| 1 Хроніки 11:1-46 |
| 1. І зібрались усї Ізрайлитяне до Давида в Гебронї й промовили: Оце ми кість твоя й тїло твоє; |
| 2. І вчора й позавчора, коли ще Саул був царем, ти виводив Ізраїля в поле й приводив до дому, й Господь Бог сказав тобі: Ти будеш пасти народ мій Ізраїля, й будеш князем над народом моїм Ізраїлем. |
| 3. І прийшли всї старшини Ізрайлеві до царя в Геброн, і постановив з ними Давид умову в Гебронї перед лицем Господнїм, і помазали вони Давида царем над Ізраїлем, по Господньому слову (переказаному) через Самуїла. |
| 4. І пійшов Давид і ввесь Ізраїль у Ерусалим, се б то в Евус, бо там були Евусії осадниками тої сторони. |
| 5. І сказали осадники Евуса Давидові: Не доступиш ти сюди! Але Давид узяв таки твердиню Сион: - се місто Давидове. |
| 6. І сказав Давид: Хто поперед усїх розібє Евусіїв, той буде головою й гетьманом. І ввійшов поперед усїх Йоаб, син Саруїн, і став головою. |
| 7. Давид жив у тій твердинї, тим то й назвали її Давидовим містом. |
| 8. І забудував він місто навкруги, починаючи від долини Милло, й всї примежні місця, а Йоаб поновив остальне місто. |
| 9. І вбивавсь Давид в силу все більше та більше, й Господь Саваот був із ним. |
| 10. Оце головні силачі в Давида, що сильно встоювали за ним в його царстві, вкупі з усїм Ізраїлем, щоб поставити його царем, по слову Господньому, над Ізраїлем; |
| 11. І отсе лїк лицарів, що були в Давида: Езваал, Ахаманин син, головний між трийцятьма; він підняв свій спис на триста чоловіка й повбивав їх в одну мить. |
| 12. По йому Елеазар, син Дода Ахового, з трьох лицарів; |
| 13. Він був із Давидом в Фасдамимі, куди Филистії зібрались були на війну. Там частка поля була засїяна ячменем, а народ втїкав від Филистіїв; |
| 14. Але вони стали серед поля, стерегти його й розбили Филистіїв. І дав Господь велику побіду. |
| 15. Троє цїх силачів із трийцятьох передових прийшли на скелю 'д Давидові до печери Одоламської, як Филистійський табір розложився був в долинї Рафаїмів. |
| 16. Давид був тодї в утвердженому місцї, а Филистійська залога стояла в Бетлеємі. |
| 17. І схотїлось Давидові дуже пити, й каже він: Хто дав би менї пити води з Бетлеємської криницї, що коло воріт? |
| 18. Тодї цї троє прорвались кріз Филистійський стан і черпнули води з Бетлеємської криницї, що коло воріт, і взяли й принесли Давидові. Але Давид не схотїв її пити й вилив її в жертву на славу Господеві; |
| 19. І сказав: Борони мене, Боже, щоб я це зробив! Чи стану ж я пити кров цїх сьмільчаків, що важили життєм своїм. Бо з небезпечністю власного життя вони це принесли. Та й не схотїв її пити. От що вчинили отті три невміраки! |
| 20. І Абесса, брат Йоабів, був найвизначнїйший між трьома. Він убив своїм списом триста чоловіка, й був славним між тими трьома. |
| 21. Між сими трьома був він знатнїйший і був їх отаманом; але тим трьом не був рівня. |
| 22. Банея, син Йодая, чоловіка сьміливого, великий дїлами, з Казеїла: він побив двох синів Ариїла, з Моабу; раз, як упав снїг, убив він лева, зійшовши в яму; |
| 23. Він же вбив Египтїя, чоловіка на пять локот ростом; в Египтїя був у руцї спис, як навій ткацький, а він приступив до його з палицею, й, вирвавши спис з руки в Египтїя, вбив його таки його списом. |
| 24. От що чинив Банея Йодаєнко; й був він славний між тими трьома невміраками. |
| 25. Між трийцятьма був він у почестї, але тим трьом не був рівня; його поставив Давид найблизшим виконувателем своїх приказів. |
| 26. А значнїйші зміж воїнів: Асаїл, брат Йоабів, Елханан Доденко з Бетлеєму; |
| 27. Самма з Хороду; Херец із Палту; |
| 28. Іра Ікешенко з Текої; Ебіезер із Анатоа; |
| 29. Сивхай з Хушату; Ілай із Ахоху; |
| 30. Магарай з Нетофу; Хелед Бааненко з Нетофу; |
| 31. Іттай Рибаєнко з Гиви Беняминової; Банея з Пирату: |
| 32. Хурай з Нагале-Гаашу; Абієл з Арби; |
| 33. Азмавет із Бархуму; Еліахба з Саалбону; |
| 34. Сини Гашема з Гизонита: Йонатан, син Шаге, Гарарій; |
