| Ісуса Навина 3:1-17 |
| 1. І встав Йозуа рано вранцї, і рушили вони дальше з Ситтима та й прийшли до Йорданї, він з усїма синами Ізраїля, й обночувались там перш нїж перейшли. |
| 2. Як же вплило три днї, проходжала старшина громадська по таборі, |
| 3. І повелїла народові кажучи: Як побачите скриню завіту Господа, Бога вашого, що несуть її левити і сьвященники, так маєте рушати з вашого становища та й іти мете за нею. |
| 4. Та тільки держіть просторонь між вами і нею до двох тисяч локот; не наближуйтесь до неї, та й знати мете сим робом, по якій дорозї простувати: по 'цїй бо дорозї ви досї не ходили. |
| 5. Рече тодї Йозей народові: Дбайте про те, щоб очиститись, бо завтра чинити ме Господь чудеса між вами. |
| 6. До сьвященників же промовив Йозей так: Возьміте скриню завіту, та й простуйте поперед людьми. І взяли вони скриню завіту та й простували поперед людьми. |
| 7. Господь же рече Йозейові: Сьогоднї почну звеличувати тебе в очу всього Ізраїля, щоб вони зрозуміли, що яким був я до Мойсея, такий я й з тобою. |
| 8. Оце ж повели сьвященникам, що несуть скриню сьвідчення, так: Зойшовши з берега Йорданської води, зупинїтесь ув Йорданї. |
| 9. І промовив Йозей синам Ізрайлевим: Приступіте і вислухайте словеса Господа, Бога вашого. |
| 10. І сказав Йозей: Ось по чім знати мете, що серед вас присутен Бог живий і що він проганяти ме з перед вас Кананіїв, Гетіїв, Гевіїв, Ферезіїв, Аморіїв і Евузіїв: |
| 11. Оце ввійде перед вами в Йордань скриня закону Господа, Бога всієї землї; |
| 12. Виберіть же дванайцять чоловіка із родів Ізрайлевих, по одному з кожного поколїння. |
| 13. І скоро зупиняться в Йорданській водї сьвященники, що несуть ковчега Господа всієї землї, вода Йорданська перестане текти і стояти ме наче стїна. |
| 14. Як же народ рушив з своїх наметів, щоб ійти через Йордань, і сьвященники понесли скриню завіту поперед люду, |
| 15. То, як тільки несучі ковчега, увійшли в Йордань, і ноги сьвященників, що несли скриню завіту, замочились в водї, - Йордань же виступає під жнива всюди з берегів своїх, |
| 16. Зупинилась тодї вода, що текла згори, і стояла як мур аж до міста Адаму, та аж до Сартана; та ж вода, що ішла у низ до степового моря, до Соленого моря, стекла зовсїм: |
| 17. І народ переходив навпроти Ерихона; сьвященники ж, що несли скриню закону Господнього, стояли зупинившись на суші посеред Йорданї, тим часом, як усї сини Ізрайлеві переходили по сухому дну, покіль увесь народ перейшов через Йордань. |
| Ісуса Навина 4:1-24 |
| 1. Як же перейшли всї люде через Йордань, сказав Господь Йозейові: |
| 2. Возьми із народу дванайцять чоловіка, по чоловікові з кожного поколїння, |
| 3. І повелїть їм: Возьміте звідтіля, з посеред Йорданї, з того місця, де стояли ноги сьвященників, дванайцять каменів, та й понесїть їх із собою тай покладїте на ночлізї, де обляжетесь про сю ніч. |
| 4. І покликав Йозуа дванайцять чоловіка, що призначив із синів Ізраїля, по чоловікові з кожного поколїння, |
| 5. І повелїв їм Йозей: Ідїть перед ковчега Господа, Бога вашого, на серед Йорданї, та возьми кожен з вас по каменню на плечі, по лїчбі поколїнь синів Ізрайлевих, |
| 6. Щоб були вони у вас повсячасним зваменнєм; як питати муть вас колись ваші сини: Про що се каміннє в вас? |
| 7. Ви відказувати мете їм: Се про те, що вода Йорданьська перестала текти перед скринею закону Господнього, як вона переходила через Йордань. Вода Йорданьська перестала текти; так і мусить се каміннє бути синам Ізрайлевим памятником на всї вічні часи. |
| 8. І вчинили сини Ізраїля так, як повелїв їм Йозей, і взяли дванайцять каменів зпосеред Йорданї, як Господь велїв Йозейові, по лїчбі поколїнь Ізрайлевих, і перенесли їх із собою на те місце, де обночувались, та й поскладали їх там. |
| 9. А Йозуа поставив посеред Йорданї дванайцять каменів на тому місцї, де стояли ноги сьвященників, що несли скриню сьвідчення, і стоять вони там по сей день. |
