| Вихід 29:1-46 |
| 1. І ось що мусиш чинити з ними, щоб їх посьвятити в сьвященники менї: Возьми бичка одного та два барани, без пороку. |
| 2. Та опрісноків і незаквашених коржиків, змішаних з оливою, та ладок незаквашених, оливою помазаних: з питльованої муки пшеничної поробиш їх. |
| 3. І положиш їх у кошик, і принесеш у кошику, ведучи бика і два барани. |
| 4. Арона ж і сини його приведеш до входу громадянського намету та й пообмиваєш їх водою. |
| 5. І візьмеш шати та й надїнеш на Арона хитон і верхню шату до наплїчника, і наплїчника, і нагрудника, та й привяжеш йому наплїчника мережаним поясом наплїчника. |
| 6. І возложиш йому на голову кедар, і надїнеш диядему сьвятинї на кедар. |
| 7. І возьмеш миро, та й золлєш на голову йому і помажеш його. |
| 8. І сини його приведеш, і понадїваєш на їх хитони. |
| 9. І попідперізуєш їх поясами, Арона й сини його, і понакладаєш клобуки на їх, і буде їм сьвященство установою вічною; і приручиш усе Аронові та синам його. |
| 10. І приведеш бичка на жертву перед громадянський намет, і возложить Арон і сини його руки свої на голову бичкові. |
| 11. І заколеш бичка перед Господом коло входу до громадянського на-мету. |
| 12. І возьмеш телячої крові та положиш на роги жертівника пучкою твоєю, а всю кров виллєш до підніжка жертівника. |
| 13. І возьмеш увесь жир, що вкриває тельбухи, та чепець над печінкою, та обидві нирки і жир, що кругом них, та й пустиш димом на жертівнику. |
| 14. А мясиво теляче і шкіру його і кал його спалиш на вогнї за табором: се за гріх. |
| 15. І барана одного теж возьмеш. І возложать Арон та сини його руки свої на голову баранові. |
| 16. І заколеш барана та й возьмеш крові його та й побризкаєш на жертівника з усїх боків. |
| 17. А барана розіймеш на частини, і виполощеш тельбухи його й ноги його, та й положиш до частин його й до голови його. |
| 18. І цїлого барана пустиш димом на жертівнику: Се всепаленнє Господеві, пахощі любі; огняна жертва Господеві. |
| 19. І возьмеш барана другого, і возложить Арон та сини його руки свої на голову баранові. |
| 20. І заколеш барана, і возьмеш крові його й положиш на край правого вуха Арона і на край правого вуха синів його, і на великий палець правих рук їх, і на великий палець на правих ногах їх, і побризкаєш кровю на жертівника з усїх боків. |
| 21. І возьмеш крові, що на жертівнику, та мира, та й побризкаєш на Арона й на одїж його, на синів його і на одїж синів його з ним; і буде він сьвятий і шати його, і сини його і шати синів його з ним. |
| 22. І возьмеш од барана жир та курдюк, і жир, що вкриває тельбухи, та чепець від печінки й обидві нирки і жир, що кругом них, і праву литку - бо се баран посьвятний. |
| 23. Та бохонець хлїба один, та мазану паленицю одну, і ладку одну із кошика прісного хлїба, що перед Господом; |
| 24. І положиш усе те на руки Аронові і на руки синів його, і принесеш жертву гойдану перед Господом. |
| 25. І возьмеш те з рук їх, та й пустиш димом на жертівнику опріч всепалення, на любі пахощі перед Господом. Се огняна жертва Господеві. |
| 26. І возьмеш ти груди з барана, що про Арона, і принесеш як гойдану жертву перед Господом; і буде вона частиною тобі. |
| 27. І осьвятиш грудину гойданої жертви і литку піднесеної жертви від барана посьвятного, з того, що про Арона, і з того, що про синів його; |
| 28. І буде Аронові й дїтям його доходом від синів Ізрайлевих, бо се жертва підношення; а мусить бути жертва підношення від синів Ізрайлевих, від їх жертов примирення: їх жертва підношення Господеві. |
| 29. А сьвяті шати, що в Арона, будуть його дїтям по йому, щоб їх помазувано в їх, і висьвячувано їх. |
| 30. Сїм день надївати ме їх син його, котрий буде послї його сьвященником, котрий увійде у громадський намет, щоб служити в сьвятинї. |
| 31. А барана сьвяченого возьмеш і звариш мясиво його в сьвятому місцї. |
| 32. І їсти муть Арон і сини його мясиво бараняче й хлїб, що в кошику, коло входу в громадський намет. |
| 33. І їсти муть вони те, чим покутовано гріхи, на прирученнє їм сьвященства, щоб їх висьвятити; чужий же не їсти ме; бо се сьвяте. |
| 34. І коли зостанеться що до ранку од мясива посьвятного й від хлїба, мусиш спалити останок огнем. Не їсти меш; бо се сьвяте. |
| 35. І поробиш Аронові й синам його все так, як я заповідав: сїм день висьвячувати меш їх. |
| 36. А теля на гріхову покуту приноситимеш щодня, і очистиш жертівника, зробивши покуту; та помажеш його, щоб посьвятити його. |
