A A A A A
Біблія протягом одного року
Може 17

2 Самуїла 5:1-25
1. І поприходили всї поколїння Ізрайлеві до Давида в Геброн і промовили: Ось ми тїло твоє й костї твої;
2. Уже давно, як ще царював Саул, ти був тим, що водив Ізраїля в поле й приводив додому; до того ж і Господь глаголав до тебе: Ти пасти меш мій нарід Ізраїля і князювати меш над Ізраїлем.
3. І поприходили всї голови Ізрайлеві до царя в Геброн, і вчинив царь Давид у Гебронї перед лицем Господнїм умову з ними, і помазали вони Давида царем над Ізраїлем.
4. Трийцять год віку було Давидові, як він почав царювати, а царював він сорок лїт.
5. У Гебронї царював над Юдою сїм год і шість місяцїв, а в Ерусалимі царював трийцять і три годи над усїм Ізраїлем і Юдою.
6. І двинув царь із людьми своїми під Ерусалим проти Евузіїв, що жили в тій сторонї. Та вони сказали Давидові: Не ввійдеш ти сюди, нї; слїпі й криві проженуть тебе, а се значило: не вламлеться сюди Давид!
7. Давид же зайняв приступом замок Сион, - се Давидове місто.
8. І рече того дня Давид: Хто побивати ме Евузіїв, що ненавидять душу Давидову, нехай вбиває списом і слїпих та кульгавих. З сього й пійшла приповідка: "Слїпий і кривий не ввійде в палату."
9. І осївся Давид на замку та й назвав його городом Давидовим. І утвердив його Давид навкруги, почавши від долини Милло, і з середини.
10. І вбивавсь Давид у потугу все більш та більш, і Господь, Бог Саваот*, був з ним.
11. І прислав Гирам, царь Тирський, посли до Давида, з кедриною, а до того й теслїв і мулярів, і вони збудували Давидові палати.
12. І зрозумів Давид, що Господь потвердив його царем над Ізраїлем, та що він царство його підняв у гору задля народу свого Ізраїля.
13. І взяв Давид собі ще більш наложниць і жен, як переселивсь із Геброну, й народилось йому ще більше синів і дочок.
14. Ось імена тих, що народились йому в Ерусалимі: Самус, Собаб, Натан і Соломон;
15. Ебсар, Елисуа, Нафек, Яфія,
16. Елисама, Еліада й Елифалет.
17. Як довідалися ж Филистії про помазаннє Давида царем над Ізраїлем, двинули всї Филистії, щоб одолїти Давида. Та сповіщено про се Давида, й він перейшов у твердиню.
18. Як прийшли ж Филистії й розложились по Рефаїм-долинї,
19. Поспитав Давид Господа: Чи виступати менї проти Филистіїв? Чи подаси їх менї на поталу? І відказав Давидові Господь: Ійди, я бо подам Филистіїв у руки тобі.
20. І двинув Давид під Баал-Перазим, а побивши їх там, сказав: Господь порозносив моїх ворогів передо мною, як розтїкаєся вода! Тим і прозвано те місце Баал-Перазим (Долина розносу).
21. І полишали вони там свої боги, а Давид і люде його позбирали їх (і попалили).
22. І знов прийшли Филистії та й розсипались по Рефаїм-поділлю.
23. Як же поспитав Давид Господа, чи виходити йому проти Филистіїв і чи віддасть їх йому в руки, відказав він: Не йди назустріч їм, а зайди їх ззаду, й нападеш їх від сторони грушевих дерев.
24. І як почуєш такий шелест, наче хто йде по вершках дерев, тодї нападай, бо то Господь вирушив поперед тебе, щоб побити військо Филистійське.
25. І вчинив Давид, як повелїв йому Господь, та й побивав Филистіїв від Габаа аж до Газеру.

