| 2 Хроніки 17:1-19 |
| 1. І став царем замість його син його Йосафат; і був він сильний супроти Ізрайлитян. |
| 2. І поставив він військо по усїх міцних містах в Юдеї, і посадив урядників в Юдейському краю і в містах Ефремових, котрі забрав Аса, його батько. |
| 3. І був Господь із Йосафатом, бо ходив він переднїйшими дорогами Давида, отця свого, й не шукав Баалів, |
| 4. Але шукав Бога батька свого, й поступав по заповідях його, а не по вчинках Ізрайлитян. |
| 5. І зміцнив Господь царство в руцї його, й давали всї Юдеї дари Йосафатові, й було в його багато добра й слави. |
| 6. А коли серце його стало сьмілїйше на стежках Господнїх, тодї заборонив він висоти й дуброви в Юдеї. |
| 7. І послав він третього року свого царювання князїв своїх Бенхаїла й Обадію, й Захарію, й Натанаїла та Михея, щоб навчали народ по містах Юдиних, |
| 8. А з ними левітів: Шемаю й Нетанїю, й Зевадїю, й Азаїла, й Шемирамота, й Йонатана, і Адонїю, і Товію, й Тов-Адонїю, а з ними Елишаму і Йорама, сьвященників. |
| 9. І вони вчили в Юдеї, маючи при собі книгу закону Господнього, й обходили всї міста в Юдеї й навчали народ. |
| 10. І був страх Господень на всїх царствах країв, що навкруги Юдеї, й не воювались з Йосафатом. |
| 11. І Филистії приносили Йосафатові дари, а на податки срібло; так само й Араби приганяли йому баранів сїм тисяч сїмсот та козлів сїм тисяч сїмсот. |
| 12. І підносився Йосафат все висше в гору й побудував в Юдеї твердинї та міста запасові. |
| 13. Багацько було в його запасу по містах Юдейських, а в Ерусалимі людей войовничих та хоробрих. |
| 14. І оце спис їх по їх поколїннях, що були в Юди старшинами над тисячами: Адна начальник, а в його добірних мужів триста тисяч; |
| 15. Побіч його Йоханан начальник, а в його двістї вісїмдесять тисяч; |
| 16. За ним Амасія Зіхрієнко, присьвятивши й себе Господеві, а в його двістї тисяч мужів хоробрих. |
| 17. У Бенямина: дужий воін Елїяда, а в його узброєних сагайдаком та щитом двістї тисяч; |
| 18. За ним Егозавад; і в його сто вісїмдесять тисяч узброєних воінів. |
| 19. Оце ті, що служили цареві, окрім тих, що їх царь розставив по утверджених городах у всїй Юдеї. |
| 2 Хроніки 18:1-34 |
| 1. І мав Йосафат велике багацтво й славу; і поріднився він із Ахабом. |
| 2. І пійшов він у кілька років до Ахаба в Самарию; й порізав Ахаб про його та про людей, що були при йому, багато овець та волів, і намовляв його йти на Рамот Галаадський. |
| 3. І говорив Ахаб, царь Ізраїлський, Йосафатові, цареві Юдейському: Пійдеш зо мною на Рамот Галаадський? І відказав той йому: Як ти, так і я, - як твій народ, так і мій народ; ійду з тобою на війну! |
| 4. І сказав Йосафат цареві Ізраїлському: Спитай сьогоднї, що скаже Господь. |
| 5. І зібрав царь Ізраїлський пророків чотириста чоловіка й сказав їм: Чи йти нам війною на Рамот Галаадський, чи понехати се? Вони сказали: Йди, а Бог віддасть його в цареву руку. |
| 6. Та сказав Йосафат: Чи нема тут ще Господнього пророка? Спитаємо й в його. |
| 7. І відказав царь Ізраїлський Йосафатові: Є ще один чоловік, щоб через його можна запитати Господа, але я не люблю його, бо він не пророкує менї доброго, а завсїди пророкує лихе; - се Михей Емблаєнко. І сказав Йосафат: Не говори бо так, царю. |
| 8. І покликав царь Ізраїлський одного скопця й повелїв: Побіжи швидко за Михеєм Емблаєнком. |
| 9. Царь же Ізраїлський та Йосафат, царь Юдейський, седїли, кожний на свойму престолї, одягнені в царські ризи; вони седїли на майданї коло воріт Самариї, а всї пророки віщували перед ними. |
| 10. І зробив собі Седекія Хенааненко залїзні роги і сказав: Так говорить Господь: Сими виколеш ти Сирийцїв, доки не вигубиш їх. |
| 11. І всї пророки пророкували те ж саме, кажучи: Йди на Рамот Галаадський; пощаститься тобі, і віддасть його Господь в руку цареві. |
| 12. Посланець же, що пійшов кликати Михею, казав йому: От пророки в один голос віщують добро цареві; нехай би й твоє слово було таке ж, як кожного з їх; виречи й ти на добре. |
| 13. І сказав Михей: Як жив Господь, - що скаже менї мій Бог, те я виречу. |
| 14. І прийшов він до царя, і сказав до його царь: Михею, чи йти нам войною на Рамот Галаадський, чи здержатись? І відказав той: йдїть, буде вам вдача, й вони будуть віддані в ваші руки. |
| 15. І сказав до його царь: Ще раз заклинаю тебе, щоб ти не говорив менї нїчого, окрім правди, іменем Господнїм! |
| 16. Тодї сказав Михей: Я бачив усїх синів Ізрайлевих, розсипаних по горах, неначе вівцї, що нема в їх пастуха, - і рече Господь: Нема в їх пана; нехай кожний вернеться в мирі до своєї господи. |
