A A A A A
Error:
BookNum: 3 Chapter: 21 VerseStart: 24 VerseShouldHave: 23
Біблія протягом одного року
Лютого 26

Левит 21:1-24
1. І рече Господь Мойсейові: Промов до сьвященників, синів Аронових, і скажи їм: Нїхто з них нехай не опоганюєть себе, доторкаючись до помершого з людей своїх;
2. Тільки хиба що се родина його, серцем близька йому: мати його, та батько його, та син його, та дочка його, та брат його,
3. Та сестра його дївиця, що близька йому і що не було в неї чоловіка: задля них можна сьвященникові опоганитись, доторкнувшись.
4. Нехай не опоганює себе, як громадський муж між народом своїм, доторкаючись до помершого якого, щоб не стати нечистим.
5. Не робити муть сьвященники лисини на голові в себе і краю борід своїх не стригти муть, і на тїлї в себе нарізок не робити муть.
6. Сьвятими мусять бути перед Богом своїм, і не зневажать імени Бога свого, вони бо приносять огняну жертву Господню, хлїб Бога свого; тим і мусять бути сьвятими.
7. Блудницї або обезчещеної не брати муть собі за жінку і роздведеної з чоловіком своїм жінки не брати муть; сьвятий бо сьвященник перед Богом своїм.
8. І вважай його за сьвятого, він бо хлїб Бога твого приносить. Сьвятим він буде про тебе: бо я сьвятий, Господь, що сьвятить вас.
9. І коли дочка в которого сьвященника обезчестить себе, ставши блудницею, то обезчестила вона тим батька свого; огнем треба спалити її.
10. А великий сьвященник між братами своїми, той, що на голову йому злито миро, і що осьвячено його, щоб надїти сьвяті шати, не буде відкривати голови своєї, і не дерти ме він одїжи своєї.
11. І до жадного мерця не приступати ме; нї задля батька свого, нї задля матері своєї не буде опоганювати себе.
12. І нехай не виходить із сьвятинї, і не зневажає сьвятинї Бога свого; бо посьвят помазання Божого на йому. Я Господь.
13. І мусить він дїву за жінку собі брати.
14. Вдовицю й розвідку і збезчещену, і блудницю, сих не брати ме, а дїву з земляцтва свого мусить взяти за жінку.
15. І не збезчестить він свого насїння в земляцтві свойму; я бо Господь, що сьвятить його.
16. І рече Господь Мойсейові:
17. Промов до Арона і скажи: Хто б нї був із насїння твого в родах їх, що в його хиба в тїлї, нехай не приступає, щоб приносити хлїб Бога свого;
18. Кожен бо, в кого є хиба яка, такому не можна приступити, чи слїпий чоловік буде, чи кульгавий, чи кирпатий, чи нечумазний,
19. Або такий, в кого переломлена нога, чи переломлена рука,
20. Чи горбатий, чи миршавий, чи з більмами на очах, чи коростявий, чи лишаюватий, чи з роздавленими яйцями.
21. Кожний з роду Арона, сьвященника, у кого на тїлї хиба яка, не може приступити, щоб приносити огняні жертви Господнї; сказа у його, не приступати ме, щоб приносити хлїб Бога свого.
22. Хлїб Бога свого в сьвятинї від великої сьвятощі і від сьвятощі можна йому їсти;
23. Тільки до завіси нехай не приступає, і до жертівника нехай не приступає, бо в його сказа на тїлї, так щоб не зневажив сьвятинї моєї: я бо, Господь, осьвячую її.
24. І рече Господь Мойсейові:

