A A A A A
Біблія протягом одного року
Марш 17

Числа 31:1-54
1. І промовив Господь до Мойсея кажучи:
2. Помстись на Мидіянїях за синів Ізрайлевих; тодї прилучиш ся до предків твоїх.
3. І промовив Мойсей до люду словами: Оружіть людей зміж вас на війну, щоб ійти їм на Мидіянїя, сповнити помсту Господню на Мидіянїєві.
4. По тисячі чоловіка з одного поколїння, від усїх поколїнь Ізрайлевих вишлете і поставите до війська.
5. І вибрали зміж тисячей Ізраїля по тисячі чоловіка з кожного поколїння, дванайцять тисяч оружних на війну.
6. І вислав їх Мойсей, по тисячі з кожного поколїння, на війну, їх і Пінегаса Елеазаренка, сьвященника, на війну; а посуди сьвятинї і труби для трівоги були в його руках.
7. І почали вони бити Мидіяна, як заповідав Господь Мойсейові, та й повбивали ввесь музький пол.
8. І вбили вони опріч инших вбитих царів Мидіяна: Евія і опріч инших Рекема і Зура і Гура і Реба, пятьох царів Мидіянських; так само Білеама Бейоренка вбили мечем.
9. І сини Ізраїля позаймали в полонь все жіноцтво Мидіянське і дїтвору їх, і забрали здобичу, скотину їх і всї отари їх, і всї достатки їх;
10. А всї міста їх, по займаньщинах їх, і всї оселї їх пустили на пожар.
11. І взяли всю здобич і все награбоване, людей і скотину,
12. Та й привели бранцїв і награблене і здобич до Мойсея і до Елеазара сьвященника, і до громади синів Ізраїля у табір, на поділлє Моабське, що на Йорданї, проти Ерихона.
13. І вийшли Мойсей та Елеазар сьвященник і всї князї громадські назустріч їм перед табором.
14. І розгнївився Мойсей на воєводів та на тисячників і на сотників, що з війни вернулись;
15. І каже до них Мойсей: Про що ви зоставили живими все жіноцтво?
16. Се ж вони були по радї Білеама принадою синам Ізрайлевим, щоб вони вчинили зраду проти Господа, задля Пейора, через що й був помір у громадї Господнїй.
17. Оце ж повбивайте всїх дїтей музького полу, і все жіноцтво, що пізнало мужчину, злїгшись, також повбивайте.
18. Всїх же дїтей жіночого полу, дївчат, що не пізнали ложа з чоловіком, позоставляйте живими для себе.
19. А ви самі пробудете поза табором сїм день, кожен, хто вбив чоловіка і кожен, хто приторкнувсь до вбитого, всї ви очиститесь в третїй день і в семий день, ви і полоняни ваші,
20. Мусите ви очистити і всяку одїж і всяку посудину шкіряну, і всяку роботу з козиної шерстї і всяку посудину деревяну.
21. І сказав Елеазар сьвященник до всїх людей військових, що ходили на війну: Се установа закону, що заповідав Господь Мойсейові:
22. Тільки золото й срібло, мідь, зелїзо, цина й олово,
23. Усе що держиться в огнї, мусите проводити через огонь, щоб стало чистим; а все таки мусите його водою очищення од гріха очистити; а все, що не видержить в огнї, проведете через воду.
24. І повипираєте одїж свою в семий день, і станете чистими, а тодї ввійдете до табору.
25. І промовив Господь до Мойсея словами:
26. Перелїчи здобичу, людей і скотину, ти і Елеазар сьвященник і голови родин всієї громади;
