A A A A A
Біблія протягом одного року
Квітня 26

Суддів 17:1-13
1. Був один чоловік на горі Ефраїм, на імя Миха.
2. Сей промовив до матері своєї: Одинайцять сот срібних секлів, що вкрадено в тебе, і ти при менї вирекла проклін, сї гроші в мене в схованцї: я взяв їх; тепер же верну їх. І відказала мати йому: Нехай тебе благословить господь, сину мій!
3. От і вернув він матері одинайцять сот. Мати ж його каже: Я хочу їх присьвятити господеві й на благо синові мойму обернути, на те, щоб із них зробити вирізуваного і виливаного ідола.
4. Але він вернув таки срібло матері своїй, а мати взяла двістї срібних секлів та й оддала золотареві, а той зробив з них вирізуваного і виливаного божка, і находивсь він у дому Михи.
5. А був у Михи (окремо) дім для божища. І зробив Миха ефод і терафим і посьвятив одного сина свого, щоб служив йому за сьвященника.
6. Того часу не було князя в Ізраїлї, і кожен чинив, що здавалось йому доладнїм.
7. Був же тодї один молодик із Бетлеєму Юдейського з поколїння Юдиного; він був Левит, і пробував там заволокою.
8. Сей покинув город Бетлеєм Юдейський, щоб, де доведеться, пробувати заволокою, та й зайшов у Ефраїм-гори, в господу до Михи.
9. Питає в його Миха: Куди ти йдеш? Відказав той: Я Левит із Бетлеєма в Юдеї, а йду, щоб осїстись, де доведеться.
10. І каже йому Миха: Зістаньсь у мене та й будь менї за батька й за сьвященника; я давати му тобі що року десять срібних секлів і потрібну одежу та харч.
11. Левит пристав на се, щоб зістатись у того чоловіка, і був у нього молодик як один із його синів.
12. От і посьвятив Миха Левита, і був у його молодик за сьвященника, і жив у господї в Михи.
13. Тодї каже Миха: Тепер знаю, що господь буде благодатен до мене, бо маю Левіта за жерця.

