A A A A A
Error:
BookNum: 5 Chapter: 24 VerseStart: 22 VerseShouldHave: 21
Біблія протягом одного року
Марш 31

Повторення Закону 23:1-25
1. Нїхто не ввійде в громаду Господню, в кого роздавлені ядра, чи то відрізане природне тїло;
2. Не ввійде в громаду Господню байструк, навіть і десятому родові його не можна бути в громадї Господнїй.
3. Не ввійде Амонїй і Моабій у громаду Господню; навіть і десятому родові його не можна увійти в громаду Господню, по віки нї;
4. Тому що вони не привитали і не зустріли вас з хлїбом і водою в дорозї, як ви йшли з Египту, і тому що наймали проти тебе Білеама Беоренка, із Пегора в Мезопотамії, щоб він прокляв тебе.
5. Та Господь, Бог твій, не схотїв послухати Білеама, та й обернув тобі Господь, Бог твій, прокляттє в благословеннє; любив бо тебе Господь, Бог твій.
6. Не подоба тобі шукати миру з ними і добра для них по всї часи, вічно.
7. Не будеш гидувати Едомієм; він бо тобі брат. Не будеш гидувати Египтїєм: бо ти був приходнем в землї його.
8. Дїти, що в третьому родї їх народяться, можуть ввійти в громаду Господню.
9. Коли стояти меш табором проти ворогів твоїх, так бережи себе від усього поганого.
10. Коли між вами буде хто нечистий з нічного випадку якого, так мусить вийти із табору; йому не можна ввійти до табору.
11. І коли настане вечір, викупається він у водї, а як зайде соньце, він увійде до табору.
12. Окрім того нехай буде в тебе за табором місце, куди виходити меш.
13. І лопатка буде в тебе окрім зброї, і як сїдати меш, так викопаєш нею ямку, і обернувшись, загорнеш свою нечистоту.
14. Бо Господь, Бог твій, іде посеред табору твого, щоб визволяти тебе і віддати тобі в руки ворогів твоїх. Тим мусить табір бути сьвятим, щоб він та не бачив негожого між вами та й не одвернувся від вас.
15. Не віддаси раба, що втїк від пана до тебе, панові його.
16. Жити ме в тебе, в такому місцї, яке вибере в якій небудь оселї твоїй, де йому лучче; не тисни його.
17. Не буде жадної блудницї із дочок Ізрайлевих і не буде жадного блудника із синів Ізрайлевих.
18. Не подавати меш як обітницю плату від блудницї чи гроші за собаку в дом Господа, Бога твого; бо і се гидота перед Господом, Богом твоїм.
19. Не будеш давати на чинш братові твойму - нї гроша на чинш, нї харчі на чинш, і нїчого на чинш, на що тільки можна наложити чинш.
20. Чужоземцеві можна давати на чинш, братові ж свому не давати меш на чинш, щоб тебе благословив Господь, Бог твій, у всякому дїлї рук твоїх на землї, що йдеш заняти її.
21. Коли зробиш яку обітницю Господеві, Богу твому, не гайся сповнити її; бо Господь, Бог твій, певно впімнеться в тебе, і буде тобі гріх.
22. А коли занехаєш зробити обітницю, не буде гріха тобі.
23. Що вимовили уста твої, те мусиш додержати й сповнити, так як по добрій волї обіцяв єси Господеві, Богу твому, що мовляли уста твої.
24. Як увійдеш у виноградник ближнього твого, можна тобі їсти ягод, скільки душа твоя забагне, до наситу, а в посудину твою не класти меш їх.
25. Як прийдеш на поле ближнього твого, можна тобі рвати колоссє рукою, але серпом не замахнешся на пашню ближнього твого.

