A A A A A
Біблія протягом одного року
Жовтень 24

Єремія 33:1-26
1. І надійшло знов слово Господнє до Еремії, як іще його держано в сторожовому дворі:
2. Так говорить Господь, - той, що сотворив землю, - Господь, що впорядив і утвердив її, - Господь імя йому:
3. Покликни до мене, й я обізвуся, та й обявлю тобі велике й неописане, чого досї не знав єси.
4. Бо так говорить Господь, Бог Ізрайлїв, про будинки в городї сьому та про палати в царів Юдейських, що їх розбурюють собі на вали до бою.
5. Ті, що поприходили воювати з Халдеями, - хиба на те, щоб наповнити доми трупами тих, що я їх повбиваю в гнїву мойму та в досадї моїй, і за все їх ледарство закрив лице моє від города сього,
6. Ось, я приложу їм плястир та цїлющі мастї, і повигоюю їх, і дам їм повний мир та й покажу вірність мою,
7. І верну полонян Юдиних і полонян Ізрайлевих, і владжу їх так, як було давно.
8. І очищу їх од усієї неправедностї їх, яку вони коїли передо мною, одпавши від мене.
9. І буде менї Ерусалим імям радостї, похвалою й величчю в усїх народів на землї, як почують про всї блага, які я подам йому, та здивуються й затремтять перед усїма тими добродїйствами й тим щастєм, яким їх надїлю.
10. Так говорить Господь: На тому займищі, що про його мовляєте: Спустошене воно, нї людини, нї скотини, - по городах Юдиних та по улицях Ерусалимських, що запустїли, стали без людей, без осадників і без скоту, -
11. Буде знов чути радісний і веселий гомін, сьпіви молодому князеві й молодій княгинї, голоси мовляючих: Хвалїте Господа Саваота, благий бо Господь і віковічня ласка його, та голос приносячих жертви подячні в дому Господньому; бо я приверну полонян сієї землї до давного стану, говорить Господь.
12. Так говорить Господь Саваот: На сьому місцї, що запустїло та без людини, без скотини, й по всїх містах його постануть знов шатра пастухів, що стерегти муть череди свої.
13. По городах нагірніх і по городах подолянських і по городах полуденніх, і в землї Беняминовій і в околицях Ерусалимських, і по містах Юдиних переходити муть ізнов вівцї попід руку перелїчуючого, говорить Господь.
14. Ось, настане час, говорить Господь, що спевню тую прихильну обітницю, що дав про дом Ізраїля і про дом Юдин:
15. Тих днїв і того часу зрощу з Давида пагонця праведного, - сей чинити ме суд і справедливість на землї.
16. В ті часи буде Юда спасен і Ерусалим жити ме в безпецї, і дадуть імя йому "Господь - оправданнє наше!"
17. Так бо говорить Господь: Не переведеться у Давида муж (наслїдник), що седїти має на престолї дому Ізрайлевого,
18. Та й у сьвященників і в левітів не переведеться муж, що стояти має передо мною, та приносити повсячасно всепалення, пускати димом приноси й порати жертву колену.
19. І надійшло до Еремії слово Господнє таке:
20. Так говорить Господь: Як не можете зрушити мій заповіт про день і мій заповіт про ніч, щоб день і ніч не приходили свого часу,
21. Так не можна розірвати й мій заповіт (умову) з рабом моїм Давидом, щоб не було в його наслїдника на престолї його, або з сьвященниками та левітами, слугами моїми.
22. Як нема лїку войнству небесному й нема міри піску морському, так намножу потомків слуги мого Давида й левітів, що менї служити мають.
23. І надійшло до Еремії слово Господнє таке:
24. Чи ти не чуєш, що ті люде говорять: Та ж ті дві родини, що собі Господь був вибрав, він повідкидав! а тим вони нехтують нарід мій, наче б він уже не був народом ув очах моїх?
25. То ж так говорить Господь: Як я мого заповіту про день і ніч і уставів неба й землї твердо не поставив,
26. То й рід Яковів і Давида, слуги мого, я відкину, щоб не брати вже владик із його роду над потомками Авраама, Ізаака й Якова; ой нї; я переведу їх із полону і змилосерджуся до них.