Суддів 18:1-30
1. Того часу не було царя в Ізраїлї, а поколїннє Даново шукало собі того часу наслїдньої держави, бо йому й доти не допалось повного удїлу між поколїннями Ізрайлевими.
2. От і послали Данїї з поколїння свого пятьох з'угадних мужів із Зореага й Естаола, щоб розгледїти землю та винишпорити, та й наказали їм: Ійдїть розглядайтесь по землї скрізь. Вони ж дойшли до гір Ефраїмових, зайшли до Михиної господи та й обночувались там.
3. Будучи ж в Миховій господї, впізнали вони говірку молодого Левита, зайшли до його, та й поспитали в його: Хто тебе сюди завів, що тут робиш, і що таке ти в цьому домі?
4. І відказав їм він: Так і так обійшовсь ізо мною Миха: найняв мене, й я його сьвященником.
5. Тодї просять його: Спитай у Бога, щоб нам знати, чи пощастить нам у нашій дорозї, що верстаємо?
6. І каже їм жерець: Ійдїть веселі; дорога, куди йдете, приятна Господеві.
7. От і пійшли далїй ті пять мужів та й дойшли до Лаіса. Там побачили, як люде живуть безпечно звичаєм Сидонїїв, байдужно й тихо, та що не було в тій землї такого, що обиджав би в чому, або мав би яку власть. Від Сидонїїв вони далеко й не мають нї з ким нїякої справи до спільної оборони.
8. Як прийшли вони до своїх братів у Зореагу й Естаол, каже їм браття їх: І з чим же ви?
9. А вони відказують: Вставайте, двинемо проти них у поле! Бо землю ми огледїли: справдї прегарна земля, а ви оце задумались; не гайтесь довше, рушаймо в дорогу, та й осягнемо землю в державу!
10. Прийшовши туди, знайдете байдужний люд, а земля простора.
11. І рушили звідти з поколїння Данового з Зореаги й Естаола шість сотень узброєних людей.
12. В свойму походї отаборились вони в Каріят-Яримі в Юдеї. Тим і прозивається те місце по сей день табір Данів - за Каріят-Яримом.
13. Звідти йшли вони на Ефраїм-гори та й прийшли до господи Михиної.
14. Тодї озвались ті пять мужів, що ходили в Лаіс, щоб розгледїти землю, і сказали своїм братам: Чи знаєте, що в сьому хуторі є ефод і терафим, та вирізуваний і виливаний ідол? Зміркуйте ж оце, що маєте дїяти.
15. І завернули вони туди, прийшли до господи молодого Левити в домі Михи, та й привітали його.
16. А шістьсот чоловіка з синів Данових, узброєних, стояли за ворітьми.
17. Пятьох же мужів, що виходили на розглядини, ввійшли, пробрались туди та й забрали вирізуваного ідола, ефод і терафим та виливаного божища. Сьвященник же стояв за ворітьми з шістьма сотнями чоловіка в'оруженими,
18. Як пробрались вони в будинок до Михи, то й забрали вирізуваного кумира й ефод і терафим і виливаного божища. І питає їх сьвященник: Що ви коїте?
19. Вони ж відказують: Мовчи, затули рота рукою, йди з нами, та й бувай батьком нам і сьвященником. Що бо тобі любійше, попувати в домі одного чоловіка, чи бути сьвященником в поколїнню і родї в Ізраїлї?
20. І призволив сьвященник, і взяв ефода й терафима, вирізуваного ідола й виливаного божка, та й пійшов укупі з людьми.
21. І пійшли вони далїй, виправивши дїтей, скотину й дороге майно поперед себе.
22. Ще ж не далеко відойшли від господи Михиної, а вже й скупились хуторяне в Михиній домівцї, та й погнались за Данїями.
23. І кликали вони за Данїями, а ті обернувшись питали в Михи: Що тобі треба? чого так кричиш?
24. Відказує сей: Ви забрали боги, що я собі постарав і жерця, та й пійшли собі. Як же се питаєте: Що тобі треба?
25. І відказали йому Данїї: Стережись, щоб ми не чули більше твого голосу, ато сердиті люде кинуться на вас, і згинеш сам та й погубиш твоїх.
26. І пійшли собі далїй Данії. Миха же, побачивши, що вони дужчі за його, вернувсь додому.
27. Забравши сим робом те, що постарав собі Миха, вкупі з його жерцем, напали вони на Лаіс, на людей тихих і байдужних, побили їх мечем а город пустили з димом.
28. Нїхто не допоміг їм, бо жили далеко від Сидону і не мали нї з ким нїякої справи. Місто се находилось на долинї, не далеко Бет-Рехова. І збудували собі (Данїї) город, та й осїлись у йому.
29. І прозвали місто своє Даном, по імени предка свого Дана, сина Ізрайлевого; перше ж той город звався Лаіс.
30. І поставили в себе Данїї вирізуваного ідола, а сьвященниками в поколїннї Дановому були Йонатан, син Герсона, сина Мойсейового, і сини його аж по день уневолення свого.

Псалми 51:7-11
7. Очисти мене від гріха іссопом, і буду чистий; обмий мене, і буду над снїг білїйший!
8. Дай менї почути радість і веселість, і зрадїють костї, тобою розбиті.
9. Одверни лице твоє від гріхів моїх, і прости всї переступи мої!
10. Сотвори менї, Боже, чисте серце, і віднови в менї духа сильного!
11. Не відкинь мене від лиця твого, і духа твого сьвятого не відбери від мене.

Приповісті 14:33-35
33. У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.
34. Праведність підносить у гору народ, а безбожність - сором народів.
35. Ласкавість у царя - до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.

Луки 18:24-43
24. Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25. Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26. Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27. Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
28. Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29. Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
30. та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
31. Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
32. Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33. і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34. А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35. Стало ся ж, як наближав ся до Ерихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
36. чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37. Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38. І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39. А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40. Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41. глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
42. А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43. І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.