A A A A A
Біблія протягом одного року
Лютого 25

Левит 19:1-37
1. І рече Господь Мойсейові:
2. Промов до дїтей Ізрайлевих і скажи їм: Сьвятими ви мусите бути; я бо сьвятий, Господь, Бог ваш.
3. Матері своєї й батька свого кожне мусить боятись; і суботи мої пильнуйте. Я Господь, Бог ваш.
4. Не обертайтесь до ідолів, і литих богів собі не робіте. Я Господь, Бог ваш.
5. І як приносити мете жертву мирну Господеві, то приносїть її, щоб з'єднати собі благословеннє.
6. В день, як будете приносити жертву, і другого дня можна вам їсти її; а що зостанеться на третій день, те спалити треба на вогні.
7. Коли ж би ззїли на третій день, так се гидь, не буде вона до вподоби.
8. І хто їв її, візьме на себе провину: бо сьвятиню Господню зневажив, і викорениться душа та зміж людей своїх.
9. І коли справляєте жнива на землї вашій, то не дожинати меш до країв поля твого і не збирай колосся, що попадало.
10. Так само з виноградника твого не збирати меш грони до послїднього, а грони, що попадали, не збирати меш; для вбогого і приходня покинеш їх. Я Господь, Бог ваш.
11. І не будете красти, нї ошукувати, нї брехати одно на одного.
12. І не божити метесь імям моїм льживо; бо зневажиш імя Бога твого. Я Господь, Бог ваш.
13. Не тїснити меш ближнього твого, і не грабувати меш. Не зоставляти меш у себе на ніч до ранку наймитової плати.
14. Не лаяти меш глухого, а перед слїпим не класти меш нїчого, об що можна спотикнутись, а мусиш боятись Бога твого. Я Господь.
15. Не кривдити мете на судї, і не потурати мете вбогому, і не вважати меш на особу богатого. По правдї будеш судити ближнього твого.
16. Не будеш обмовляти між людьми твоїми, і не вставати меш на життя ближнього твого. Я Господь.
17. Не будеш ненавидїти брата твого в серцї твойму. Докори поважно ближнього твого, щоб не бути тобі винуватим за гріх його.
18. Не мстити мешся і не ворогувати меш проти синів люду твого, а мусиш любити ближнього твого, як себе самого. Я Господь.
19. Установ моїх мусите пильнувати. Не злучувати меш твоєї скотини двох пород. Не засївати меш ниви своєї двома насїннями, і не вдягати мешся в одежину із двоякого ткання.
20. І коли хто зляжеться з жінкою, а вона заручена рабиня, та зовсїм не викуплена, анї випущена на волю, скарані будуть обоє; не смертю, бо вона не на волї.
21. А він мусить принести жертву за провину до входу в соборний намет, барана як жертву за провину;
22. І відправить сьвященник покуту за гріх його жертвуючи барана перед Господом; і проститься йому гріх його, що ним провинив.
23. Як же прийдете в країну та понасаджуєте дерева про харчуваннє, то вважайте перві плоди їх нечистими; три роки вони будуть про вас необрізаними, не їсти мете плоду з них;
24. На четвертому ж роцї посьвятите все, що вродить на їх, на хвалу Господеві: Я Господь Бог ваш.
25. А на пятий рік можна їсти, що вродить на них, і се буде ваша користь.
26. Не їсти мете нїчого з кровю. Не будете нї ворожити нї замовляти.
27. Не підстригати мете кругом потилицї вашої, і не псувати меш краю бороди твоєї.
28. І не будете робити нарізок задля мерця на тїлї своїм, і не будете наколювати письма на собі. Я Господь.
29. Не погань дочки твоєї, допускаючи її до блудування; ато стане блудувати земля та й сповниться розворотом.
30. Субіт моїх пильнуйте і перед сьвятинею моєю благовійте. Я Господь.
31. Не вдавайтесь до закленателїв, і до ворожбитів; не шукайте їх, щоб не опаскудитись вам від них. Я Господь, Бог ваш.
32. Перед сивим волосом уставати мусиш і шанувати лице старого, і бояти мешся Бога твого. Я Господь.
33. І коли пробувати ме в тебе приходень у землї вашій, не тїснити меш його.
34. Як землянин мусить бути приходень ваш, що пробуває між вами, і любити мусиш його, як себе самого; приходнями бо ви були в землї Египецькій. Я Господь, Бог ваш.
35. І не кривдите мете в судї, в мірі, у вазі, і в насипу;
36. Вірна вага, вірне каміннє вагове, вірна єфа і гин вірний буде у вас. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із Египецької землї.
37. І мусите пильнувати усїх установ моїх, і всїх присудів моїх, і сповняти їх. Я Господь.