| 10. Сьвященники же, ті, що несли ковчега, стояли посеред Йорданї, покіль закінчилось усе, що заповідав Господь Йозейові промовити до людей, згідно з усїм, що заповідав Мойсей Йозейові, і покіль нарід сквапно переходив. |
| 11. Як же попереходили всї люде, перейшов і ковчег Господень і сьвященники поперід народу. |
| 12. А Рубенїї, Гадїї і пів поколїння Манассієвого перейшли збройно передом синів Ізрайлевих, як заповідав їм Мойсей. |
| 13. Силою до сорока тисяч збройного люду двинули вони перед Господом на війну в Ерихонські степи. |
| 14. Того дня звеличив Господь Йозея в очу всього Ізраїля, і вони держали його тепер високо, так як Мойсея, поки було віку його. |
| 15. І сказав Господь Йозейові: |
| 16. Повели сьвященникам, що несуть скриню сьвідчення, щоб вийшли з Йорданї. |
| 17. І повелїв Йозей сьвященникам кажучи: Вийдїть із Йорданї! |
| 18. І як повиходили з Йорданї сьвященники, що несли ковчега Господнього, і скоро стали їх ноги на суші, вернулась вода Йорданська на прежнє місце, та й зайняла всюди береги, як перше. |
| 19. Нарід же повиходив із Йорданї десятого дня первого місяця, та й отаборивсь у Галгалї на східній сторонї від Ерихону. |
| 20. Ті ж дванайцять каменнів, що взяли вони з Йорданї, поставив Йозей в Галгалї, |
| 21. І сказав до синів Ізраїля так: Коли ваші сини питати муть колись у батьків своїх: Що се за каміннє? |
| 22. То скажете синам вашим: Ізраїль перейшов тут через Йордань сухоніж, |
| 23. Бо Господь, Бог ваш, висушив Йорданську воду перед вами, аж покіль ви перейшли, так само, як зробив Господь, Бог ваш, із Червоним морем, що висушив перед нами, аж покіль ми перейшли, |
| 24. Щоб усї народи на землї знали, що рука Господня потужна, щоб ви боялись Господа, Бога вашого, поки вашого віку. |
| Псалми 42:1-5 |
| 1. Проводиреві хора. В науку синам Корея, псальма Давидова. Я к жагне ланя води з потока, так багне душа моя до тебе, Боже! |
| 2. Душа моя жадає Бога, живого Бога; коли ж прийду і явлюся перед лицем Божим? |
| 3. Сльози мої в день і в ночі хлїбом менї стали; цїлий бо день говорять до мене: Де Бог твій? |
| 4. Про се згадуючи, виллю передо мною серце моє, як ійшов я серед громади, простував з ними до Божого дому з піснями радостї і хвали - торжествуюча громада. |
| 5. Чому хиляєшся, душе моя, і затревожилась в мене? Вповай на Бога! Бо я буду ще прославляти його за спасеннє лиця його. |
| Приповісті 13:17-18 |
| 17. Безбожний посланець у біду попадає, а вірний посланець - ратунок. |
| 18. Злиднї й стид тому, хто нехтує науку, хто ж підклоняється під докір, той буде в шанобі. |
| Луки 9:1-17 |
| 1. Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усїма бісами, й недуги сцїляти. |
| 2. І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих. |
| 3. І рече до них: Нїчого не беріть на дорогу, нї палицї, нї торбини, нї хлїба, нї срібла, анї по дві одежинї майте. |
| 4. І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте. |
| 5. А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуваннє проти них. |
| 6. Вийшовши ж, ходили по селах, благовіствуючи та сцїляючи всюди. |
| 7. Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманїв: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих, |
| 8. инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес. |
| 9. І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його. |
| 10. І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окроме у місце пусте города, званого Витсаїда. |
| 11. Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював. |
| 12. День же почав нахилятись; приступивши ж дванайцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місцї. |
| 13. Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлїбів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі. |
| 14. Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро. |
| 15. І зробили так, і посадовили всїх. |
| 16. Узявши ж пять хлїбів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом. |
| 17. І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів. |