Єремія 34:1-22
1. Слово, що надійшло від Господа до Еремії тодї, як Навуходонозор, царь Вавилонський, і все військо його й усї земні царства, піддані під руку його, воювали проти Ерусалиму й проти всїх міст його:
2. От що говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Ійди й промов до Седекії, царя Юдейського й скажи йому: Так говорить Господь: Ось, я подаю город сей на поталу цареві Вавилонському, а сей пустить його пожаром;
3. І ти сам не уйдеш рук його і попадешся йому в руки, й очі твої дивитись муть ув очі цареві Вавилонському, і говорити ме він з тобою устами до уст, та й пійдеш у Вавилон.
4. Тілько ж вислухай слово Господнє, Седекіє, царю Юдейський! Так говорить про тебе Господь: Ти не вмреш од меча:
5. Ти помреш в супокою, і як по отцях твоїх, прежніх царях, пускали димом пахощі, так і по тобі палити муть і голосити: Ой володарю! я бо вирік се слово, говорить Господь.
6. І переповів Еремія пророк Седекії, цареві Юдейському, всї цї слова в Ерусалимі.
7. Тим часом військо царя Вавилонського воювало проти Ерусалиму, та проти инших міст Юдейських, що ще цїлі остались, проти Лахису, та Азеки; одні бо сї зоставались ізміж городів Юдиних, як городи утверджені.
8. Слово, що надійшло від Господа до Еремії послї того, як царь Седекія вчинив умову з усїм людом у Ерусалимі, щоб оповістити волю невольникам,
9. Щоб кожен пустив на волю раба свого й рабиню свою, Єврея й Єврейку, щоб нїхто свого земляка Юдея не держав за невольника,
10. І послухали всї князї й усї люде, що вчинили вмову, щоб пустити на волю кожному свого раба й кожному свою рабиню, щоб нїхто вже не держав їх за невольників, і згодились на се й повипускали.
11. Опісля же надумались і почали знов брати рабів і рабинь, що їх були пустили на волю і поробили їх силоміць невольниками й невольницями.
12. І надійшло слово Господнє від Господа до Еремії таке:
13. Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Я вчинив був завіт із отцями вашими, як вивів їх із землї Египецької, з дому неволї, й установив:
14. Як упливе сїм років, пускайте на волю кожен свого земляка-Єврея, що тобі продано. Шість лїт нехай він служить тобі, а потім пусти його од себе на волю. Батьки же ваші не послухали мене й не прихилили уха свого.
15. Нинї ви обернулись і вчинили були праведне перед очима моїми, оповістивши кожен волю ближньому свому, та й вчинили завіт передо мною в домі, що названо його імям моїм;
16. Опісля же надумались, і збезчестили імя моє, забравши назад кожен раба свого й кожен рабиню свою, що повипускали були на волю, куди їх серцю любо, й робите їх вашими рабами й рабинями.
17. Тим же то так говорить Господь: Не послухали ви мене, як річ була про те, щоб кожний оповістив волю братові свойму й ближньому свойму; за се ж, говорить Господь, оповіщаю я вам волю й відпускаю вас на меч, на морову заразу та голоднечу, й пущу вас у ростіч по всїх царствах земних;
18. І віддам тих, що переступили завіт мій та не додержали слів завіту, що на його пристали перед лицем мо- їм, розтявши назимка на двоє й пройшовши проміж половинами його, -
19. Князїв Юдиних і старшину Ерусалимську, скопцїв і сьвященників і ввесь люд країни, що проходили проміж половинами з телця,
20. Подам їх на поталу ворогам їх і на поталу тим, що на їх душу настають, і буде труп їх жиром піднебесному птаству й польовому зьвіррю.
21. Седекію, царя Юдейського, й князїв його подам на поталу ворогам їх, і в руки настаючих на життє їх і на поталу військові царя Вавилонського, що тепер відступило від вас.
22. Ось, я прикажу, говорить Господь, і заверну їх ід сьому місту, а вони нападуть на його й опанують його й пустять його на пожар, а городи Юдині оберну в безлюдну пустиню.

Псалми 119:57-64
57. Сказав я, Господи, доля моя, повнити слова твої.
58. З цїлого серця благав я тебе; будь милостивий для мене, по слову твому!
59. Про дороги мої промишляв я, і ноги мої повернулись до сьвідчень твоїх.
60. Я спішився і не гаявся, заповідї твої повнити.
61. Сїти беззаконних обгорнули мене; та не забув я закону твого.
62. О півночі встаю, щоб прославляти тебе за праведні суди твої.
63. Товариш я всїм, що бояться тебе, і тим, що прикази твої шанують.
64. Милосердя твого, Господи, повна земля; навчи мене уставів твоїх. Тет.

Приповісті 27:21-21
21. Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.

1 Тимофію 3:1-16
1. Вірне слово: коли хто епископства хоче, доброго дїла бажає.
2. Треба ж епископу бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цїломудрим, чесним, гостинним, навчаючим,
3. не пяницею, не до бійки, не до здирства, а тихим, несварливим, не сріблолюбцем,
4. своїм домом щоб добре правив, дїтей держав у слухняностї з усякою повагою;
5. (Коли бо хто своїм домом не вміє правити, то як йому про церкву Божу дбати?)
6. не новохрищеним, щоб розгордившись не впав у суд дияволський.
7. Треба ж йому і сьвідкуваннє добре мати від остороннїх, щоб не впав у ганьбу та в тенета дияволські.
8. Дияконам так само (треба бути) чесним, не двоязичним, щоб не вживали багато вина, не здирствовали,
9. мали тайну віри в чистій совістї.
10. І про таких же (треба) перше впевнитись, а потім нехай служять, бувши непорочними.
11. Жінкам (їх) так само (треба бути) чесним, не до осуди, тверезим, вірним у всьому.
12. Диякони щоб бували однієї жінки чоловіками, дїтьми добре правлячи і своїми домами.
13. Бо хто добре дияконував, степень собі добрий здобуває і велику одвагу у вірі, що в Христї Ісусї.
14. Се пишу тобі, уповаючи прийти до тебе скоро;
15. коли ж загаюсь, щоб ти знав, як треба в дому Божому жити, котрий єсть церква Бога живого, стовп і утвердженнє правди.
16. І справдї велика се тайна благочестя: Бог явив ся в тїлї, оправдивсь у Дусї, показав ся ангелам, проповідано Його між поганами, увірували в Його по сьвіту, вознїс ся в славі.