A A A A A
Біблія протягом одного року
Може 28

1 Царів 3:1-28
1. Як же окріпло царство в руцї в Соломона, посвоячився Соломон із Фараоном, Египецьким царем, і взяв за себе дочку Фараонову й привів її в Давидів город, покіль не скінчить будови палати своєї й храму Господнього й муру навкруги Ерусалиму.
2. Тодї приносив люд жертви ще на висотах, до того бо часу не був ще збудований дім імени Господньому.
3. Соломон любив Господа і ходив в установах отця свого Давида, але й він приносив жертви й палив кадило на висотах.
4. І подався царь у Габаон, щоб там жертвувати, бо се була найповажнїща жертівна висота. Тисячу всепалень принїс Соломон на тому самому жертівнику.
5. У Габаонї ж обявивсь Господь Соломонові вночі вві снї, й рече Бог: Проси, що дав би я тобі.
6. І відказав Соломон: Ти виявив мойму отцеві Давидові велику милость, і за те, що він ходив перед лицем твоїм у щиростї, побожностї й в чистотї серця, ти додержав йому цю велику милость і дарував йому сина, що седїв би на його престолї, як і є воно тепер.
7. Оце ж, Господи, Боже мій, вчинив єси раба твого намість отця мого Давида царем; але я ще молодик і не знаю нї виходу, нї ввіходу;
8. І раб твій обертається серед народу твого, що вибрав ти собі, такого великого народу, що за множеством його неможна його нї злїчити, нї переглянути;
9. То ж дай слузї твойму розумне серце, щоб йому правити народом твоїм і вміти розбірати між добрим і лихим; бо хто зможе правити сим величезним народом?
10. І вподобав Господь, що Соломон просив сього.
11. І рече йому Бог: За те, що ти просив сього, а не випрошував довгого віку, або багацтва, або смертї ворогів твоїх, а прохав розуму, щоб уміти судити,
12. То я вволю твою волю: даю тобі мудре й розумне серце, так що рівнї тобі нї перше тебе не було, нї послї тебе не зявиться.
13. Ба й тим, чого не прохав єси, надїляю тебе: і багацтвом, і славою, так що рівнї тобі не буде між царями, покіль віку твого;
14. І коли ходити меш путьми моїми, пильнуючи установ моїх і заповідей моїх, як отець твій Давид ходив, так дам тобі й вік довгий.
15. І прокинувся Соломон, і зрозумів, що се сновидїннє. Вернувшися ж у Ерусалим, приступив перед скриню закону Господнього, й принїс жертви всепалення та жертви мирні, й зладив велику гостину про всї слуги свої.
16. Тодї прийшли дві молодицї-блудницї до царя.
17. І каже одна молодиця: Прошу, пане мій! я й оця молодиця живемо в одній хатї, й я породила при нїй в тій хатї;
18. На третий же день, як я породила, злягла й ся молодиця. І були ми вдвох; нїкого чужого з нами в хатї не було;
19. І вмер синок сієї молодицї вночі, бо вона приспала його;
20. Вона ж устала серед ночі, узяла мою дитину зпід мого боку, тим часом, як служебка твоя спала, та положила її до свого лоня, свою ж мертву дитину положила до моєї грудї;
21. Як же встала я вранцї годувати дитинку мою, коли ж воно мертве. Та як я придивилась до його вранцї пильно, бачу, що се не моя дитинка, що я вродила.
22. Друга ж молодиця каже: Нї! моя дитина жива, а твоя дитина мертва. А та править: Нї! твоя дитина мертва, а моя живенька. І змагались так перед царем.
23. І рече царь: Ся править: ось моя дитина живенька, а твоя мертва, а та править: нї! твоя дитина мертва, а моя живенька.
24. І повелїв царь: Подайте менї меча! Як же принесено меча перед царя,
25. Повелїв царь: Розітнїть живе хлопятко надвоє, та й дайте сїй половину, а тій половину.
26. І каже тодї молодиця, та, що дитина в її була жива, цареві - бо серце її заворушилось з жалю за синком своїм: Благаю тебе, добродїю мій, оддай їй живеньку дитинку, не вбивай! А друга промовила: Нехай не буде нї менї, нї тобі, розтинайте!
27. І розсудив царь: Оддайте тій першій живу дитину, не вбивайте! та її мати.
28. Як же почув увесь Ізраїль про царський присуд, сповнились усї шаною й страхом перед царем; зрозуміли бо, що в йому був Божий розум, щоб судити.

