A A A A A
Біблія протягом одного року
Може 26

2 Самуїла 23:1-38
1. Се ж останнє Давидове слово, слово Давида, Ессеєвого сина, слово мужа поставленого високо, помазанника Бога Яковового, й любого сьпівця Ізрайлевого:
2. Дух Господень глаголе в менї, й слово його на язицї в мене.
3. Сказав Бог Ізрайлїв, говорив про мене скеля Ізрайлева: володїти ме над людьми праведний, буде царювати в Господньому страсї.
4. Як на досьвітньому розсьвітї, при сходї сонця на безхмарньому небі від його сьвітла після дощу виходить із землї трава,
5. Чи не так же й мій дом перед Богом? Бо завіт віковічно статочнїй й твердий вчинив він зо мною. Чи не так же виходить від його все спасеннє моє й все бажаннє моє?
6. А безбожники, се його тернє викинене, що рукою його нїхто не торкає,
7. А хто хоче його зібрати, той бере залїзо, або держало до списа, й палять його на місцї.
8. А се ймення хоробрих силачів у Давида: Ісбозет Ахаманїй, головний між трьома; він підняв списа свого на вісїмсот мужів, і побив їх заразом.
9. Після його йде між трьома невміраками Елеазар, син Дода Ахового. Він належав до тих трьох хоробрих, що з Давидом поругали Филистіїв зібраних до війни;
10. Ізрайлитяне виступили були проти них, а він став і стинав Филистіїв покіль рука в його втомилась і неначе приросла до меча. І дарував Господь того дня велику побіду, й військо йшло за ним тільки задля пліндрування.
11. Після його йде Самма Агенко, Гарарій. Раз зібрались Филистії в Тирію. Там була нива, засїяна сочовицею. Як же люде повтїкали перед Филистіями,
12. Зупинився він серед ниви, оборонив її й побив Филистіїв. І подав Господь тодї велику подуж.
13. Одного разу троє сих силачів з трийцятьох прийшли до Давида в часї жнив в печеру Одоллам, тим часом, як ватага Филистіїв стояла в долинї Рефаїмів.
14. Давид був тодї там в утвердженому місцї, а залога Филистійська стояла в Бетлеємі.
15. І схотїлось Давидові пити, й каже він: Хто б добув менї води з колодязя коло ворот Бетлеємських?
16. І пробились трьох тих силачів через табор Филистійський, набрали води з колодязя Бетлеємського та й принесли Давидові. Та він не схотїв пити її, і вилив на жертву в славу Господеві,
17. І сказав: Сохрани мене, Господи, від того, щоб я таке чинив! Се кров сьмільчаків, що важили життєм своїм, ійдучи по неї! й не схотїв її пити. От що чинили отті три невміраки!
18. Й Абесса, брат Йоабів, Саруєнко, був головним з трьох инших. Він убив своїм списом триста чоловіка, й був славним між тими трьома.
19. Між сими трьома був він знатнїщий, й був їх отаманом, тим же трьом первим не був рівня.
20. Банея, син Йодая, мужа хороброго, великий дїлами, із Казеїла. Він убив двох синів Ариїла з Моабу. Раз, як упав снїг, убив він лева в ямі;
21. Сей же вбив і велетня Египтїя. Египтїй держав списа в руцї, він же пійшов із палицею на його, вирвав у Египтїя списа з руки та й положив його власним його списом.
22. Таке дїло вчинив Банея Йодаєнко; й був він славний між трьома невміраками;
23. Між трийцятьма був він у шанобі, та первим трьом не був рівня. Давид поставив його найблизшим своїм прибічником.
24. (А се ймена прочих силачів Давидових:) Асаїл, брат Йоабів, був між трийцятьма; далїй Елханан Доденко з Бетлеєму;
25. Самма з Хароду, Елика з Хароду;
26. Херець із Палту; Іра Ікешенко з Текої;
27. Ебіезер із Анатоа, Мебуннай із Гуші;
28. Залмон із Ахоху, Магарай з Нетофу;
29. Хелеб Бааненко з Нетофу; Іддай Рибаєнко з Гиви, Беняминїй;
30. Банея з Пирату; Іддай з Нахле-Гаашу;
31. Абі-Албон із Арби, Азмавет із Бархуму;
32. Еліахба з Саалбону, з синів Яшена - Йонатан;
33. Сама з Гарару; Ахіам Сараренко з Арару;
34. Елифелет, син Ахасбая Магахатового, Еліам Ахитофеленко з Гиламу;
35. Гезро з Кармелю; Паарай Арбій;
36. Ігал Натаненко з Зоби, Банїй з Гаду;
37. Зелек Аммонїй, Нахарай з Бероту, зброєноша Йоабів Саруєнків;
38. Іра з Ітрі, Гареб із Ітрі;

