Instagram
English
A A A A A
Єзекіїль 27:1-36
1. І надійшло до мене слово Господнє:
2. Ти ж, сину чоловічий, заголоси голосним плачем по Тирі,
3. І промов до Тиру, що оселився в затонах морських, що торгує з народами по многих островах: Так говорить Господь Бог: Тире! ти мовляєш: Я звершена краса!
4. Посеред моря твоє займище: будовники твої зробили тебе на пречуд гарним:
5. Із Сенирського кипарису будували вони стїни твої; Ливанські кедри брали вони на щогли твої;
6. Із Базанських дубів робили вони керми твої; з бучини Киттимських островів поробили лави твої, обклавши їх кістю слоновою;
7. Мережані полотна з Египту брано на вітрила твої, блакитні пурпурові тканини з островів Елиських були покривалом у тебе.
8. Осадники Сидонські й Арвадські служили в тебе гребцями; найрозумнїйші люде, - таки твої, Тире, були керманичами в тебе.
9. Найзначнїйші й тямущі мужі Гевалські були в тебе, що залатували проломини твої. Всякі морські судна з їх моряками були в тебе, щоб вести торговлю твою.
10. Перські й Лидійські й Либійські люде служили затязцями в полках твоїх; вони вішали щити й шоломи на тобі, додаючи тобі величностї.
11. Арвадські й власьні військові твої люде стояли навкруги по мурах твоїх, а силачі (Гамадими) - по баштах твоїх; щити свої й сагайдаки свої вішали вони навкруги по мурах твоїх і довершували красу твою.
12. Тарсис торгував із тобою множеством усякого добра свого: срібло, золото, цину й оливо привозили вони на ринок твій.
13. Яван, Тубал й Мешех, - се торговцї твої; вони міняли товари твої за душі людські (раби) й мідяний посуд.
14. Люде з Тогарму віддавали тобі за твої вироби конї возові й верхові та мули.
15. Деданїї торгували з тобою; многі острови вели з тобою заміну й платили тобі слоновими зубами та чорним (гебановим) деревом.
16. І Сирийцї торгували з тобою задля множества виробів твоїх, а платили за твої товари каменем-карбункулом, пурпуровими тканинами, мережками, виссоном, коралями й рубинами.
17. Юдея й земля Ізрайлева торгували з тобою, і платили за твої вироби Миннитською пшеницею, пахощами, медом, оливою та балзамом.
18. Дамаск торгував із тобою задля великої добірностї виробів твоїх і достатків твоїх Хельбонським вином і білою вовною.
19. Дан і Яван Узальський платили за твої товари виробами залїзними; вимінювали в тебе кассію й калмус (тростину) пахущу.
20. Дедан торгував із тобою сїдельними коверцями до їзди верхової.
21. Арабія й усї князї Кедарські вели заміну з тобою: ягнята, барани й козли міняли в тебе.
22. Купцї Сабайські й Раемські торгували з тобою всякими найлучшими пахощами й усяким дорогим каміннєм, а золотом платили вони за товари твої.
23. Гаран і Хане й Еден, купцї Сабейські, Ассур і Хилмад торгували з тобою.
24. Торгували вони з тобою дорогою одїжжю, шовковими квітчастими тканинами, що привозили їх на торговицю твою в дорогих скринях із кедрини, добре набитих.
25. Тарсийські кораблї були твоїми караванами в торговлї твоїй, ти збагатився, зробився потужен на морях.
26. Та на великі води завели тебе гребцї твої; східний вітер розібє тебе посеред моря.
27. Достатки твої й товари твої та й усї склади твої; моряки твої й керманичі твої й ті, що латали часом проломини твої, й ті, що правили торговлею твоєю, та й усе військо твоє, і вся безлїч люду твого - все те в день упаду твого потоне в серцї моря.
28. Від голосного крику керманичів твоїх здрогнуться побережя.
29. І вийдуть із кораблїв своїх усї гребцї, моряки, всї керманичі та й стануть на суші;
30. І заголосять над тобою й застогнуть гірко, посипавши попелом голови собі й валяючись у поросї.
31. По тобі повиголюють вони собі лисини і пообгортаються волосяницями й заплачуть по тобі в душевному смутку плачем гірким;
32. І, побиваючись, заголосять жалібною піснею про тебе, й так по тобі заридають: Хто так, як наш Тир, посеред моря запався?
33. Як твої товари, бувало, морем розходились, годувались ними многі народи; великими достатками твоїми й торговлею твоєю царі земель богатились.
34. А тепер, коли ти зник, то й товари твої й усе, що в тобі було так набито, потонуло в безоднях морських.
35. Всї осадники островів ізза тебе сторопіли, а царі їх затремтїли, на лицях змінились.
36. Засвистали по тобі купцї чужих народів; ти став страховищем, - не встанеш уже по віки!

