A A A A A
Біблія протягом одного року
Лютого 23

Левит 15:1-33
1. І рече Господь Мойсейові та Аронові:
2. Промовте до синів Ізрайлевих і кажіть їм: Як буде в кого течи з тїла його, через течиво своє він стане нечистим.
3. І се буде нечисть його в течиві його, чи то випускає тїло течиво своє, чи задержує тїло течиво своє, се нечисть.
4. Усяке ложе, що на його лягає течивний, буде нечисте, і всяка річ, що на неї сїдає він, буде нечиста.
5. І хто торкнеться об ложе його, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і буде нечистим до вечора.
6. І хто сїв на знаряддє, що на йому седїв течивний, мусить випрати одїж свою та викупатись в водї, і буде нечистим до вечора.
7. І хто торкнеться об тїло течивого, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і буде нечистим до вечора.
8. І коли плюне течивий на чистого, той мусить випрати одїж свою, та викупатись у водї, і буде нечистим до вечора.
9. І всяке сїдало на возї, що їхав на йому течивий, буде нечисте.
10. І кожне, що торкнеться об що б нї було спід його, нечисте буде до вечора.
11. А хто таке підніме, мусить випрати одїж свою, і буде нечистим до вечора. І до кого торкнеться течивий не обмивши рук, мусить випрати одїж свою, та викупатись у водї, і буде нечистий до вечора.
12. І ту посудину черепяну, що до неї торкнеться течивий, мусять розбити, а всяку посудину деревяну мусять вимити в водї.
13. І коли течивий очищається від течива свого, нехай одлїчить собі сїм день про своє очищеннє, і мусить випрати одїж свою, і викупати тїло своє в водї текучій, і стане чистий.
14. А на восьмий день візьме він собі пару горлиць, або пару голубенят і принесе перед Господа до входу в соборний намет, і оддасть їх сьвященникові.
15. І принесе їх сьвященник одно на жертву за гріх, а друге на всепаленнє, і спокутує сьвященник його перед Господом від течива його.
16. А коли в кого буде стїкати сїмя, мусить він викупати в водї все тїло своє, і буде нечистим до вечора.
17. І всяку одежину, і всяку шкіру, що капнуло на неї текуче сїмя, нехай виперуть у водї, і нечистими будуть ті речи до вечора.
18. І коли з жінкою ляже чоловік течивий сїмям, то вони мусять скупатись у водї, і будуть нечистими до вечора.
19. І коли буде течиво в жінки, та буде кров течивом на тїлї в неї, сїм день мусить вона бути відлученою в нечистотї своїй; і кожне, хто торкнеться до неї, нечисте буде до вечора.
20. І все, на що ляже вона в нечистотї своїй, нечистим буде, і все, на чому вона сяде, нечистим буде.
21. І кожен, хто торкнеться об постель її, мусить повипирати одїж свою, і викупатись у водї, і нечистим буде до вечора.
22. І кожне, що торкнулось об яку річ, що на нїй седїла вона, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистим буде до вечора.
23. І коли б що небудь було на постелї чи на речі, що на нїй седїла вона, коли хто торкнеться об його, нечистим буде воно до вечора.
24. Коли ж хто ляже з нею, на йому буде нечисть її, і нечистим буде він до вечора, а всяке ложе, що на його ляже вона, буде нечистим.
25. Так само жінка, коли буде в неї кровотіч кілька днїв позачас нечистоти її, чи то коли буде в неї кровотіч, як минув час нечистоти її, тодї буде у всї днї нечистого течива свого відлучена як в днї нечистоти своєї; нечиста вона.
26. Всяке ложе, на котре лягає вона по всї днї течива свого, буде про неї як ложе чищення її; і всяка поставина, що на нїй сїдає вона, нечиста буде, як в час чищення її.
27. І кожне, хто торкнеться їх, нечистим буде, і мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистим буде до вечора.
28. А коли одужає вона від кровотічі своєї, нехай одлїчить собі сїм день, і потім чистою стане.
29. І візьме собі на восьмий день пару горлиць або пару голубенят і принесе їх сьвященникові до входу в громадський намет.
30. І принесе в жертву сьвященник одно на жертву за гріх, а друге на всепаленнє. І так спокутує сьвященник за неї перед Господом задля нечистого течива її.
31. Сим робом будете ви держати синів Ізрайлевих оддалеки від їх нечистоти, щоб не вмирати їм у нечистотї своїй, опоганюючи виталище моє, що посеред них.
32. Се закон про течивого, і про того, в кого сїмя стїкає, що робить його нечистим,
33. І про ту, що нездужає від чищення свого, і про тих, у кого течиво, чоловік чи жінка, і про чоловіка, що лягати ме з нечистою.