2 Самуїла 24:1-25
1. І запалав ізнов Господень гнїв на Ізраїля, й побудив Давида розказати: Йди, перелїчи Ізраїля й Юду:
2. І повелїв царь воєводї Йоабові: Пройди по всїм поколїнням Ізрайлевим од Дана та й до Берсаби й перелїчіть народ, щоб менї знати лїк народу.
3. І відказав Йоаб цареві: Господь, Бог твій, нехай ще стільки намножить народу, скілько його є, та ще й сто разів стільки, а добродїй мій й царь нехай дожиє сього; та на що й про що захотїлось сього мойму добродїєві й цареві?
4. Та мусїв Йоаб з отаманнєм чинити по царському наказові. От і пійшов Йоаб із отаманнєм від царя, щоб складати перелїк народу Ізраїльського.
5. І перейшли вони Йордань та й роспочали рахубу в Ароері по правому боцї города, що стоїть посеред долини Гадової по дорозї Язеру;
6. Тодї прибули в Галаад та й пройшли до землї Тахтим-Годші, й прибули в Дан-Яан і обійшли Сидон;
7. І прибули в замок Тирський й в усї городи Хивіїв і Канаанїїв, і вийшли на полуднє Юдеї в Бирсабію;
8. Пройшовши так по всьому царству, прийшли через девять місяцїв і двайцять день в Ерусалим.
9. І подав Йоаб цареві перелїк, що зроблено при переглядї народу, й налїчено Ізрайлитян вісїм сот тисяч мужів сильних і спосібних до війни, а Юдеїв пятьсот тисяч.
10. Та вдарила Давида совість після того, як він звелїв перелїчити люд. І промовив Давид до Господа: Тяжко провинив я тим, що вчинив тепер, але молю тебе, Господи, прости гріх раба твого, бо я вельми (збуяв) нерозумно вчинив.
11. Як же тепер встав Давид другого дня вранцї, прийшло слово Господнє до пророка Гада, прозори Давидового;
12. Ійди й скажи Давидові: Так глаголе Господь: Кладу перед тобою три речі; вибери одну, щоб я скарав тебе.
13. І прийшов до Давида Гад, сповістив його про се й рече йому: Вибирай, чи має бути в твоїй землї через сїм років голоднеча, чи щоб ти три місяцї втїкав од ворогів твоїх, а вони вганяли за тобою, чи нехай через три днї морова пошесть буде в твоїй землї? Оце ж надумуйсь та й дивись, що маю сказати тому, хто мене послав.
14. І відказує Давид Гадові: Дуже менї тяжко, але нехай впаду я в руки Господнї, милосердє бо його велике; людям же в руки впасти не хочу.
15. І послав Господь морову пошесть на Ізрайлитян від досьвітку аж по назначений час; і померло люду від Дану до Берсабії сїмдесять тисяч чоловіка.
16. Як простяг же ангел руку свою на Ерусалим, щоб вигубити його, зжалївсь Господь над нуждою та й повелїв ангелові, що вигублював люд: Годї! одведи руку твою. Ангел же Господень був саме тодї на тоцї в Евузія Орни.
17. Вбачаючи же Давид, як ангел побиває народ, благав Господа, промовляючи: Я провинив, я (пастирь) вчинив переступ, се ж вівцї - чим вони винні? Оберни ж руку твою проти мене й дому мого!
18. І прийшов того дня до Давида Гад і рече йому: Йди, спорудь Господеві жертівника на тоцї в Евузія Орни.
19. І пійшов Давид по слову Гадовому, як повелїв Господь.
20. Споглянувши ж Орна й побачивши, що царь із двором своїм простує до його, вийшов і вклонився перед царем лицем до землї.
21. Питає тодї Орна: Чого йде добродїй й царь мій до раба свого? І відказав Давид: Щоб купити в тебе гумно, й спорудити жертівника Господеві, й так одвернути пошесть від люду.
22. І каже тодї Орна Давидові: Нехай мій добродїй й царь візьме що хоче та й принесе жертву. Ось воли на всепаленнє, й вози й ярма волові на дрова.
23. Се все дає, мій царю, Орна цареві, а Господь, Бог твій, нехай прийме обіт твій.
24. Однак же царь відказав Орнї: Нї, я куплю в тебе за гроші, й не хочу приносити Господеві всепаленнє, що менї досталось дармо. От і купив Давид гумно, й воли за пятьдесять срібних секлів.
25. І спорудив там Давид Господеві жертівника й принїс всепаленнє й мирну жертву. І Господь змилосердився над країною, та й одвернув погубу від Ізраїля.