Левит 22:1-33
1. Промов до Арона й до синів його, щоб оглядно держали себе перед сьвятими приносами синів Ізрайлевих, що посьвячують для мене, та не зневажали імени сьвятинї моєї. Я Господь.
2. Скажи їм: Хто б то нї був у ваших родах, кожен з насїння вашого, що приступати ме до сьвятощів, що посьвячують сини Ізрайлеві Господеві, а нечисть його буде на йому, викорениться душа та від лиця мого. Я Господь.
3. І кожний з насїння Аронового прокаженний, або течивий, не їсти ме сьвятих приносів, аж стане чистим. А хто торкнеться такого, що через трупа став нечистим, або такого в кого стїкає насїннє;
4. Або хто торкнеться об повзаючу животину, через котру стане нечистим, або об чоловіка, через котрого стане нечистим від якої нечистоти, що на йому:
5. Хто торкнеться об їх, нечистим стане до вечора; і неможна йому їсти сьвятого, але він мусить викупати тїло своє в водї.
6. А зайде соньце, то чистим стане; і можна йому потім їсти сьвяте, бо се хлїб його.
7. Падла й що зьвір розідре, не їсти ме, щоб неопоганитись. Я Господь.
8. І сповняти муть повелїння мої, щоб не взяти на себе гріха і не вмерти за те, що зневажять їх. Я Господь, що сьвятить їх.
9. І нїякий приходень не їсти ме сьвятого; хто в комірни в сьвященника або наймит його, неможна йому їсти сьвятого.
10. А коли сьвященник купить раба за срібло, можна йому їсти з того; і ті, що родились у домівцї його, можуть їсти.
11. І коли дочка сьвященника буде за приходнем, то не їсти ме жертви, сьвятого приношення.
12. Коли ж дочка сьвященника повдовіє чи розведеться з чоловіком, і дїтей в неї нема, і вернулась вона в домівку батька свого, як замолоду, батьківський хлїб їй можна їсти. Нїякому ж приходневі не можна їсти його.
13. І коли хто ненароком з'ість сьвятого, нехай до його надбавить пятину того тай оддасть сьвященникові вкупі з сьвятим.
14. І нехай нїхто не зневажає нїчого сьвятого в синів Ізрайлевих, що приносять Господеві.
15. І сим робом не беруть на душу гріха, що їдять сьвятощі їх. Я бо Господь, що осьвячую їх.
16. І рече Господь Мойсейові:
17. Промов до Арона й до синів його і до всїх синів Ізрайлевих, і скажи їм: Хто б то нї був із дому Ізрайлевого, чи з приходнїв в Ізраїлї, що приносити ме жертву свою, чи по якій обітницї своїй, чи по добрій волї приносять дари Господеві на всепаленнє,
18. То, щоб залюбки було воно прийнято, треба приносити без скази, самця із скотини чи з овечок чи з кіз.
19. Нїчого, що має хибу, не приносити мете його; бо не буде на благоволеннє Боже про вас.
20. І хто приносить жертву мирну Господеві, щоб сповнити обітницю, чи то приніс добровільний, із скоту або з овечок: без скази мусять бути про благоволеннє; не має бути жадної хиби в йому.
21. Слїпого або зраненого, або надвереженого, або таке, що болячки в його, або коростявого, або паршивого, такої животини не приносити мете Господеві і не подавати мете їх на огняну жертву на жертівник.
22. А бика або барана, в якого один член або за довгий або за короткий, такого можна тобі принести як дар добровільний; але на обітницю не годиться таке.
23. І животини, в якої яйцї роздавлені або розбиті, або вирвані або вирізані, не приносити мете Господеві, і в землї вашій не чинїте такого.
24. І з рук чужениць не приносити мете хлїб Бога вашого зо всього того; бо на всьому тому надвереженнє і сказа їх; не будуть вони у благоволеннє Боже про вас.
25. І рече Господь до Мойсея, кажучи:
26. Теля, чи ягня, чи козля, як вродиться, так нехай пробуде сїм день при матері своїй; а з восьмого дня і потім буде залюбки на жертву всепалення Господеві.
27. Чи то буде корова, чи вівця, не будете заколювати її одного дня разом з маленьким її.
28. І як приносити мете жертву подячну Господеві, то приносїть її так, щоб була Богу залюбки про вас:
29. Того самого дня треба з'їсти її; не зоставляйте нїчого до ранку. Я Господь.
30. І пильнуйте заповідей моїх і сповняйте їх. Я Господь.
31. І не зневажати мете імені сьвятого мого, щоб сьвятим бути менї серед синів Ізрайлевих. Я Господь, що сьвятить вас,
32. Що вивів вас із Египецької землї, щоб бути вам Богом. Я Господь.
33. Вкажи менї, Господи, дорогу твою, і провадь мене по простій стежцї задля ворогів моїх!

Псалми 27:11-14
11. Не віддай мене зажерливим гонителям моїм! Бо проти мене встали брехливі сьвідки й той, що злобою на мене дише.
12. Коли б я та не вірував, що побачу благость Господню на сьвітї між живими!
13. Вповай на Господа! Будь потужен, і май одвагу в серцї, і дожидай помочі від Господа.
14. В устах розумного мудрість пробуває, на тїло ж безумного цїпок спадає.

Приповісті 10:13-16
13. Що мудрий знає, те він ховає, уста же дурного - се близька погибель.
14. Багацтво - се утверджене місто багатиреві, а злиднї - се страх убогому.
15. Праця праведного - для життя, надбаннє безбожника - на гріх.
16. А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.

Марк 5:21-43
21. І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
22. і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
23. І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
24. Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
25. і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
26. почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
27. Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
28. І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
29. І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
30. І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
31. І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
32. Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
33. Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
34. Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
35. Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
36. І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
37. І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
38. І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
39. І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
40. І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
41. І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
42. І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.