Явиму коло потока Кисона, |
| 10. Котрі, знищені коло Ендора, гноєм для землї стали. |
| 11. Зроби з ними, з їх можними, як з Горебом, і з Зебом, і як з Зебаком і з Зальмуном, з усїма князями їх, |
| 12. Котрі сказали: позаймаймо домівки Божі! |
| 13. Боже мій, зроби їх, як порох у вихрі, як терміттє перед вітром! |
| 14. Як огонь лїси пожирає, і як поломя гори запалює, |
| 15. Так ти гони їх вихром твоїм і бурею-хуртовиною, злякавши, змети їх! |
| 16. Сповни лице їх соромом, щоб шукали імені твого, Господи! |
| 17. Щоб осоромились і злякались на віки, і зо встидом погибли. |
| 18. Тай щоб знали, що ти, котрого імя Господь, один єси найвисший над цїлою землею. |
| Приповісті 21:2-3 |
| 2. В очах у людини путь її здається шляхом правим, Господь же на вазї всяке серце важить. |
| 3. Як хто чинить правду й правий суд, се подобаєсь Господу більше, нїж жертва. |
| Діяння Апостолів 18:1-28 |
| 1. Після сього, покинувши Павел Атини, прийшов у Коринт, |
| 2. І, знайшовши одного Жидовина, на ймя Авкилу, родом Понтянина, тільки що прибувшого з Італиї, і Прискилу, жінку його (бо Клавдий повелїв, щоб усї Жиди вийшли з Риму), прийшов до них. |
| 3. А, бувши одного з ними ремесла, пробував у них і робив; були бо наметники по ремеслу. |
| 4. І розмовляв що-суботи в школї, і пересьвідчував Жидів і Єленян. |
| 5. Як же прийшов з Македониї Сила та Тимотей, був Павел спонукуваний духом, сьвідкуючи Жидам про Христа Ісуса. |
| 6. Як же противились вони і хулили, струснувши він одежу, рече до них: кров ваша на голови ваші; я чистий; від нинї між погане йду. |
| 7. І, пійшовши звідтіля, прийшов у господу одного, на ймя Юста, що поклоняв ся Богу, котрого господа була обіч школи. |
| 8. Крисп же, шкільний старшина, увірував у Господа з усїм домом своїм, і многі з Коринтян, почувши, увірували, та й охрестились. |
| 9. Рече ж Господь у нічному видїнню Павлу: Не бій ся, тільки говори й не мовчи: |
| 10. бо я з тобою, і нїхто не одважить ся тобі нїчого лихого заподїяти; бо в мене багато людей у сьому городї. |
| 11. І пробував там рік і шість місяцїв, навчаючи між ними слова Божого. |
| 12. Як же старостував Галион в Ахаї, напали однодушно Жиди на Павла, та й повели його перед суд, |
| 13. говорячи, що він намовляє людей проти закону шанувати Бога. |
| 14. Як же хотїв Павел одкрити уста, каже Галион до Жидів: Жидове, коли б (тут була) кривда яка, або лихе дїло, вислухав би я вас (до слова). |
| 15. Коли ж (тут) питаннє про слово, та імена, та про закон ваш, то гледїть самі; суддею бо сього не хочу бути. |
| 16. Та й повиганяв їх із судища. |
| 17. Тодї всї Єленяне, взявши Состена, шкільного старшину, били його перед судищем; та Галионові було про те байдуже. |
| 18. Павел же, пробувши там ще доволї днїв, попрощавшись із братами, поплив у Сирию (а з ним Прискила й Авкила), остригши голову в Кинхреях; бо зробив був обітницю. |
| 19. Прибувши ж у Єфес, зоставив тих там, сам же, ввійшовши в школу, розмовляв з Жидами. |
| 20. Як же просили його, щоб довший час побув у них, не зволив, |
| 21. а попрощав ся з ними, говорячи: Притьмом мушу сьвято, що надходить, сьвяткувати в Єрусалимі; та вернусь знов до вас, коли буде воля Божа. І поплив з Єфесу. |
| 22. А прибувши в Кесарию, вступив (до Єрусалиму), і привитавши церкву, пійшов ув Антиохию. |
| 23. І, пробувши тут час якийсь, вийшов, проходячи рядом Галацьку сторону та Фригию, і утверджуючи всїх учеників. |
| 24. Один же Жидовин, на ймя Аполос, родом Александриєць, чоловік вимовний і сильний у писаннях, прийшов у Єфес. |
| 25. Сей був наставлений на путь Господень, і палаючи духом, промовляв і навчав пильно про Господа, знаючи тільки про хрещеннє Йоанове. |
| 26. І почав одважно говорити в школї. Слухаючи ж його Авкила та Прискила, прийняли його, і виложили йому доладнїщ путь Господень. |
| 27. Як же захотїв він перейти в Ахаю, писали брати ученикам, напоминаючи прийняти його; а він прибувши, много помагав тим, що увірували благодаттю; |
| 28. сильно бо обличав Жидів прилюдно, доводячи писаннями, що Ісус єсть Христос. |