Єзекіїль 28:1-26
1. І надійшло до мене слово Господнє, таке:
2. Сину чоловічий! Промов до володаря Тирського: Так говорить Господь Бог: за те, що високо вгору несеться твоє серце, й ти мовляєш: Я, наче Бог, я засїв собі, неначе на Божому престолї, в самому серцї моря! та, хоч ти тілько людина, а не Бог, кладеш розум твій поровень із розумом Божим, -
3. Так, ти маєш себе за мудрійшого над самого Даниїла, й нїяка тайна не закрита перед тобою;
4. Се ти нїби твоєю мудростю й розумом надбав собі достатки й зібрав у скарбівнях твоїх золото й срібло;
5. Ти нїби великою мудростю твоєю та купецтвом твоїм намножив багацтво твоє, й серце твоє згордїло задля достатків твоїх, -
6. За те ось як говорить Господь Бог: Позаяк ти твій розум кладеш ув одну міру з розумом Божим,
7. Напущу я на тебе чужоземцїв, що найлютїйших з проміж народів, а вони добудуть мечі свої проти всего гарного, що твоя мудрість надбала, та й потемнять сяєво твоє;
8. Вони струтять тебе в яму, й згинеш ти в морі смертю повбиваних.
9. Чи й тодї скажеш убийникові твойму: Я Бог, коли ти в руцї вбийника твого будеш тільки людиною, а не Богом?
10. Нї, ти вмреш смертю од руки необрізаних чужоземцїв; я бо сказав се, говорить Господь Бог.
11. І надійшло до мене слово Господнє:
12. Сину чоловічий! заплач-заголоси над Тирським царем і промов до його: Так говорить Господь Бог:
13. Був єси печаттю звершенностї, повнотою мудростї, вінцем краси. У Едемі, Божому садї, пробував єси. Блискуче дороге каміннє окрашувало твою одежу: карнеоль, топаз, яспис, хризолит, оникс, сапфир, рубин, смарагд і золото, - усе те штучно осаджено в гнїздочках і нанизано, та й наготовлено тобі, скоро на сьвіт родився.
14. Тебе помазав я, щоб, наче херувим, розпростерав охоронні крила; тебе поставив я наче на сьвятій горі Божій, і ти ходив серед огнистого каміння.
15. Без хиби були поступки твої з того часу, як тебе сотворено, аж докіль не знайшлось у тобі беззаконностї.
16. Та через розлоге купецтво твоє сповнилось внутро твоє неправедностю, і ти согрішив. Тим то скинув я тебе, як нечистого, з Божої гори, вигнав тебе, ти херувиме осяйний, зпосеред огнистого каміння.
17. Високо неслось твоє серце задля пишноти твоєї, через гординю стратив єси мудрість твою; за те ж я звалю тебе на землю, оддам тебе царям, щоб поругались над тобою.
18. Через безліч провин твоїх, через неправедну наживу твою в купецтві опоганив єси сьвятощі твої, і я виведу зпосеред тебе огонь, а він пожере тебе, й оберну тебе в попелище перед очима всїх, що поглядати муть на тебе.
19. Всї, що знали тебе між народами, здивуються над тобою; ти станешся страховищем і зникнеш по всї віки.
20. І надійшло слово Господнє до мене:
21. Сину чоловічий! повернись видом проти Сидону й вискажи пророцтво проти його,
22. І промов: Так говорить Господь Бог: Ось, я проти тебе, Сидоне, й прославлюсь посеред тебе, й узнають усї, що я - Господь, як розпростру над ним суд караючий і явлю на йому сьвятость мою.
23. І пошлю морову пошесть на його й кроворозлив на його улицї, і попадають посеред його побиті мечем, що пожерати ме його з усїх боків; і зрозуміють, що я - Господь.
24. І не буде він уже домові Ізрайлевому колючою терниною, нї болючим бодяком укупі з усїма тими, що навкруг його, та й зрозуміють, що я Господь Бог.
25. Так говорить Господь Бог: Як я позбіраю дом Ізраїля зміж народів, що між ними вони розсїяні, й покажу себе на них сьвятим перед очима в усїх народів, і жити муть вони в своїй землї, що я надїлив слузї мойму Яковові;
26. Тодї будуть вони жити в нїй безпеч, і будуть будувати доми, й насаджувати виноградники, й жити муть собі безпеч, я бо заведу суд над усїма, що їм бажають лиха, й узнають вони, що я - Господь, Бог їх.

Псалми 129:1-4
1. Посходня пісня. Ч асто неволили мене від молодостї моєї, - нехай скаже Ізраїль -
2. Часто неволили мене від молодостї моєї, все ж таки не подужали мене.
3. На хребтї в мене орали плугатарі, побороздили довгі скиби свої.
4. Господь справедливий; він порозрізував посторонки беззаконних.

Приповісті 28:26-26
26. Хто лиш на себе вповає, той безумен, а хто ходить у мудростї - спасеться від злого.

Євреїв 12:1-29
1. Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,
2. дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.
3. Подумайте бо про Того, хто витерпів од грішників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабши в душах ваших.
4. Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,
5. і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докоренний від Нього;
6. кого бо любить Господь, карає; і бє всякого сина, котрого приймає."
7. Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карає батько?
8. Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не сини.
9. Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх; то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?
10. Ті бо на мало днїв, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.
11. Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.
12. Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі колїна випростайте",
13. і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.
14. Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,
15. наглядаючи, щоб хто не відпав од благодати Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;
16. щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.
17. Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.
18. Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі,
19. і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово:
20. (бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий."
21. І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепетї.")
22. А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів,
23. до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всїх, Бога, і до духів праведників звершених,
24. і до Посередника завіта нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляє лучче, нїж Авелева.
25. Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землї, то геть більше ми, одрікшись небесного,
26. котрого голос тодї захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом."
27. Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.
28. Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом.
29. Бо наш Бог - огонь пожирающий.