2 Самуїла 6:1-23
1. І зібрав ізнов Давид усїх вибранцїв в Ізраїлї, трийцять тисяч.
2. І пустивсь Давид і всї люде, що мав при собі з мужів Юдиних, щоб перенести Божу скриню, що при нїй взивано імя Господа Саваота седячого на херувимах,
3. І поставили Божу скриню на нову колесницю і вивезли її з Аминадабового дому, що стояв на горі, а провожали колесницю сини Аминадабові, Оза й Ахіо.
4. А коли їхали з скринею Господньою з дому Аминадабового, що наверх гори Габаа, йшов Ахіа навперід ковчега.
5. Давид же і всї сини Ізрайлеві йграли перед Господом на всяких музичних приборах із дерева кипарисового, і на цитрах, гарфах, бубнах, гуслах й цимбалах.
6. Як же дойшли до току Нахонового, ухопив Оза за Божу скриню щоб її придержати, бо воли зноровились і нахилили її.
7. І запалав Господень гнїв на Озу й вбив його там на місцї Господь за його сьмілость, і він умер таки коло скринї.
8. І зажуривсь Давид тяжко, що Господь убив Озу. Місце се називаєсь "Убиттє Ози" й по сей день.
9. І злякався того дня Давид перед Господом і промовив: Як же ж то ввійти скринї Господнїй до мене?
10. І не було Давидові втїхи в тому, щоб Господню скриню перевезти до себе, в Давидів город, і звелїв завезти її в господу Обедедома Гетїя.
11. І перебувала скриня Господня в дому Обедедома Гетїя три місяцї, і благословив Господь Обедедома і всю господу його.
12. Як же сказано цареві Давидові: Ось Господь благословив господу Обедедомову й все, що в його, задля Божої скринї, то пійшов Давид, та й перенїс у веселому походї Божу скриню з господи Обедедомової в Давидове місто.
13. І за кожним разом, як переносчики уйшли шість кроків, приношено в жертву бика й барана.
14. Сам же Давид плясав із усієї сили перед Господом, а був при тому підперезаний лняним ефодом.
15. Так переносили Давид і ввесь дом Ізрайлїв скриню Господню з веселощами й трубними звуками.
16. Як же ввіходила скриня Господня в Давидів город, Саулова дочка Мелхола дивилась у вікно, а бачучи, як царь Давид плясав і танцював перед Господом, почула в серцї погорду до його.
17. І принесли скриню Господню, й поставили її на призначеному місцї в наметї, що його Давид про неї спорудив, і принїс Давид перед Господом усепаленнє й жертву мирну.
18. А скінчивши Давид приношеннє всепалення й жертов мирних, благословив народ імям Господа Саваота.
19. І роздав усьому народові, всьому Ізраїлеві, чоловікам і жінкам, кожному по книшу, й по кусневі печенї та пирогові смаженому в олїї, й розійшлись усї по домах.
20. Як прийшов же додому Давид привітати родину свою, зустріла Давида Саулова дочка, Мелхола, словами: Але ж бо й поважно виступав сьогоднї царь Ізрайлїв, обнажуючись перед очима служебок підданих своїх, як обнажуєсь хиба який пустяка-весельчак.
21. І відказав Давид Мелхолї: Перед Господом, що волїв вибрати мене нїж отця твого й ввесь дом його, та поставив мене князем над народом Господнїм, над Ізраїлем, перед тим Господом я буду плясати й грати;
22. А навіть впокорюсь і буду понижувати себе ще більш нїж сьогоднї в очах моїх, а в служебок, що ти про них кажеш, я ще більшої зажию слави.
23. Тим то в Мелхоли, дочки Саулової, не було дитини до самої смертї її.

Псалми 63:1-11
1. Давидова псальма про те, як він був у пустинї Юдейській. Боже, ти єси Бог мій! Тебе шукаю пильно! Жадає тебе душа моя, за тобою прагне тїло моє у землї висохлій, прагнущій, безводній,
2. Щоб бачити силу твою і славу твою, як видїв тебе в сьвятинї.
3. Милість бо твоя над життє лучша; уста мої прославляти муть тебе.
4. Так, буду тебе хвалити, поки життя мого, руки мої підносити в імя твоє.
5. Як шпігом і товщею, насититься душа моя, і радісним голосом хвалити муть тебе уста мої.
6. Як згадаю тебе на моїй постелї, розмишляю про тебе у всї доби ночі.
7. Бо ти прийшов до помочі менї, і я буду радуватись в тїнї крил твоїх.
8. Душа моя йде слїдом за тобою, правиця твоя піддержує мене.
9. Ті ж, що чигають на життє моє, щоб знищити його, пійдуть у пропастї підземні.
10. Поразить їх сила меча, вони будуть здобичею гиєн.
11. А царь возвеселиться в Бозї; хвалити меться всякий, хто кленеться ним; позатикає бо пельки брехунам.

Приповісті 16:16-17
16. Придбати собі мудрість - се лучше над золото, й набути розум - се дорожше над добірне срібло.
17. Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій.

Іван 5:1-23
1. Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.
2. У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками.
3. В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
4. Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
5. Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.
6. Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
7. Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
8. Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!
9. І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
10. І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
11. Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.
12. Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?
13. Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.
14. Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
15. Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
16. За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
17. Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.
18. За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
19. Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
20. Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.
21. Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
22. Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
23. щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.