A A A A A
Error:
BookNum: 3 Chapter: 17 VerseStart: 16 VerseShouldHave: 15
Біблія протягом одного року
Лютого 24

Левит 17:1-16
1. І рече Господь Мойсейові:
2. Промов до Арона та до синів його і скажи їм: Ось що заповідав Господь глаголючи:
3. Хто б то нї був із дому Ізрайлевого, що заколов би вола, чи ягня, чи вівцю, чи козу в таборі, або хто б заколов за табором,
4. Та не принїс його до входу громадського намета на жертву Господеві перед храминою Господньою, тому чоловікові буде полїчена кров за гріх: кров пролив він, і викорениться чоловік той зміж люду свого;
5. Се для того, щоб сини Ізрайлеві приносили жертви свої, що заколюють їх у чистому полї, щоб вони подавали їх Господеві до входу в громадський намет сьвященникові, та заколювали їх як жертви мирні Господеві.
6. І кропити ме сьвященник кровю на жертівник Господень коло входу в соборний намет і пускати ме з димом тук про любі пахощі Господеві.
7. І не приносити муть уже потім жертви ідолам, з котрими блудно ходять. Установою віковічною буде се їм у роди їх.
8. І промовиш їм іще: Хто б то нї був, чи з дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що між вами, що приносити ме всепаленнє чи жертву,
9. І не подасть до входу в громадський намет на приніс Господеві, викорениться чоловік той із між людей своїх.
10. І хто б то нї був із дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що пробувають між вами, хто їсти ме яку б то нї було кров, проти людини, що їсть кров, поверну лице моє і викореню її зміж людей.
11. Бо в крові душа тїла, і призначив я її для жертівника, щоб роблено покуту за душі ваші; кров бо се, що чинить покуту за душу.
12. Тим же то глаголав я Ізрайлевим синам: Нї одна душа зміж вас нехай не їсть крові; і приходень, що пробуває між вами, нехай не їсть крові.
13. І хто б то нї був між синами Ізрайлевими, чи між приходнями, що між вами, що вловить животину чи птицю яку, що їдять, мусить вицїдити кров її, і засипати її землею.
14. Бо душа кожного тїла: кров його, се душа його; і сказав я Ізрайлевим синам: Крові з усякого тїла щоб ви не їли, бо душа кожного тїла се кров його; кожен, хто з'їсть її, викорениться.
15. І всякий хто їсти ме або трупа, або те що зьвір розідре, чи землянин, чи приходень, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистий буде він до вечора; тодї ж стане чистий. Коли ж не повипирає її і не скупається, так нести ме на душі гріх свій.
16. І рече Господь Мойсейові:

Левит 18:1-30
1. Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Я Господь, Бог ваш.
2. Не будете ви ходити робом Египецької землї, де ви жили, і не будете ходити робом Канаан землї, куди приведу вас; і по установам тамешнім не будете жити.
3. Суди мої сповняйте і установ моїх пильнуйте, щоб ходити в них. Я Господь, Бог ваш.
4. І будете сповняти установи мої й суди мої, котрі сповняючи, чоловік жити буде. Я Господь.
5. Нїхто не буде наближуватись до родички, щоб відкрити наготу її. Я Господь.
6. Наготи батька і матері не відкривати меш; вона мати твоя, не відкриєш наготи її.
7. Наготи жінки батькової не відкривати меш; нагота се батька твого.
8. Наготи сестри твоєї, дочки батька твого, або дочки матері твоєї, що родилась дома, чи осторонь родилась, не відкривати меш наготи її.
9. Наготи дочки сина твого, чи дочки твоєї дочки не відкривати меш; бо се твоя нагота.
10. Наготи дочки в жінки батька твого, що родилась від батька твого, та що сестра тобі, наготи її не відкривати меш.
11. Наготи сестри батька твого не відкривати меш; вона родичка батька твого.
12. Наготи сестри матері твоєї не відкривати меш; бо вона родичка матері твоєї.
13. Наготи брата батька твого не відкривати меш: до жінки його не наближишся, вона тїтка тобі.
14. Наготи невістки твоєї не відкривати меш: вона жінка сина твого, не відкривати меш наготи її.
15. Наготи жінки брата твого не відкривати меш; се нагота брата твого.
16. Наготи молодицї і дочки її не відкривати меш; дочки в сина її і дочки в дочки її не брати меш, щоб відкрити наготу її: родичі вони: се дїло соромне.
17. І жінки в купі з сестрою не брати меш, щоб ревнувала, як відкривати меш наготу її коло неї за життя її.
18. І до молодицї в днї чищення її не наближувати мешся, щоб відкрити наготу її.
19. А з жінкою ближнього твого не злягати мешся, щоб вийшло сїмя, та й опоганитись тобі із нею.
20. І сїмя твого не оддаси провести через огонь ради Молеха, і не паскудити меш імени Бога твого. Я Господь.
21. І з музьким полом не зляжешся, як злягаєш з жінкою; гидота бо се.
22. І нї з якою скотиною не зляжешся, та й опоганишся нею; і молодиця нехай не становиться перед скотиною, щоб злучитись; се огидне паскудство.
23. Не поганьтесь нїчим сим: бо сим усїм опоганились народи, що їх виганяю поперед вами.
24. І спаскуджено землю, і покарав я провину її, і земля викинула осадників своїх.
25. Тим же то допильновуйте установ моїх і присудів моїх, і не чинїте нї однієї з гидот сих, нї земляне, нї приходнї, що пробувають між вами.
26. Усї бо гидоти сї чинили осадники землї сієї, що були перед вами, і спаскуджено землю;
27. Щоб не викинула вас земля, як опаскудите її, так як викинула народа, що був перед вами:
28. Бо кожне, хто чинити ме що з тих гидот, - душі, що се зроблять, викореняться із між людей своїх.
29. Оце ж допильновуйте заповідей моїх, щоб не витворяли огидних привичок, що витворялись перед вами, та й щоб не опаскудились ними. Я Господь, Бог ваш.
30. Давидова. Господь сьвітло моє і спасеннє моє; кого менї боятися? Господь твердиня життя мого; перед ким менї лякатись?

Псалми 27:1-3
1. Як здогонили мене злюки, щоб пожерти тїло моє; напасники мої і вороги мої, - вони спіткнулись, і наложили головами.
2. Коли військо облогою проти мене стане, не боїться серце моє; як вдарять боєм на мене, я й тодї вповаю:
3. Хто ходить у правотї, ходить у безпецї; хто ж скривлює стежки, заслужить кару.

Приповісті 10:9-9
9. І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?

Марк 4:21-41
21. Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
22. Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
23. І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
24. Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
25. І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
26. та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як - він не знає.
27. Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
28. Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
29. І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
30. Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;
31. а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.
32. І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
33. Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.
34. І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
35. І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.
36. І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
37. А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
38. І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
39. І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
40. І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?