27. Та й подїлїть здобичу по половинї між тими, що воювали, і всією громадою.
28. І возьми данину для Господа від тих, що становились у військові лави: одну душу із пятьсот, з людей та з буйної скотини та з ослів та з дрібної скотини;
29. Із їх половини возьмеш се та й оддаси Елеазарові сьвященникові як жертву возношення Господеві.
30. А з половини, що дістанеться синам Ізрайлевим, возьмеш одну душу із пятьдесять, із людей, та з буйної скотини, та з ослів, та з дрібної скотини, з усякої скотини; і віддаси Левітам, що доглядають храмини Господньої.
31. І вчинили Мойсей та Елеазар сьвященник так, як заповідав Господь Мойсейові.
32. І була добич, оставшаяся від захопленого, що захопив люд військовий, така: дрібної скотини шістьсот і сїмдесять і пять тисяч,
33. А буйної скотини сїмдесять і дві тисячі,
34. А ослів шістьдесять і одна тисяча;
35. Що ж до душ людських, то було дївчат, що не знали ложа мужнього, всїх, трийцять і дві тисячі душ.
36. А друга половина, пай тих, що стояли у військових лавах, була по перелїченю така: дрібної скотини триста трийцять сїм тисяч і пятьсот.
37. А данина для Господа з дрібної скотини була: шістьсот сїмдесять і пять штук;
38. А буйної скотини було трийцять і шість тисяч, з того данина для Господа була: сїмдесять і дві штуки;
39. А ослів було трийцять тисяч і пятьсот, а данина для Господа з них шістьдесять і одна штука;
40. Душ же людських було шіснайцять тисяч, а з них данина для Господа трийцять і дві душі.
41. І віддав Мойсей Елеазарові, сьвященникові, данину на жертву возношення Господеві, як повелїв Господь Мойсейові.
42. А з половини, що випала синам Ізрайлевим, що віддїлив Мойсей від другої половини, що була для людей військових,
43. Була ж половина, що випала для громади, така: триста трийцять сїм тисяч і пятьсот штук малої скотини,
44. Та буйної скотини: трийцять і шість тисяч,
45. Та ослів: трийцять тисяч і пятьсот,
46. Та й душ людьких: шіснайцять тисяч душ.
47. А з половини, що випала синам Ізрайлевим, взяв Мойсей одну душу із пятьдесять, із людей та із скотини, та й віддав Левітам, що доглядали храмини Господньої; так як заповідав Господь Мойсейові.
48. І приступили до Мойсея воєводи та тисячники та сотники, та й промовили до Мойсея:
49. Слуги твої перелїчили військових людей, що поручені нам, і не бракує з нас нї одного чоловіка:
50. І оце ж приносимо ми приніс Господеві, що хто знайшов із золотих річей: обручки, ланьцюжки, перстенї, сережки й намиста, щоб відправити за душі наші покуту перед Господом.
51. І взяли в них Мойсей та Елеазар сьвященник золото всїлякої штучної роботи.
52. І було всього золота, принесеного в жертву возношення Господеві шістьдесять тисяч сїмсот і пятьдесять секлїв, від тисячників і від сотників.
53. Люде ж військові грабили кожен для себе.
54. І взяли Мойсей та Елеазар сьвященник золото у тисячників і сотників, і внесли його в соборний намет, як спомин від синів Ізраїля перед Господом.