1 Царів 4:1-34
1. Оце ж Соломон був царем над усїм Ізраїлем.
2. А ось, які були в його старші урядники: Азарія, син Садока сьвященника;
3. Елихореф та Ахія, сини Сиви, були писарями. Йосафат Ахилуденко був дїєписцем;
4. Банея Йодаєнко повелївав над військом; Садок та Абіятар були сьвященниками;
5. Азарія Натаненко наглядав над війтами, а Завут, син Натана, був сьвященником і приятелем царським;
6. Ахисар наглядав над палатою, а Адонирам над подушним.
7. І було в Соломона дванайцять війтів над усїм Ізраїлем. Вони обмисляли царя й його двір живностю. Що місяця в роцї мусїв один з них вистачати обмисел дворовий.
8. І се їх імення: Бенгур на Ефраїм-горах;
9. Бендекер - в Маказї й в Шаалбимі й в Бетсамисї й в Елонї й в Бетхананї;
10. Хезеденко в Аруботї; йому вказано Сохо та все займище Хеферське;
11. Абинадабенко: увесь НаФат-Дор; він мав Тафату, дочку Соломонову, за жінку.
12. Баана Ахилуденко мав під собою: Таанах і Мегіддо й увесь Бет-Сан, що коло Сартана під Езреелем, від Бет-Сану до Абел-Мехола аж за Йокмеам;
13. Геберенко в Рамотї Галаадському; а мав він під собою оселї Яірові Манассієнкові, що в Галаадї, і країну Аргоб у Базанї, шістьдесять великих городів з мурами й мідяними засовами;
14. Ахинадаб Гидденко був в Маханаїмі;
15. Ахимаас в Нафталїї; й він узяв за себе дочку Соломонову, Басемату;
16. Баана Хушаєнко, ув Ассері й Баалотї;
17. Йосафат Паруахенко - в Іссахарі;
18. Шимей, син Ели, в Беняминї;
19. Гебер Урієнко - в Галаад-землї, в землї Сигона, царя Аморійського, й Оговій, царя Базанського. Він був приставлений над усїм в тій землї.
20. Юда й Ізраїль многолїчні як пісок у морі, їли, пили й веселились.
21. І царював Соломон над усїма царствами од Евфрат-ріки до землї Филистійської й до границь Египецьких. Вони приносили гостинцї й служили Соломонові, покіль віку його.
22. Живность же Соломонову на кожний день становили: трийцять мір пшеничньої муки, й шістьдесять мір инчої муки,
23. Десять годованих волів, двайцять волів з пасовища й сотня овець, не лїчивши оленїв, серн і сугаків та годованої птицї.
24. Бо він панував над усією землею по тім боцї ріки, від Типсаха до Гази, над усїма царями по тім боцї ріки, й був у його мир округи на всї боки.
25. І жили собі Юда й Ізраїль впокійно, кожен під виноградиною своєю й під смоквою своєю, від Дану та й до Берсабиї, покіль було віку Соломонового.
26. І було в Соломона сорок тисячей коней до колесниць, а дванайцять тисяч коней верхових.
27. І обмисляли ті урядники царя Соломона, й доставляли всї потреби до стола царського, кожен свого місяця; не допускали вони недостачі в нїчому.
28. І ячмінь і солому про конї й мули доставляли вони за чергою на місце, де зупинявся царь.
29. І надїлив Бог Соломона великою мудрістю й постеріганнєм і багацтвом духа, мов те море піском на березї,
30. І була мудрість у Соломона більша нїж у всїх, що жили на востоцї, і більша нїж у всїх Египтїїв.
31. І був він мудріщий над усї люде, розумнїщий над Етана Езрахія, й Емана, й Халкола й Дарди, Махоленків, і славне було імя його між усїма народами округи.
32. І вирік він три тисячі приповістей, а пісень його було тисяча й пять;
33. І знав він говорити про дерева, від кедра на Ливан-горі та й до гисопу, що виростає з муру; говорив і про четвероногого зьвіра, й про птицю, про полоза й рибу.
34. І приходили з усїх народів, послухати премудростї Соломонової, від усїх царів земних, що зачували про його мудрість.

Псалми 68:15-20
15. Гора Базанська, гора Божа, щоглами багата гора Базанська.
16. Чого ви, гори-бескиди, споглядаєте завидно на гору, котру взяв Бог на домівку для себе? Господь жити ме там по віки.
17. Колесниця Божа двічі десять тисяч, тисячі і знов тисячі; Господь між ними - Господь живущий у сьвятинї Синая.
18. Вийшов єси на гору, ти забрав в неволю бранцїв; приняв дари для людей, і навіть для противних твоїй волї, щоб Господь Бог мав оселю.
19. Благословен Господь! День в день щедрить нам Бог нашого спасення.
20. Бог наш, Бог спасення, і в руках Господа Бога збавленнє від смертї.

Приповісті 17:10-12
10. Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
11. Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
12. Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.

Іван 10:1-23
1. Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
2. Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
3. Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
4. І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
5. За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
6. Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
7. Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
8. Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
9. Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
10. Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
11. Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
12. Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
13. Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
14. Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
15. Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
16. І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
17. За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
18. Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
19. Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
20. Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
21. Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
22. Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
23. І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.