Левит 16:1-34
1. І рече Господь Мойсейові по смерти двох синів Аронових, як померли наближившись перед Господа.
2. І рече Господь Мойсейові: Промов до Арона, брата твого, щоб не входив по всяк час у сьвятинї за завісу, перед віко, що на скринї, щоб не вмерти йому; в хмарі бо обявлятись буду над віком.
3. От з чим входити мусить Арон у сьвятиню: з бичком про жертву за гріх та з бараном про всепаленнє.
4. Сьвященний хитон льняний надївати мусить і спідня одежа льняна мусять бути на тїлї його, і поясом льняним підперізуватись мусить, і завивало льняне мусить навивати: се одїж сьвята; і скупає у водї тїло своє і вдягнеться.
5. А від громади синів Ізрайлевих візьме двох козлів на жертву за гріх, та одного барана на всепаленнє.
6. І принесе Арон бичка як жертву за гріх, що буде за него, та й спокутує за себе і за дім свій.
7. І візьме обох козлів і поставить їх перед Господом до входу в громадський намет.
8. І кине Арон жереб про обох козлів: один жереб про Господа, а один жереб на відпущеннє.
9. І приведе Арон козла, що на його випав жереб про Господа, і принесе його як жертву за гріх.
10. А козла, що на його впаде жереб на відпущеннє, поставить живого перед Господом, щоб спокутувати на йому та пустити його в степ.
11. І принесе Арон бичка, що на жертву за гріх, і що за него буде, і спокутує за себе і за дім свій, та й заколе бичка, що на жертву за гріх, і що буде за него.
12. І візьме він кадильницю повну жару з жертівника перед Господом і набере повні руки пахущого кадила, на дрібно стовченого, та й понесе за завісу.
13. І посипле кадило на жар перед Господом, щоб хмара з кадила вкрила віко, що на сьвідченню, щоб не вмерти йому.
14. І візьме крові з бичка, та й бризне з пальця свого на віко, спереду, на схід соньця; а перед віком бризне сїм раз кровю з пальця свого.
15. І заколе козла про жертву за гріх, що буде за людей, і внесе кров його за завісу, і чинити ме з кровю його так само, як чинив з кровю бичка, і бризне на віко нею і перед віком.
16. І відправить покуту за сьвятиню задля нечистот у синів Ізрайлевих, і задля переступів їх по всїм гріхам їх; і те ж саме вчинить про соборний намет, що між ними, серед нечистот їх.
17. Тільки ж нїкого щоб не було в соборному наметї, коли він увійде покутувати в сьвятинї, аж коли вийде. І так відправить він покуту за себе і за дім свій і за всю громаду Ізрайлеву.
18. І вийде до жертівника, що перед Господом, і відправить покуту за його; і візьме крові з бичка й крові з козла, та й положить її на роги жертівника з усїх боків.
19. І бризне на його крові пальцем своїм сїм раз, і очистить його та осьвятить його від нечистот синів Ізрайлевих.
20. А як скінчить покуту за сьвятиню, і за соборний намет, і за жертівник, так приведе козла живого.
21. І положить Арон обидві руки свої на голову козла живого та й признає над ним всї беззаконня синів Ізрайлевих і всї переступи їх, по всїм гріхам їх; і положить їх козлові на голову, та й випустить його рукою певного чоловіка в степ.
22. І понесе козел на собі все беззаконство їх у землю безлюдну; і випустить він козла в степ.
23. І ввійде Арон у соборний намет і поздіймає одїж льняну, що понадївав, як входив у сьвятиню, та й покладе її там.
24. І викупає в водї тїло своє в місцї сьвятому, та й надїє одїж свою; і вийде він та й принесе всепаленнє своє і всепаленнє людське, і спокутує за себе і за людей.
25. А тук жертви за гріх пустить з димом на жертівнику.
26. А той, хто вів козла на відпущеннє, мусить свою одїж випрати і тїло своє у водї скупати; потім можна йому ввійти в табір.
27. А бичка, що на жертву за гріх, і козла, що на жертву за гріх, котрих кров внесено в сьвятиню на спокутованнє, винесуть геть із табору, та й спалять на вогнї шкіри їх, і мясиво їх і кал їх.
28. А той, хто палити ме їх, нехай повипирає одїж свою та скупає в водї тїло своє; а потім можна йому ввійти до табору.
29. І буде установою вам віковічньою: Семого місяця, на десятий день місяця, будете впокорювати душі ваші, і нїчого не робити, чи землянин, чи чужинець, що пробуває між вами.
30. У той бо день покутувати ме сьвященник за вас, щоб очистити вас; будете чисті перед Господом од усїх провин ваших.
31. Субота на спочинок буде про вас, і мусите впокорювати душі свої: установа віковічня.
32. Буде ж покутувати такий сьвященник, що його помазано, і що сьвятять його, щоб служив сьвящену службу намість отця його; вдягати меться він в шати льняні, сьвященні шати;
33. І покутувати ме за сьвятиню, і за соборний намет, і за жертівник відправить покуту, і за сьвященників і за ввесь люд громадський, зробить покуту.
34. І буде се в вас установою віковічньою, щоб роблено покуту за синів Ізрайлевих, за всї провини їх раз в рік. І вчинив Мойсей так, як заповідав йому Господь.

Псалми 26:6-12
6. Обмию в невинностї руки мої, і обійду жертівника твого, Господи,
7. . Щоб було чути голос хвали, і щоб звістити про всї чудеса твої.
8. Господи, я полюбив красоту дому твого і оселю величия твого.
9. Не губи з грішниками душу мою, нї життє моє з людьми крівавими,
10. Котрих руки на зло готові, і котрих правиця повна підкупу!
11. Я ж ходжу в невинностї. Спаси мене і помилуй мене!
12. Нога моя стоїть на рівній дорозї; на зборах прославляти му Господа.

Приповісті 10:8-8
8. Мудрий приймає серцем заповідї, а безумний устами спотикається.

Марк 4:1-20
1. І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.
2. І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
3. Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:
4. і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
5. Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
6. Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
7. А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
8. А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
9. І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
10. Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
11. І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
12. щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.
13. І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?
14. Сїяч слово сїє.
15. Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.
16. Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
17. та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
18. А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,
19. та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.
20. А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.