| 35. Ахіям Сараренко з Гарару: Елифал, Урин син; |
| 36. Хефер з Махери; Ахія з Пелону; |
| 37. Гезро, Кармелїй; Наарай-Езбієнко; |
| 38. Йоїл, Натанів брат; Мивхар, син Гагріїв; |
| 39. Зелек Аммонїй; Нахарай з Бероту, зброєноша Йоабів Саруєнків; |
| 40. Іра з Ітрі; Гареб із Ітрі; |
| 41. Урія Гетїй; Завад, син Алхаїв; |
| 42. Адина, син Шизин, Рубенїй, голова в Рубенїїв; і під ним було трийцять; |
| 43. Канаан, син Маахин, Йосафат Митнинїй; |
| 44. Уззія з Астероту; Шама та Еієл, сини Хотама з Ароеру; |
| 45. Едіаєл, Шимріїв син, та Йоха, його брат, із Тизії; |
| 46. Елїєл з Махавима, і Ерибай та Йошабія, сини Елнаамові, та Ітма Моабій; |
| 1 Хроніки 12:1-40 |
| 1. І цї так само прийшли до Давида в Секелаг, коли ще він ховався від Саула, Кисового сина, а були вони мужні й була поміч із них у битві. |
| 2. Узброєні були сагайдаком, правою й лївою рукою кидали каміннє й стріляли стрілами з лука, - з одноплемінників Саулових, із Беняминїїв: |
| 3. Визначнїйший Ахієзер, по йому Йоас, сини Шемаїні з Гиви; Езієл та Фелет, Азмаветові сини; Бераха та Егу з Анатоту; |
| 4. Ішмая Габаонїй, найдужчий зпоміж трийцяти й провідник трийцятьох; Еремія, Яхазиїл, Йоханан та Йозабад із Гедери; |
| 5. Елузай, Еримот, Беалїя, Шемарія, Сафатія Харитїй, |
| 6. Елкана, Ішшіяху, Азариїл, Йоезер та Йошавам, Кореї; |
| 7. І Йоела й Завадія, Ерохамові сини з Гедору. |
| 8. А й з Гадїїв перейшли до Давида в неприступне місце в пустинї люде мужні та войовничі, узброєні щитом та списом, видом із лиця як леви, а прудкі, як серни на горах. |
| 9. Перший Езер, другий Обадія, третій Елїяб, |
| 10. Четвертий Мишманна, пятий Еремія, |
| 11. Шестий Атай, сьомий Елиєл, |
| 12. Осьмий Йоханан, девятий Елзавад, |
| 13. Десятий Еремія, одинайцятий Махбанай. |
| 14. Вони з синів Гадових - гетьмани в війську: менчий над сотнею, а більший над тисячою. |
| 15. Вони то переплили через Йордань першого місяця, коли він саме розливаєтся з своїх берегів, і порозганяли усїх, що жили по долинах на схід і захід сонця. |
| 16. Прийшли так само й з синів Беняминових та Юдиних в твердиню до Давида. |
| 17. Давид вийшов їм назустріч і промовив до їх: Коли ви з миром прийшли до мене, щоб менї допомагати, то нехай буде моє серце одно з вашим серцем, а коли на те, щоб підступом видати мене ворогам моїм, - бо нема неправедностї в руках моїх, - то нехай Бог батьків наших бачить і судить. |
| 18. І ввійшов дух ув Амасая, що передував між трийцятьма, й він промовив: Ми твої, Давиде, й з тобою, сину Ессеїв; мир тобі й мир твоїм помічникам; тобі бо допомагає Бог твій. Тодї прийняв їх Давид і поставив їх на чолї війська. |
| 19. І з поколїння Манассіїного попереходили декотрі до Давида, тодї як він ійшов з Филистіями на війну проти Саула, але не помагав їм, бо Филистійські князї, порадившись, відправили його, кажучи: Як він пристане до свого пана Саула, то це буде на наше безголовє. |
| 20. А як він вертався в Секелаг, тодї пристали до його з Манассіїв: Аднах, Йозавад, Едіяєл, Михаїл, Йозавад, Елигу та Зилльтай, тисячники в Манассіїв. |
| 21. І помагали вони Давидові проти ватаг, бо всї вони були хоробрі лицарі й стали (опісля) гетьманами в війську. |
| 22. Так день-у-день приходили до Давида на поміч йому, аж його військо стало великим, як військо Боже. |
| 23. Оце число начальників військових, що прийшли були до Давида в Геброн, щоб оддати йому Саулове царство, по слову Господньому: |
| 24. Синів Юдиних, носячих щит та спис, було шість тисяч вісїмсот готових до війни; |
| 25. З синів Симеонових, завзятих у війнї лицарів, було сїм тисяч ще й сто; |
| 26. З синів Левіїних чотири тисячі шістьсот; |
| 27. І Йодай, князь із роду Аронового, а з ним три тисячі сїмсот; |
| 28. І Садок, молодик сьміливий, і з роду його двайцять два князї; |
| 29. З синів Беняминових, племінників Саулових, три тисячі, - але ще багато з їх держалось Саулового дому; |
