Біблія протягом одного року - Українська Біблія Куліша та Пулюя

Біблія протягом одного року
Липень 13

1. І спочив Йосафат із отцями своїми, й поховали його при батьках його в Давидовому містї. І став царем Йорам, син його, замість його.

2. А були в його брати, сини Йосафатові: Азарія й Ехіїл, і Захарія й Азарій, і Михаїл і Сафатія: всї вони сини Йосафатові, царя Ізрайлевого.

3. І дав їм батько багато дарів сріблом і золотом і дорогоцїнними річами разом із утвердженими городами в Юдеї; а царство віддав Йорамові, бо він був найстарший.

4. І вступив Йорам на царство отця свого, а коли вбився в силу, повбивав братів своїх мечем, та ще й деяких із князїв Ізрайлевих.

5. Трийцять два роки було Йорамові, як зацарював, а царював вісїм років в Ерусалимі;

6. І ходив він стежками царів Ізраїлських, як се чинив дім Ахабів, бо Ахабова дочка була йому жінкою, й чинив він зло в очах Господнїх.

7. Одначе Господь не хотїв занапастити дому Давидового ради завіту, що постановив із Давидом, і через те, що обіцяв дати йому сьвіточ і синам його по всї часи.

8. За його часів відпав Едом від Юди, й постановили в себе царя,

9. І пійшов Йорам із своїми військовими начальниками, і всї колесницї з ним; і встав в ночі й побив Ідумеїв, що були обступили його, й начальників над колесницями (і повтїкав народ у домівки свої).

10. Одначе Едом відпав таки від Юди й по сей день. Того самого часу відпала й Либна від його, бо він покинув Господа, Бога батьків своїх.

11. Він позаводив також і висоти на горах Юдейських, і завів роспусту між Ерусалимцями й попсував Юдею.

12. І надійшло до його письмо від Ілиї пророка, а в йому було сказано: Так говорить Господь, Бог Давида, отця твого: за те, що ти не пійшов дорогами Йосафата, отця твого, й дорогами Аси, царя Юдейського,

13. А пійшов стежкою царів Ізрайлевих і завів роспусту в Юдеї і в Ерусалимцїв, як заводив роспусту дім Ахабів, та ще й до того повбивав братів твоїх, - дім батька твого, - котрі лїпші за тебе,

14. За те ж побє Господь великим побоєм народ твій, й синів твоїх, і жінок твоїх, і все добро твоє,

15. Тебе ж самого - тяжкою хоробою, хоробою жолудка твого, так що внутро твоє випадати ме в болях день поза день.

16. І збудив Господь проти Йорама дух Филистіїв та Арабів, сумежних з Етиопіями;

17. І пійшли вони на Юдею й напали на неї, й позабірали все добро, яке було в домі царському, а до того й синів його й жінок його, й не зісталось в його сина, окрім Охозії, найменшого з синів його.

18. А до сього всього наслав Господь невигойну хворобу на нутро його.

19. Так було день у день, а в кінцї другого року випали внутренностї його від слабостї його, й вмер він в великих муках; і не спалив йому народ його пахощів, як чинив се батькам його.

20. Трийцять два роки було йому, як став він царем, а вісїм років царював в Ерусалимі; і відійшов неоплаканий, й поховали його в містї Давидовому, та не в царському гробовищі.

2 Хроніки 22:1-12

1. І поставили Ерусалимцї царем Охозію, найменшого його сина, замість його, бо всїх старших повбивала орда, що прийшла було з Арабами до стану, - й став царем Охозія, син Йорама, царя Юдейського.

2. Охозії було двайцять два роки, як став царем, а царював він один рік у Ерусалимі; мати його звалась Готолїя, дочка Амбрієва.

3. І він ходив стежками дому Ахабового, бо його мати була йому дорадницею на вчинки безбожні.

4. І чинив він зло в очах Господнїх, як і дом Ахабів, бо він був йому дорадником по смертї батька його, на його погубу.

5. Ійдучи за їх порадою, пійшов він із Йорамом, сином Ахабовим, царем Ізраїлським, на войну проти Азаїла, царя Сирийського, в Рамот Галаадський. І поранили Сирийцї Йорама;

6. І вернувсь він в Езреель, гоїтись із ран, що заподїяли йому в Рамі, як він воювавсь з Азаїлом, царем Сирийським. І прийшов Охозія, син Йорамів, царь Юдейський, одвідати Йорама Ахабенка в Езреель, бо той був слабий.