| 17. І промовив царь Ізраїлський до Йосафата: Чи ж не казав я тобі, що він не пророкує менї нїчого доброго, а тільки недобре. |
| 18. І промовив Михей: Так вислухайте слово Господнє: Я бачив Господа, седячого на престолї свойму, і все військо небесне стояло по праву й по лїву руку його, |
| 19. І промовив Господь: Хто б підманив Ахаба, царя Ізраїлського, щоб він пійшов і наклав головою в Рамотї Галаадському? І один казав так, другий говорив инак. |
| 20. Тодї виступив один дух і став перед лицем Господа, й промовив: Я підманю його. І спитав його Господь: Чим? |
| 21. Той же сказав: Я пійду й буду духом неправди в устах усїх пророків його. І рече він: Ти намовиш його й вдасться тобі; ійди і вчини так. |
| 22. І оце тепер попустив Господь духові неправди ввійти в уста сих пророків твоїх, але Господь вирік недобре про тебе. |
| 23. І приступив Седекія Хенааненко і вдарив Михея по щоцї та й промовив: Якою ж то дорогою відійшов від мене дух Господнїй, щоб говорити в тобі? |
| 24. І сказав Михей: Ось взнаєш про се, як будеш бігати з кімнати в кімнату, щоб сховатись. |
| 25. І звелїв царь Ізраїлський: Візьміть Михея та одведіть його до Амона, міського голови, й до Йоаса, сина царевого; |
| 26. І скажіть: Так каже царь: вкиньте оцього в тюрму, й харчуйте його хлїбом та водою скупо, доки я не вернусь у мирі. |
| 27. І промовив Михея: Коли ти вернешся в мирі, то не Господь говорив через мене: І додав: Слухайте се, всї люде! |
| 28. І пійшов царь Ізраїлський і Йосафат, царь Юдейський, на Рамот Галаадський. |
| 29. І сказав царь Ізраїлський Йосафатові: Я переодягнусь та й пійду в битву, а ти одягнись в свою царську одежу. І переодягся царь Ізраїлський, і виступили до бою. |
| 30. Царь же Сирийський дав приказ своїм начальникам над колесницями, кажучи: Не вдаряйте нї на простого, нї на знатнього, а тільки на одного царя Ізраїлського. |
| 31. І як отамани колесниць углядїли Йосафата, то подумали: Се царь Ізраїлський, й обступили його, щоб на його вдарити. Але Йосафат крикнув, і Господь став йому до помочі, і відхилив їх Бог від його. |
| 32. Скоро ж побачили начальники колесниць, що то не царь Ізраїлський, то одвернулись від його. |
| 33. Тим часом один чоловік випадком натягнув свого лука і поранив царя Ізраїлського кріз щілини панциря. І сказав він до візника: Поверни назад та вези мене від війська, бо я поранений. |
| 34. Але битва того дня збільшувалась, і царь Ізраїлський стояв на колесницї насупротив Сирийцїв до вечора, та й вмер при заходї сонця. |
| Псалми 81:11-16 |
| 11. Та народ мій не послухав голосу мого, і не покорився менї Ізраїль. |
| 12. І я покинув їх на волю запеклого серця їх. Нехай ходять собі своїм робом. |
| 13. Ой, коли б то народ мій та послухав мене, коли б Ізраїль, було, ходив дорогами моїми! |
| 14. Скоро покорив би я ворогів їх, і проти гнобителїв їх обернув би руку мою. |
| 15. Ненавидники Господа покорили б ся йому, піддобруючись, а будучність була б їх на віки. |
| 16. І хлїбом пшеничним кормив би їх, і медом із скелї ситив би тебе. |
| Приповісті 20:26-28 |
| 26. Мудрий царь вивіє безбожних, а потім колесом своїм по них покотить. |
| 27. Господень сьвічник - се дух чоловічий, що вивідує всї глибини серця. |
| 28. Любов і правда царя оберегають, престола він свого любовю підпирає. |
| Діяння Апостолів 16:22-40 |
| 22. І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх. |
| 23. І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх |
| 24. Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду. |
| 25. О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники. |
| 26. Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх. |
| 27. Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники. |
| 28. Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут. |
| 29. Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили, |
| 30. а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись? |
| 31. Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій. |
| 32. І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його. |
| 33. І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз. |
| 34. І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога. |
| 35. Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих. |
| 36. Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас; |
| 37. Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас. |
| 38. Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне. |
| 39. І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города. |
| 40. І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли. |