| 30. З синів Ефраїмових двайцять тисяч вісїмсот сьміливих лицарів, людей славних у родах своїх; |
| 31. З половини Манассіїного поколїння вісїмнайцять тисяч, що були покликані поіменно, щоб прийшли поставити Давида царем; |
| 32. З синів Іссахарових прибули люде розумні, котрі давали пораду, що коли випадало дїяти Ізраїлеві, - їх було двістї начальників, а всї брати їх слухали слів їх; |
| 33. З поколїння Зебулонового готових до бою, узброєних усякою військовою зброєю, пятьдесять тисяч, однодумних в тому, щоб слухати приказу. |
| 34. З поколїння Нефталїєвого тисяч начальників, а з ними трийцять сїм тисяч з щитами та списами; |
| 35. З поколїння Данового готових до війни двайцять вісїм тисяч шістьсот; |
| 36. Від Ассера, військових, узброєних до бою, сорок тисяч; |
| 37. Ізза Йорданї, від поколїння Рубенового, Гадового, й половини Манассіїного поколїння сто двайцять тисяч, з усякою військовою збруєю. |
| 38. Усї цї мужі, устроєні, прийшли в Геброн з щирим сердцем, щоб поставити Давида царем над усїм Ізраїлем. Та й усї Ізрайлитяне були однодушні, щоб поставити Давида царем. |
| 39. І перебули там у Давида три днї, їли й пили, бо брати їх наготували всього для їх; |
| 40. Та й ті, що були примежні до їх, аж до поколїння Іссахарового, Зебулонового та Нефталїєвого, привозили усю харч на ослах та верблюдах, і мулах та волах: борошно (муку), фиги та родзинки, й вино, й оливу, й силу товару та овець, бо була радість ув Ізраїлї. |
| Псалми 77:16-20 |
| 16. Тебе побачили води, Боже, води побачили тебе і - злякались; безоднї здрігнулись. |
| 17. Линуло з хмар водою; од тучі роздався голос, і стріли твої миготїли. |
| 18. З вихром розносився голос грому твого, блискавки осьвічували круг земний; земля задрожала і задуднїла. |
| 19. Через море веде дорога твоя й стежки твої, через великі води, і тропи твої невідомі. |
| 20. Ти провадив народ твій як стадо, рукою Мойсея і Аарона. |
| Приповісті 19:17-19 |
| 17. Хто чинить добро вбогому, той Богу позичає, і він нагородить йому добродїйство його. |
| 18. Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його. |
| 19. Гнївливий нехай прийме кару, бо як пощадиш його, то доведеться тобі ще не раз карати його. |
| Діяння Апостолів 7:1-21 |
| 1. Каже тодї архиєрей: Чи справдї се так? |
| 2. Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Мезопотамії, перш нїж оселив ся він у Харані, |
| 3. і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу. |
| 4. Тодї вийшовши з землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете. |
| 5. І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги, а обіцяв дати йому її в державу і насїнню його після него, як не було в него дитини. |
| 6. Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років. |
| 7. А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог; і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місцї сьому. |
| 8. І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів. |
| 9. А патриярхи через зависть продали Йосифа в Єгипет; і був з ним Бог, |
| 10. і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю. |
| 11. Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Канаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші. |
| 12. Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгиптї, післав отцїв наших найперш. |
| 13. А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся знаним Фараонові рід Йосифів. |
| 14. Піславши ж Йосиф, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ. |
| 15. Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші, |
| 16. і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого. |
| 17. Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї, |
| 18. аж поки настав инший цар, що не знав уже Йосифа. |
| 19. Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими. |
| 20. Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяцї в хатї батька його. |
| 21. Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина. |