| 37. Сїм день покутувати меш про жертівника і сьвятити меш його; і зробиться жертівник сьвятинею над сьвятинями: хто доторкнеться до жертівника, буде сьвятий. |
| 38. От що приносити меш на жертівнику: двоє ягнят перволїтків, день в день, повсячасно. |
| 39. Перве ягня приносити меш ураньцї, а ягня друге приносити меш між двома вечорами. |
| 40. Та десятину питльованої муки, змішаної з четвертиною гіна забиваної олїї, і ливну жертву четвертину гіна вина, до первого ягняти. |
| 41. А друге ягня приносити меш між двома вечорами; як дар ранїшний і як ливну жертву його, так жертвувати меш про любі пахощі, огняну жертву Господеві. |
| 42. Се мусить бути жертва всепалення повсячасно в роди ваші, коло входу в громадський намет, перед Господом, де зустрічати мусь із вами, щоб розмовляти з тобою тамо. |
| 43. І сходити мусь тамо з синами Ізрайлевими, і сьвятити меться намет сьвятостю моєю. |
| 44. І осьвячу громадського намета й жертівника; Арона ж і синів його посьвячу, щоб служили менї сьвященниками. |
| 45. І витати му між синами Ізрайлевими і буду їм Богом. |
| 46. І зрозуміють вони, що я Господь, Бог їх, що вивів їх із Египецької землї, щоб витати менї проміж їх; я Господь, Бог їх. |
| Вихід 30:1-38 |
| 1. І построїш менї жертівника на куреннє кадильне; з дерева акацієвого зробиш його. |
| 2. Локіть завдовжки він і локіть завширшки, четверокутний він буде, і два ліктї заввишки; і роги його одноцїльні з ним. |
| 3. І обложиш його щирим золотом верх його, всї боки його і роги його. І зробиш до його вінець золотий навкруги. |
| 4. І дві каблучки золоті зробиш до його під вінцем його. По обох боках його поробиш їх, і будуть вони про жердки, щоб носити його ними. |
| 5. І поробиш носила з дерева акацієвого, та й пообкладуєш їх золотом. |
| 6. І постановиш його проти завіси, се єсть перед скринею сьвідчення і проти віка, що над сьвідченнєм, і де буду сходитись з тобою. |
| 7. І кадити ме Арон кадилом на йому з ранку до ранку; як понаготовляє лямпи, мусить кадити; |
| 8. І як запалює Арон лямпи між двома вечорами, мусить кадити; вічне кадило перед Господом в роди ваші. |
| 9. Не приносити мете на його кадил чужих, нї всепалення, нї приносів; і поливальної жертви не лити мете на його. |
| 10. І покуту робити ме Арон на роги його, раз в рік, кровю жертви покути за гріх і примирення, буде що року раз покутувати за його в роди ваші: Сьвятиня над сьвятинями він Господеві. |
| 11. І рече Господь Мойсейові тако: |
| 12. Як перелїчувати меш сини Ізрайлеві, так нехай кожен при перелїку дасть Господеві за душу свою викуп, і не буде в них лиха, як перелїчувати муть їх. |
| 13. Ось що мусять вони давати: всї що переходити муть до перелїчених, пів секеля, після секеля сьвятинї (двайцять гер один секель) пів секеля яко приніс Господеві. |
| 14. Двайцятилїток і старше хто переходить до перелїчених, мусить давати приноса Господеві. |
| 15. Багатий не більш, і вбогий не меньше пів секеля мусить давати, як приніс Господеві, на покуту душ їх. |
| 16. І брати меш срібло покутне від синів Ізрайлевих, та й давати меш його на службу в громадський намет; і буде воно синам Ізрайлевим поминаннєм перед Господом, на покуту душ ваших. |
| 17. І рече Господь Мойсейові тако: |
| 18. Зробиш ти вмивальницю мідяну й підставку до неї мідяну, на обмиваннє, і поставиш її між наметом громадським і жертівником, і наллєш до неї води. |
| 19. І обмивати муть у йому Арон і сини його руки свої й ноги свої. |
| 20. Як входять вони в громадський намет, мусять пообливатись водою, щоб не померти; або як приступають до жертівника на служеннє, щоб закурити огняну жертву Господеві. |
| 21. Мусять пообмивати руки свої й ноги свої, щоб не померти; і буде се установою віковічньою йому й насїнню його в роди їх. |
| 22. І рече Господь Мойсейові так: |
| 23. Возьми теж собі пахощів найдорожших: мирри чистої пятьсот секелїв, та цинамону пахущого половину того, двістї і пятьдесять, і кальмусу пахущого двістї і пятьдесять, |
| 24. І кассії пятьсот, по секелю сьвятинї, та олїї оливної один гін. |
| 25. І зробиш із того миро сьвятого помазання, мішане мастило пахуще, робом аптикарським; се буде олїя сьвятого помазання. |
| 26. І мусиш помазати ним громадський намет і скриню сьвідчення, |
| 27. І стіл і всю посудину його, і сьвітильника, і посудину його, і жертівника кадильного, |
| 28. І жертівника до всепалення, і вмивальницю і підставку її, |
| 29. І поосьвячуєш їх; і будуть вони пресьвятими: хто доторкнеться до них, буде сьвятий. |
| 30. І Арона й сини його намастиш і висьвятиш їх на сьвященників менї. |
