A A A A A
Біблія протягом одного року
Лютого 29

Левит 25:1-55
1. І рече Господь Мойсейові:
2. Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Як прийдете в землю, що я оддаю вам, так мусить земля сьвяткувати соботу Господеві.
3. Шість лїт засївати меш поле твоє, і шість лїт обрізувати меш виноградник твій, і збирати меш уроджай землї.
4. Семий же рік буде субота на відпочинок землї, собота Господеві; поля твого не засївати меш і виноградника твого не обрізувати меш.
5. Що само собою послї жнив твоїх уродить, не жати меш, грон у винограднику твойму необрізаному не збирати меш; рік відпочинку буде про землю.
6. І буде собота землї на харч про вас, тобі й слузї твойму, і рабинї твоїй, і наймитові твому, і комірникові твому, що в тебе пробуває;
7. І скотинї твоїй, і зьвіринї, що на землї твоїй, буде ввесь уроджай її на харч.
8. І лїчити меш собі сїм собітнїх років, сїм раз сїм лїт, так що час сїмох собітнїх років буде тобі сорок і девять років.
9. І прикажеш трубити в трубу місяця семого на десятий день; в день премирення прикажеш трубити в труби по всїй землї вашій.
10. І сьвяткувати мете пятидесятий рік, і оголосите волю по країнї всїм осадникам її. Гучний рік се буде в вас, і вертати ме кожний з вас в державу свою, і кожний до роду свого вертати мете.
11. Яко ювілейний рік буде в вас пятидесятий рік. Не будете сїяти, нї збирати того, що само вродиться, і не збирати мете з виноградника непідрізуваного;
12. Бо се ювілейний рік: сьвятим він мусить бути в вас; просто з поля їсти мете уроджай його.
13. В ювілейний рік мусить кожний вертати до свого маєтку.
14. А коли що продаєш ближньому твому, чи купуєш із руки в ближнього твого, не будете тиснути один в одного.
15. Вважаючи на лїчбу років послї ювілейного року, будеш куповати в ближнього твого, по лїчбі жнивних років продавати ме він тобі.
16. Чим більше років, тим більшу цїну поставиш йому, і чим меньше років, тим меньшу цїну поставиш йому; бо лїчбу жнив продає він тобі.
17. Тим же то не будете вимагати надто один в одного, а боятись Бога твого; Я бо Господь, Бог ваш.
18. І будете сповняти встанови мої і пильнувати присудів моїх, і жити мете на землї з упокоєм.
19. І давати ме земля плоди свої і їсти мете до наситу, і жити мете на їй з упокоєм.
20. І коли казати мете: Що їсти мемо семого року? Ми ж не сїємо і не збираємо вроджаю нашого,
21. Я посилати му благословеннє моє на вас в роцї шестому, щоб зродило на три роки;
22. І як посїєте на восьмий рік, то їсти мете ще з попереднього вроджаю; аж до девятого року, покіль прийде вроджай його, їсти мете з попереднього.
23. А землї не продавати мете на віки, бо земля моя; приходнї бо і комірники ви в мене.
24. Тим же по всїй землї вашої власностї мусите дозволяти викуп землї.
25. Коли з'убожіє твій брат і продасть свою власність, то нехай прийде купець, його близький родич, і викупить, що продав брат його.
26. А коли нема в людини такого, щоб викупив, та руки його зароблять, і стане за що викупити,
27. Так мусить порахувати роки проданого й вернути лишнє чоловікові, якому продав, і вернеться так до власностї своєї.
28. Коли ж руки його не придбають, щоб стало чим заплатити йому, так нехай продане буде в руцї того, хто купив, до ювілейного року, і буде воно вільне в ювілейному роцї, і вернеть ся йому власність його.
29. І коли хто продасть хату в утвердженому містї, так можна йому викупити її до кінця року від часу продажі.
30. Цїлий рік можна йому викупити її. Коли ж не викуплять до кінця повного року, так буде хата, що в утвердженому містї, на завсіди власність того, хто купив її, в роди його; не буде вільною ювілейного року.
31. Хати по селах, що неутверджені навкруги, будуть нарівнї з полями землї; буде для них право викупу, і в ювілейному роцї виходити муть вільними.
32. Що ж до міст Левітів, та хат по містах їх, по всяк час можна викуплювати Левітам.
33. А коли нїхто з Левітів не викупить, так у ювілейному роцї буде вільна продана хата в містї власностї його; хати бо в містах Левітів їх власність між синами Ізрайлевими.
34. І оболоня кругом міст їх не можна продавати, бо се власність їх віковічня.
35. І коли зубожіє брат твій і він опустить руки при тобі, мусиш допомогти йому; як приходень і комірник, жити ме при тобі.
36. Не брати меш із його чиншу і лихви, а будеш боятись Бога твого щоб можна жити братові твойму при тобі.
37. Грошей не позичати меш йому на чинш, і не давати меш йому поживи на лихву.