Числа 32:1-42
1. Було ж в синів Рубена і в синів Гада буйної скотини багато, велика тьма; і бачили вони, що Язер земля і Гілеад земля як раз годяться про скотину.
2. І прийшли синове Гадові й синове Рубенові, та й промовили до Мойсея і Елеазара сьвященника й до князїв громадських так:
3. Атарот та Дибон та Язер та Нимра та Гесбон та Єлале та Себам та Небо та Бейон,
4. Земля, що побив Господь перед громадою Ізрайлевою, се земля про скотину.
5. І сказали вони: Коли знайшли ми ласку в очах твоїх, оддай сю землю слугам твоїм у державу, не переводь нас через Йордань.
6. І каже Мойсей синам Гадовим та синам Рубеновим: Так браттє ваше пійде на війну, а ви ту зостанетесь?
7. Чого ж одхиляєте ви серце синів Ізрайлевих, щоб перейти в он тую землю, що надїлив їм Господь?
8. Так зробили батьки ваші, як я посилав їх у Кадес-Барнеа, розгледїти землю:
9. Вони добрались до долини Есколя і розглянули землю; а потім відхилили вони серце синів Ізраїля, щоб вони не йшли в землю, що надїлив їм Господь.
10. І запалав Господь гнївом того часу і поклявся словами:
11. Люде ті, що вийшли з Египту, від двайцяти років і старше, не побачять землї, що про неї я клявся Авраамові, та Ізаакові та Яковові, бо не зовсїм слухали вони мене.
12. Окрім Калеба, сина Ефуна Кенизїя та Йозея Нуненка; сї бо завсїди ійшли слїдом за Господом.
13. І запалав Господь гнївом проти Ізраїля, і допустив, щоб він блукав по степу сорок років, аж поки не вимерло все кодло, що коїло ледарство перед очима Господа.
14. І се постали ви намість батьків ваших, одріддє грішників, щоб іще побільшити лютість гнїва Господнього на Ізраїля.
15. Коли ж ви одвернетесь від його, так держати ме сей нарід ще довше у степу, і погубите ви увесь нарід сей.
16. І приступили вони до його та й промовляли: Побудуємо тут кошарі для стад наших і міста про дїтвору нашу;
17. А самі чим швидче узброїмось та й рушимо поперед синів Ізрайлевих, аж приведемо їх на займища їх; а дїти наші остануться в утверджених містах задля осадників країни сієї.
18. Не вернемось до господи нашої, поки кожен із синів Ізраїлевих не дістане наслїддя свого.
19. Бо не хочемо дїлити з ними наслїддя по другім боцї Йорданї, тим що досталось нам наслїддє наше по сїм боцї Йорданї, на схід соньця.
20. І каже їм Мойсей: Коли так зробите се дїло, коли узброїтесь на війну перед Господом,
21. І всї між вами, що узброєні, пійдуть перед Господом за Йордань, покіль він не прожене ворогів своїх перед собою,
22. І впокорена буде земля Господеві, а ви тодї вернетесь, то будете безвинні перед Господом і перед Ізраїлем; і буде земля ся власностю вашою перед Господом.
23. А коли так не вчините, то согрішили ви проти Господа; і знайте, що гріх ваш знайде вас.
24. Будуйте собі міста про малечу вашу і кошарі про дрібну скотину вашу, та справдїте, що вийшло з уст ваших.
25. І промовили сини Гадові і сини Рубенові до Мойсея так: Слуги твої вчинять, що добродїй наш повелїв нам.
26. Малеча наша, жени наші, стада наші й уся наша скотина будуть там, у городах Гілеада;
27. Твої ж слуги, усї на війну узброєні, пійдуть перед Господом на війну, як добродїй мій промовив.
28. І повелїв про них Мойсей Елеазарові, сьвященникові, та Йозейові Нуненкові, та головам батькових поколїнь Ізраїля;
29. І каже до них Мойсей: Коли всї узброєні сини Гадові і сини Рубенові перейдуть з вами перед Господом через Йордань, і впокорена буде земля ся перед вами, так оддасьте їм у державу Гілеад землю;
30. Коли ж не узброєні перейдуть вони з вами, тодї нехай оселяться між вами в Канаан землї.
31. І відповіли синове Гадові та синове Рубенові кажучи: Як казав Господь слугам твоїм, так зробимо.
32. Перейдемо узброєні перед Господом у Канаан землю, а наша наслїдня держава нехай по сїм боцї Йорданї буде.
33. І надїлив їм Мойсей, синам Гадовим та синам Рубеновим та половинї поколїння Манассії, сина Йосифового, царство Сигона, царя Аморіїв, та царство Ога, царя Базанського, землю з городами її, у всїх границях її, міста по всїй країнї.
34. І побудували сини Гадові: Дибон да Атарот та Ароер,
35. Та Атарот-Шофан, та Язер, та Йогбега,
36. Бет-Нимра і Бет-Гаран, утверджені міста і кошарі для дрібної скотини.
37. А сини Рубенові побудували: Гезбон та Єлале та Кирятаїм,
38. Та Небо та Бааль-Меон, перемінивши їх імена, та Сибму; і подавали нові прізвища містам, що побудували.
39. Сини ж Макіра Манассеєнка двинули на Гілеад і заняли його; і прогнали Аморіїв, що жили там.
40. І надїлив Мойсей Макірові Манассеєнкові Гілеад; і він осївся там.
41. Яір же Манассієнко пійшов і заняв села їх та й назвав їх Яіровими селами.
42. А Нобах двинув і заняв Кенат і займища його та й назвав його своїм імям Нобах.

Псалми 35:1-8
1. Давидова. Суди, Господи, тих, що зобіжають мене, побори тих, що йдуть боєм на мене.
2. Возьми щит і зброю, і стань до помочі менї!
3. Вийми меча, і загороди дорогу перед напастником моїм; скажи душі моїй: я твоє спасеннє!
4. Нехай осоромляться ті, що наважили на життє моє; нехай відступлять назад ті, що задумали зло проти мене!
5. Нехай вони будуть, як полова перед вітром, і ангел Господнїй нехай прожене їх.
6. Дорога їх нехай буде темна й ховзка, і ангел Господнїй нехай на здогін наступає на них.
7. Без причини бо заставили тайно сїти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї.
8. Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, - і сїтка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель.

Приповісті 12:1-1
1. Хто любить науку, той любить знаннє, хто ж гнївен за докір, той безрозумен.

Марк 14:55-72
55. Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
56. Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
57. І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
58. Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.
59. Та й так не сходились сьвідчення їх.
60. І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
61. Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?
62. Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.
63. Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
64. Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.
65. І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
66. І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,
67. і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
68. Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
69. І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
70. Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
71. Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
72. І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.