Левит 20:1-27
1. І рече Господь Мойсейові:
2. Промов до синів Ізрайлевих: Хто б нї був зміж синів Ізрайлевих, чи з приходнїв, що пробуває в Ізраїля, такий, що оддавати ме насїннє своє Молехові, скарати його смертю; люде країни тієї мусять побити його каміннєм.
3. І сам я поверну лице моє проти чоловіка того, і викореню його зміж людей його; бо дїтей своїх він оддав Молехові, щоб опаскудити імя сьвятинї моєї.
4. Коли земляне заплющять очі свої на того чоловіка, як оддавати ме з дїтей своїх Молехові, та й не схоче стратити його,
5. Так поставлю моє лице проти чоловіка такого, і проти роду його, та й викореню його й усїх, що блудували слїдом за ним, щоб слїдом за Молехом блудувати; викореню їх зміж людей їх.
6. І душа, що обернулась до закленателїв мертвих і до ворожбитів, щоб слїдом за ними блудувати, оберну лице моє проти душі тієї, та й викореню її спроміж люду її.
7. Осьвячуйте ж себе й бувайте сьвятими, бо я, Господь, Бог ваш.
8. І пильнуйте установ моїх, і сповняйте їх. Я Господь, що осьвятив вас.
9. Бо кожний, хто лає батька свого й матїр свою, того мусять скарати смертю; батька свого й матїр свою лаяв, кров його на йому.
10. І коли чоловік робить перелюб із заміжною жінкою, коли робить перелюб з жінкою ближнього свого, смертю мусять скарати перелюбника й перелюбницю.
11. І такий, що лежати ме з батьковою жінкою; наготу батька свого відкрив він, обоє їх смертю карати муть; кров його на обох їх.
12. І такий, що лежати ме з невісткою своєю, смертю скарати мусять їх; огидно опоганили себе; кров їх на них.
13. І коли чоловік з чоловіком зляжеться, так як злягається з жінкою, гидоту вкоїли обоє; смертю мусять їх скарати; кров їх на них.
14. А коли чоловік бере жінку собі й матїр її, се плюгаство; огнем нехай спалять і його і їх, щоб не було розвороття між вами.
15. І як чоловік зляжеться із скотиною, смертю такого мусять скарати, а скотину мусите вбити.
16. І жінка, що наближиться до якої скотини, щоб злучитись з нею, вбити мусиш їх, жінку й скотину; мусять вони згинути, бо кров їх на них.
17. І коли чоловік возьме сестру свою, дочку батька або дочку матері своєї, та й побачить наготу її, а вона побачить наготу його; паскудний се вчинок, і викоренять їх обох перед очима всього люду їх; наготу сестри своєї відкрив; мусить понести кару за гріх свій.
18. І як чоловік ляже з жінкою під час недуги її, та й одкриє наготу її, криничину її одкрив, і вона відкрила криничину крові своєї; обох їх викоренити зміж людей їх.
19. І наготи в сестри матері твоєї і сестри батька твого не відкривати меш; бо хто се зробить, той відкриє родичку свою; нехай вони гріх свій несуть.
20. І коли чоловік ляже з жінкою дядька свого, наготу дядька свого відкрив він; понесуть вони кару за гріх свій, бездїтними помруть.
21. І коли возьме чоловік жінку брата свого, то се нечисть; наготу брата свого відкрив; бездїтними помруть.
22. Оце ж пильнуйте моїх установ, і всїх присудів моїх, і сповняйте їх, щоб не звергла земля вас, де приведу вас жити.
23. І не ходїте в установах народів, що перед вами проганяти му; бо все те коїли вони, та й поробились гидкими менї.
24. І казав я вам: Ви візьмете займище їх, і я оддам вам в державу землю текущу молоком та медом. Я Господь, Бог ваш, що вас повилучував із народів.
25. Оттим же то розбирайте між скотиною чистою й нечистою, і між птаством чистим і нечистим, і не робіте себе гидкими скотом і птаством і всїм, що метушиться на землї, що я вилучив вам як нечисте.
26. І будете ви передо мною сьвятими, я бо сьвятий, я Господь, і я вилучив вас ізміж инших народів, щоб ви були моїми.
27. Оце ж коли чоловік або жінка будуть заклинати помершого або ворожити, то нехай скарають їх смертю; каміннєм нехай побють їх; кров їх на їх.

Псалми 27:4-10
4. Одного в Господа прошу, одного тілько бажаю: жити в домі Господнїм поки життя мого, щоб дивитись на благость Господню і служити в храмі його.
5. Він бо заховає мене в своїй домівцї в день недолї, він захистить мене в заулку намета свого, він підніме мене на скелю!
6. І тодї піднесеться голова моя над моїми ворогами кругом мене; і принесу жертву радісну в чертозї його; сьпівати му псальми Господеві.
7. Почуй, Господи, голос мій взиваючий; зглянься, і вислухай мене.
8. Про тебе сказав я собі в серцї: Шукайте лице моє. Господи, лице твоє шукати му.
9. Не одвертай лиця твого від мене, не відсилай в гнїві слугу твого, не цурайся і не опусти мене, Боже, спасителю мій.
10. Бо коли б покинули мене батько мій і рідна мати, то Господь приняв би мене.

Приповісті 10:10-12
10. Хто моргає очима, розбуджує досаду, а глупий устами спотикнеться.
11. Уста праведного - се джерело жизнї, уста же безбожних неправедність ховають.
12. Ненависть сварнї роздуває, любов же всї гріхи покриває.

Марк 5:1-20
1. І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
2. І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
3. що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:
4. часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.
5. І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
6. Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
7. і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8. (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)
9. І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
10. І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
11. Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
12. І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
13. І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
14. А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
15. І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
16. І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
17. І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18. І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19. Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20. І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.