38. Я Господь, Бог твій, що тебе вивів із Египецької землї, щоб оддати вам Канаан землю, і бути в вас Богом.
39. І коли з'убожіє твій брат при тобі і продасться тобі, не поставиш його до невільничої роботи;
40. Як наємник, як комірник мусить він бути при тобі; до ювілейного року робити ме в тебе.
41. І вийде на волю від тебе й дїти його, та й вернеться до родини своєї, і до батьківщини своєї вернеться.
42. Вони бо слуги мої, що вивів я із Египецької землї; неможна продавати їх, як продають невільників.
43. Не панувати меш над ними жорстоко, і мусиш боятись Бога твого.
44. Що ж до раба твого і до рабинї твоєї, що буде в тебе; нехай будуть із народів, що кругом вас; від них будете купувати рабів і рабинь.
45. Так само й з дїтей комірників, що пробувають у вас, можна вам купувати із їх родини, що при вас, котру породили вони в землї вашій; і будуть вони вам у власність,
46. І зоставляти мете їх дїтям вашим після вас, щоб мали їх як власність. Ті служити муть на віки; над братами ж вашими, синами Ізрайлевими, не панувати мете жорстоко один над другим.
47. І коли руки чуженицї або комірника твого придбають яке добро, а брат твій з'убожіє при йому та й продасться чужому або комірникові твому, чи кому з родини чуженицї,
48. Так послї того, як він продався, мати ме право викупу свого; одному з братів його можна викупити його.
49. Або син дядька його викупить його, або хто з найблизшої родини його нехай викупить його; або коли руками що заробить, сам нехай викупиться.
50. І полїчиться він з тим, хто купив його, від року продажі до року ювілейного, а цїна, за котру продався, буде відповідна лїчбі років; як наємник полїчить він йому днї свої.
51. Коли ще багацько років, то мусить вернути відповідний викуп свій із грошей, що за них куплено його;
52. Коли ж мало зостанеться років до року ювілейного, так нехай розлїчиться з ним: відповідно до років своїх верне викуп свій.
53. Як наємник буде він із року в рік при йому; не панувати ме він над ним жорстоко перед очима твоїми.
54. І коли не викупиться таким робом, так вийде на волю в роцї ювілейному, сам і дїти його з ним.
55. Бо мої раби сини Ізрайлеві, вони мої раби, що я вивів їх із Египецької землї. Я Господь, Бог ваш.

Псалми 28:6-9
6. Благословен Господь, він бо почув голос молення мого.
7. Господь сила моя й щит мій; на него вповало серце моє, і він допоміг менї; тому радується серце моє, йому віддам хвалу піснею моєю.
8. Господь сила людей своїх і спасаюча твердиня помазанця свого.
9. Спаси людей твоїх і благослови власність твою; корми їх і возвисшай їх по віки!

Приповісті 10:19-21
19. Многомовність не встережесь гріха, хто ж здержує язика - розумен.
20. Очищене срібло - язик праведника, серце же безбожних - се покидь.
21. Праведного уста навчають-пасуть многих, а дурні й мруть, не набравшись розуму.

Марк 6:30-56
30. І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
31. І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.
32. І поплили в пусте місце човном, окроме.
33. І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
34. І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.
35. І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -
36. відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
37. Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
38. Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.
39. І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,
40. і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
41. І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.
42. І їли всї, й наситились.
43. І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
44. А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
45. І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
46. І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
47. І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.
48. І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.
49. Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
50. всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
51. І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
52. Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.
53. І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
54. І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
55. кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
56. І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.