| 31. До синів же Ізрайлевих мусиш промовити: Миром сьвятого помазання мусить се бути менї в роди ваші. |
| 32. На людське тїло не будете його зливати, і по складу його не робити мете такого собі. Сьвяте воно, і сьвятим мусить бути вам. |
| 33. Хто зробив би таке мішаннє, та хто помаже ним чужого, викорениться той ізміж людей своїх. |
| 34. І Господь рече до Мойсея: Возьми запашне коріння: Стакте та кадильну черепашину, та гальбан, запашне коріння і чистий яловець, з усього по рівній частинї, |
| 35. І зроби з того майстерно зложене кадило, робом аптикарським стерте, чисте, сьвяте. |
| 36. І розтовчи на порох, і положи із сього перед сьвідченнєм в наметї громадському, де сходити мусь з тобою; пресьвята сьвятиня буде для вас. |
| 37. І кадило, що зробити маєш, по складу частей його нїхто не сьміє робити для себе; буде воно в тебе сьвяте для Господа. |
| 38. Хто б таке зробив, щоб понюхати його, той викорениться зміж людей своїх. |
| Псалми 20:6-9 |
| 6. Тепер я знаю, що Господь спасає помазанця свого; з небес сьвятостї своєї вислухає його дїлами спасення правицї своєї. |
| 7. Одні славляться колесницями, а другі кіньми, ми ж імям Господа, Бога нашого. |
| 8. Вони хляють і падають, ми ж стоїмо і держимось просто. |
| 9. Господи, спаси! Царю, вислухай нас в день поклику нашого! |
| Приповісті 6:6-23 |
| 6. Йди, лїнивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму. |
| 7. Нема отамана у неї, нї наставника, нї зверхника; |
| 8. А лїтом готує вона хлїб собі, збірає в жнива корм свій. |
| 9. Докіль спати меш, лїнивче? коли ти встанеш зо сну твого? |
| 10. Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, згорнувши руки; |
| 11. А прийде, як волоцюга, біднота на тебе, й недоля твоя, мов той сїпака. |
| 12. Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами; |
| 13. Моргає він очима, потирає ногами, дає знаки палцями своїми; |
| 14. У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсїває незгоду. |
| 15. За се нагло прийде погибель на него, буде, як стій, розбитий - без рятунку. |
| 16. От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його: |
| 17. Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають, |
| 18. Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого, |
| 19. Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами розсїває. |
| 20. Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся; |
| 21. На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї. |
| 22. Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують: |
| 23. Бо заповідь - се твій сьвітильник, навчаннє - се сьвітло, дорога ж до жизнї - се докір і наука; |
| Матвія 25:1-30 |
| 1. Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові. |
| 2. Пять же були з них розумні, а пять необачні. |
| 3. Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї. |
| 4. Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми. |
| 5. Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули. |
| 6. О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому! |
| 7. Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої. |
| 8. Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть. |
| 9. Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі. |
| 10. Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері. |
| 11. Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам. |
| 12. Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас. |
| 13. Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде. |
| 14. Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої, |
| 15. і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз. |
| 16. Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів. |
| 17. Так само й той, що два, придбав і він других два. |
| 18. Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого. |
| 19. По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них. |
| 20. І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними. |
| 21. Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого. |
| 22. Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними. |
| 23. Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого. |
| 24. Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав; |
| 25. і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє. |
| 26. Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав: |
| 27. так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою. |
| 28. Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів. |
| 29. Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него. |
| 30. І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів. |