7. І було се від Бога на згубу Охозії, що він прийшов до Йорама; бо після свого приходу виступив він із Йорамом проти Іуя Намессієнка, що його помазав Господь на те, щоб він викоренив дом Ахабів.

8. Як Іуй чинив суд над домом Ахабовим, тодї знайшов він декотрих князїв Юдейських та синів від братів Охозіїних, служивших в Охозії, і повбивав їх.

9. І шукав він Охозію, і взяв його, як він ховався в Самариї; й привели його до Іуя, й вбили й поховали його, бо казали: Він син Йосафата, що шукав Господа від щирого серця свого. І не зістався в Охозійоному домі, хто б міг царювати.

10. І Готолїя, мати Охозіїна, побачивши, що вмер її син, встала і вигубила усей царський рід дому Юдиного.

11. Але Йосавета, дочка царева, взяла Йоаса, сина Охозіїного, і викрала його споміж царських синів, що їх вбивали, та й сховала його й мамку його в спальній кімнатї; й таким робом Йосавета, дочка царя Йорама, жінка сьвященника Йодая, а сестра Охозіїна, сховала Йоаса від Готолії, і вона не вбила його.

12. І ховали вони його в домі Божому шість років, а Готолїя царювала в краю.

Псалми 83:1-8

1. Пісня, псальма Асафова. Боже! Не мовчи; не нїмуй, озвися, Боже!

2. Бо ось, вороги твої розбуялись, і ненавидники твої підносять голову.

3. Зрадливо змовляються проти народа твого, і нараджуються проти тих, що бережеш їх.

4. Кажуть: Ходїм, знищемо їх, щоб не були вже народом, щоб нїхто не згадував більше імя Ізраїля!

5. Вони бо радили раду однодушно, зробили змову проти тебе.

6. Намети Едомові і Ізмаїлїї, Моаб і Агаряне,

7. Геваль і Аммон, і Амалик, Филистії з людьми Тирськими;

8. Тай Ассур пристав до них; стали рамям синам Лота.

Приповісті 21:1-1

1. В руках у Господа цареве серце; як розтоки води, він їх, куди захоче, справляє.

Діяння Апостолів 17:16-34

16. Як же дожидав їх Павел в Атинах, кипів дух його в йому, бачивши город, одданий ідольству.

17. Розмовляв же в школї з Жидами та з побожними, та й на торгу що-дня з тими, з ким довело ся.

18. Деякі ж з философів Епикуреїв та Стоіків змагали ся з ним; і одні казали: Що хоче сей балакайло сказати? инші ж: Здаєть ся, буде проповідником чужих богів, - бо благовіствував їм Ісуса та воскресеннє.

19. І, схопивши його, повели в Ареопаг, говорячи: Чи можемо знати, що се ти за нову таку науку проповідуєш?

20. Чуже бо щось вносиш в уші наші; то хочемо знати, що воно має бути.

21. Усї бо Атиняне і захожі чужоземцї нї про що инше не дбали, як говорити або слухати що нове.

22. Ставши ж Павел посерединї Ареопага, рече: Мужі Атиняне, по всьому виджу, що ви вельми побожні.

23. Бо, ходячи та дивлячись на божницї ваші, знайшов я жертівню, на котрій написано: Невідомому Богу. Кому ж ви, не відаючи, поклоняєтесь, того я проповідую вам.

24. Бог, що сотворив сьвіт і все в йому, сей неба і землї Господь, не в рукотворних хмарах домує,

25. нї від рук чоловічих служеннє приймає, дознаючи нужду в чому; сам бо дає всїм життє, і диханнє, і все;

26. і зробив з однієї крови ввесь рід чоловічий, щоб жили на всему лицї землї, відграничивши наперед призначені часи і границї домування їх,

27. щоб шукали Господа, чей намацяють Його та знайдуть, хоч недалеко (Він) від кожного з нас.

28. Ним бо живемо й двигаємось, і єсьмо, як і деякі з ваших поетів мовляли: Його бо й рід ми.

29. Бувши ж оце Божим родом, не мусимо думати, що Божество похоже на золото, або на камінь, різьбу, іскуства і видумки чоловічої.

30. От же не вважаючи на часи незнання, Бог тепер повелїває всїм людям усюди каятись;

31. бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всїм, воскресивши Його з мертвих.

32. Чуючи про воскресеннє мертвих, деякі сьміялись, инші ж казали: Послухаємо тебе знов про се.

33. І так Павел пійшов з посеред них.

34. Деякі ж люде, приставши до него, увірували, між котрими і Дионисий Ареопагит, і жінка на ймя Дамара, і инші з ними.