Повторення Закону 24:1-22
1. Коли возьме чоловік жінку та й ожениться з нею, вона ж не знайде милостї в очах його, тим що він бачить у неї що небудь мерзенне, та й напише їй розвідний лист і, віддавши його в руки її, відпустить її;
2. І коли вона вийде з його домівки і пійде заміж за иншого;
3. Та і другий чоловік зненавидить її і, написавши розвідний лист, оддасть їй в руки та й вишле її із своєї домівки; або коли вмре другий чоловік, що взяв її за жінку;
4. Тодї не можна первому її чоловікові, що відпустив її, знов брати її за жінку після того, як вона опоганилась; бо се гидота перед Господом, Богом твоїм. Не будеш допускати гріх у землю, що Господь, Бог твій, дає тобі в наслїддє.
5. Коли чоловік тільки що взяв нову жінку, не годиться ійти йому на війну, і не годиться накладати на його нїякого громадського відробітку; нехай зостається на волї в домівцї своїй на один рік, щоб веселити жінку свою, що взяв її.
6. Не годиться брати в застав жорна або жорнового каменя; такий бо життє бере в застав.
7. Коли знайдеться такий чоловік, щоб украв кого зміж братів твоїх, зміж синів Ізрайлевих, та й неволить його або продасть його, так смерть тому злодїєві. Сим робом викорениш зло зміж людей твоїх.
8. Як буде в кого заразлива болячка, бережись дуже, і сповняй все, чого навчати муть вас сьвященники ваші Левити. Як я заповідав їм, так і будете сповняти.
9. Памятай, що вчинив Господь із Мирямною в дорозї, після виходу вашого з Египту.
10. Як позичаєш ближньому твому, не йди в домівку його, щоб взяти застав;
11. Стій знадвору, а той, кому позичаєш, нехай винесе тобі застав надвір.
12. І коли се вбогий чоловік, то не йди спати, мавши в себе застав його.
13. Притьмом треба тобі вернути йому застав при заходї соньця, щоб він лїг у свитинї своїй, і благословив тебе; і буде се праведно перед Господом, Богом твоїм.
14. Не тїснити меш денного робітника, вбогого і мізерного, чи він зміж браття твого, чи із приходнїв, що пробувають у землї твоїй, в оселях твоїх.
15. Того ж самого дня, як він заробить, даси йому плату, перше нїм соньце зайде над нею; бо він бідняка і жде на неї: так щоб не нарікав на тебе перед Господом, і ти не мав гріха.
16. Не карати муть смертю батьків за дїтей, нї дїтей за батьків; кожне буде скаране за свій гріх.
17. Не суди несправедливо приходня й сироту і не візьмеш удовиної одежини на застав.
18. Памятай, що був єси рабом в Египтї, та звіттам визволив тебе Господь, Бог твій; тому то й приказую тобі се чинити.
19. Як збирати меш жниво з поля твого, і забудеш снопа на полї, не вертайсь узяти його; нехай буде для приходня, для сироти і для вдовицї, щоб Господь, Бог твій, благословив тебе в усякому дїлї рук твоїх.
20. Як зтрясеш ягоди на маслинах своїх, не будеш удруге розглядати віття; нехай буде се для приходня, для сироти і для вдовицї.
21. Як позбираєш грони в винограднику твому, не обрізувати меш удруге; нехай будуть для приходня, для сироти і для вдовицї. Годиться тобі памятати, що був єси рабом в Египецькій землї, тим то й приказую тобі се чинити.
22. Проводиреві хора, Ідутунові, псальма Давидова. С казав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною.

Псалми 39:1-6
1. Я онїмів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився.
2. Серце в менї загорілось, від думок моїх огонь займився; я сказав язиком моїм:
3. Вияви, Господи, конець мій і міру днїв моїх, яка вона, щоб я знав, як довге життє менї.
4. Бач, долонею відміряв єси днї мої, і вік мій, як нїщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землї.
5. Як тїнь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде.
6. Син мудрий слухає батькової науки, а безпутний не слухає докору.

Приповісті 13:1-3
1. Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, душа же проступників - зло.
2. Хто стереже уста, той душу вберігає: хто ж рот свій широко отвирає, тому біда.
3. І сталось одного дня, що Він учив, і сидїли Фарисеї та учителї закону, що поприходили з усїх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.

Луки 5:17-39
17. І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.
18. І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.
19. І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.
20. І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?
21. Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?
22. Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?
23. От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землї оставляти гріхи, (рече розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.
24. І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.
25. І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогоднї.
26. А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною.
27. І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.
28. І справив гостину велику Левій Йому у господї своїй, і було там багато митників і инших, що сидїли з ними.
29. І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пєте?
30. І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лїкаря, а недужому.
31. Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.
32. Вони ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють?
33. Він же рече до них: Чи зможете синів весїльних, поки жених з ними, заставити постити?
34. Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тодї постити муть у ті днї.
35. Сказав же й приповість до них: Що нїхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового.
36. І нїхто не наливає вина нового в бурдюки старі; коли ж нї, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть.
37. А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все цїле.
38. Нїхто, пивши старе, не бажає зараз нового; каже бо: Старе лучче.