Псалми 68:7-10
7. Боже! Як ійшов ти поперед твого народу, як переходив пустиню,
8. Тремтїла земля - і небеса клянули перед Богом - сам Синай перед Богом, Богом Ізраїля.
9. Дав линути животворному дощеві, о Боже; ти кріпив наслїддє твоє, коли воно томилось.
10. Племя твоє осїло там; в добротї твоїй, Боже, приготовляв ти для бідного.

Приповісті 17:5-6
5. Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
6. Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх.

Іван 9:1-23
1. І, йдучи мимо, побачив чоловіка, слї- пого зроду.
2. І спитали в Него ученики Його, говорячи: Рави, хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся.
3. Відказав Ісус: Нї він не згрішив, нї родителї його, тільки щоб явились дїла Божі на йому.
4. Менї треба робити дїла Пославшого мене, поки дня: прийде ніч; тодї нїхто не зможе робити.
5. Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові.
6. Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі слїпому,
7. і рече йому: Іди, вмий ся в купелї Силоамській (що перекладом: Посланий). Пійшов же і вмивсь, та й прийшов видющий.
8. Сусїди ж, що видїли його перше, що був слїпий, казали: Чи се не той, що сидїв та просив?
9. Инші казали: Що се той; а другі: Що похожий на него. Він же каже: Що се я.
10. Сказали тодї йому: Як відкрились твої очі?
11. Відказав він, і каже: Чоловік, званий Ісус, зробив грязиво, й помазав мої очі, і рече менї: Іди до Силоамської купелї та вмий ся. Пійшовши ж і вмившись, прозрів я.
12. Сказали тодї йому: Де Він? Каже: Не знаю.
13. Приводять його до Фарисеїв, колись слїпого.
14. Була ж субота, як грязиво зробив Ісус, і відкрив його очі.
15. Знов же питали його Фарисеї, як прозрів. Він же казав їм: Грязиво положив на очі мої, а я вмивсь, та й бачу.
16. Казали тодї деякі з Фарисеїв: Сей чоловік не від Бога, бо суботи не хоронить. Инші казали: Як може чоловік грішний такі ознаки робити? І була незгода між ними.
17. Кажуть слїпому знов: Ти що кажеш про Него, що відкрив твої очі? Він же сказав: Що Він пророк.
18. Не увірували ж Жиди про него, що слїпим був і прозрів, аж доки покликали родителїв самого прозрівшого.
19. І питали їх, кажучи: Чи се син ваш, про котрого ви кажете, що слїпим родив ся? як же тепер бачить?
20. Відказали їм родителї його, й казали: Знаємо, що син наш, і що слїпим родив ся;
21. як же тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив його очі, ми не знаємо. Він зріст має, його спитайте; сам про себе нехай говорить.
22. Се казали родителї його, бо боялись Жидів; уже бо постановили Жиди, щоб, коли хто Його визнає Христом, того вилучити із школи.
23. Тим родителї його казали: Що зріст має, його питайте.