A A A A A
Біблія протягом одного року
Грудень 7

Осія 5:1-15
1. Слухайте се ви, сьвященники, вважай, доме Ізрайлїв, та й ти, доме царський, прихили ухо; на вас бо настане суд, за те, що ви були западнею (людові) в Массифі, неначе сїттю, що на Таворі заставляють.
2. Глибоко загрязли ви в розпустї, та я провчу всїх їх.
3. Знаю я Ефраїма, та й Ізраїль не втаєний від мене; ти бо, Ефраїме, блудуєш, а Ізраїль опоганив себе.
4. Ледарство їх не дає їм до Бога вернутись, бо потяг до блудництва в серцї в них, про Господа Бога, - не хотять знати.
5. Та гординя Ізраїля буде в їх таки очах впокорена; і Ефраїм і Ізраїль упадуть задля безбожностї своєї, а з ними впаде і Юда.
6. Прийдуть вони з вівцями своїми й назимками (жертовними) шукати Господа, та його не знайдуть; він ухилився від них.
7. Господеві вони віру зломали, тим що чужих (йому) дїтей наплодили; тепер же кожний новий місяць буде їх (карами) пожерати разом із їх майном.
8. Затрубіте рогом у Гиві, трубою у Рамі, дайте гасло в Бет-Авенї: позад тебе (ворог), Бенямине!
9. Ефраїм стане пусткою в день кари; поколїнням Ізрайлевим се - я сповістив!
10. Юдина старшина похожа на тих, що пересувають межі; вилию на них гнїв мій, як воду.
11. Потопчуть Ефраїма, побитого судом; він бо вподобав ходити за марнотами.
12. Як міль поточу Ефраїма, буду червом Юдиному дому.
13. І почує Ефраїм свою неміч, Юда - біль своєї рани, і пійде Ефраїм до Ассура, пошле до царя Ярева, та він не зможе вилїчити вас, не загоїть рану.
14. Я бо, як лев, на Ефраїма, як левчук на дом Юдин; пірву, понесу й пійду, - нїхто не врятує.
15. Пійду, вернусь на моє місце, аж доки вони не признаються до своєї провини й не стануть лиця мого шукати.

Осія 6:1-11
1. В злиднях своїх будуть вони з досьвітку шукати мене й говорити: Ой вернїмось до Господа, він бо вдарив, та він і загоїть, він поранив, і сам рани перевяже.
2. У два днї нас оживить, третього дня - на ноги поставить, і жити будемо перед лицем у нього.
3. Ми спізнаємо його; будемо намагатись (що-раз лучше) пізнавати Господа; він же явиться ранньою зорею, і прийде до нас, мов той пізний дощ, що скроплює землю.
4. Та що ж я вчиню тобі, Ефраїме? що вчиню тобі, Юдо? Та ж чеснота ваша, мов та мрака порання, мов роса, що скоро зникає!
5. Тим то я побивав їх через пророків, картав їх словами з уст моїх, і мій суд виднїв, наче сьвітло.
6. Я бо милостї хочу, не жертви, а знаннє Бога любійше менї над всепалення.
7. А вони, так само, як Адам, поламали вмову зо мною і зрадили мене.
8. Галаад - стався містом безбожників, обризьканим кровю.
9. Як в степу розбишаки чигають на людей, так ватага сьвященників вбиває подорожних і творить гидоти.
10. Ув Ізраїля я виджу страшні речі, там блудництво в Ефраїма, тут опоганивсь Ізраїль.
11. І тобі, Юдо, назначене жниво, як я одкличу полонь народу мого.

Псалми 139:1-6
1. Проводиреві хора; псальма Давидова. Господи! Ти розглянув мене, і пізнав.
2. Ти знаєш, коли я сяду, і коли встану; ти з далека розумієш думки мої.
3. Ти бачиш стежку мою і місце відпочинку, і всї дороги мої знаєш.
4. Бо ще нема слова на язику в мене, а вже ти Господи, добре все знаєш.
5. З заду і з переду обступив мене! і руку свою положив на мене.
6. Розуміннє, надто - дивне, надто високе для мене, не здолїю збагнути його.

Приповісті 29:19-19
19. Словами годї раба навчити; хоч він їх і чує, та що ж не слухає.

1 Івана 5:1-21
1. Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього.
2. По сьому пізнаємо, що любимо дїтей Божих, коли Бога любимо, і заповідї Його хоронимо.
3. Се бо любов Божа, щоб ми хоронили заповідї Його; а заповідї Його не тяжкі.
4. Все бо рождене від Бога сьвіт побіждає; і ся побіда, побідивша сьвіт, віра наша.
5. Хто се, що побіждає сьвіт, як не той, хто вірує, що Ісус Син Божий?
6. Се Той, що прийшов з водою і кровю, Ісус Христос; та й не з водою тільки, а з водою і кровю; а Дух сьвідкує, бо Дух є правда.
7. Бо три їх, що сьвідкують на небі: Отець, Слово і сьвятий Дух; і сї три - одно.
8. І троє їх, що сьвідкують на землї: дух і вода і кров; і сї троє - одно.
9. Коли сьвідченнє людей приймаємо, то сьвідченнє Боже більше, бо се сьвідченнє Боже, котрим сьвідчив про Сина свого.
10. Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого.
11. А се сьвідченнє єсть, що життє вічнє дав нам Бог, а се життє у Синї Його.
12. Хто має Сина, має життє; хто не має Сина Божого, життя не має.
13. Се написав я вам, віруючим в імя Сина Божого, щоб ви знали, що маєте життє вічнє, і щоб вірували в імя Сина Божого.
14. І се одвага, котру маємо до Него, що, коли чого просимо по волї Його, Він слухає нас;
15. і коли знаємо, що Він слухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо прощення від Него.
16. Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молить ся, і (Бог) дасть йому життє, тим що грішить не на смерть. Єсть гріх на смерть; не за сей кажу, щоб молив ся.
17. Всяка неправда гріх, та єсть гріх не на смерть.
18. Знаємо, що кожний, хто родив ся від Бога, не грішить; тільки рождений від Бога, хоронить себе, а лихий не дотикаєть ся його.
19. Знаємо, що ми від Бога, і ввесь сьвіт у лихому лежить.
20. Знаємо ж, що Син Божий прийшов, і дав нам розум, щоб пізнавали Бога правдивого; і ми в правдивому, в Синї Його Ісусї Христї.
21. Сей правдивий Бог, і життє вічнє. Дїточки, хоронїть себе від ідолів. Амінь.