A A A A A
Біблія протягом одного року
Січень 29

Вихід 7:1-25
1. І сказав Господь до Мойсея: Се дав я тебе замість Бога Фараонові, Арон же, твій брат, буде твоїм пророком.
2. Ти промовляти меш усе йому, що тобі заповідую, Арон же, твій брат, промовляти ме до Фараона, щоб одпустив сини Ізрайлеві з землї своєї.
3. Я ж ізроблю запеклим серце Фараонове, і намножу знамення мої і дива мої в Египецькій землї.
4. І не послухає вас Фараон, і наложу я руку мою на Египет, і виведу силою моєю полки мої, люде мої, сини Ізрайлеві з Египецької землї з судом великим.
5. І відати муть Египтяне, що я Господь, як просьтягну руку мою на Египет і виведу сини Ізрайлеві спроміж їх.
6. І сотворили Мойсей та Арон, як заповідав їм Господь; як заповідав, так і сотворили.
7. Мойсейові було вісїмдесять год віку, Аронові сїмдесять і три годи, як промовляли до Фараона.
8. І рече Господь Мойсейові та Аронові:
9. . Як скаже вам Фараон: Покажіте лишень за себе диво, промов тодї Аронові: Возьми жезло та й кинь перед Фараоном, так обернеться воно в гадюку.
10. І прийшли Мойсей та Арон перед Фараона, і вчинили так, як заповідав Господь. І кинув Арон жезло перед Фараоном і перед його дворянами, і стало воно гадюкою.
11. Скликав же тодї й Фараон мудрецї Египецькі та чарівники; і вдїяли те ж саме чарівники своїми чарами.
12. І кинув кожен ізміж їх своє жезло, і стали жезла гадюками; та пожерло жезло Аронове їх жезла.
13. І зробив Господь серце Фараонове запеклим, і не послухав їх, як і казав їм Господь.
14. І рече Господь Мойсейові: Закаменїло серце Фараонове; не схотїв одпустити людей.
15. Ійди до Фараона завтра вранцї. Се виходить він саме на води, і станеш на річному березї, навпроти входу його, і жезло, що сталось гадюкою, держи в руцї твоїй.
16. І промовиш до його: Господь, Бог Єврейський, послав мене до тебе глаголючи: Відпусти люде мої, щоб менї послужили в степу! Та ось ти не послухав його і досї.
17. От же що глаголе Господь: От з чого буде тобі розумно, що я Господь: Ось, вдарю жезлом, що в руцї в мене, по водї річаній, і візьметься кровю.
18. І риба, що в ріцї, погине, і засмердиться ріка, і гидуватимуть Египтяне пити воду з ріки.
19. І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Возьми жезло твоє, і просьтягни руку твою на води Египецькі, на всї ріки їх, на канави їх і на стави їх і на всї водосплави їх, щоб узялися кровю; і буде кров по всїй землї Египецькій, і в усїх деревяних і камяних посудинах.
20. І вчинили так Мойсей та Арон, як заповідав їм Господь; і взявши Арон жезло в руку свою, ударив по водї річаній перед Фараоном і перед його дворянами, і взялась уся вода річана кровю.
21. І риба в ріцї вигинула, і засмердїлась ріка, і не змогли Египтяне пити води з ріки, і була кров по всїй землї Египецькій.
22. Зробили ж так і чарівники Египецькі своїми чарами. Та закаменїло серце Фараонове, і не послухав їх, як і глаголав Господь.
23. І вернувсь Фараон, і ввійшов у палати свої, та й не покладав бай сього в умі.
24. І копали всї Египтяне понад рікою копанки на воду; бо не змогли пити води з ріки.
25. І сповнилося сїм день після того, як ударив Господь по ріцї.

Вихід 8:1-32
1. І рече Господь Мойсейові: Ійди до Фараона, та промов до його: Тако глаголе Господь: Одпусти люде мої послужити менї!
2. Коли ж затнешся відпустити, се я побиваю всї твої займища жабячою карою.
3. І розплодить ріка жаби, і повилазять вони на береги, поналазять у палати твої, і в опочивальню твою, і на постелю твою, і в будинки дворян твоїх, і на люде твої, і в печі твої, і в дїжі твої.
4. І на тебе самого, й на підневолених твоїх, й на дворян твоїх лїзти муть жаби.
5. І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на канави й на стави, і наведи жаби на Египецьку землю.
6. І простяг Арон руку свою на води Египецькі, та й понаводив жаб, і порозлазились жаби і вкрили землю Египецьку.
7. Зробили ж і чарівники чаруваннєм своїм так само, і понаводили жаб на Египецьку землю.
8. І прикликав Фараон Мойсея та Арона, та й промовив: Ублагайте Господа, щоб менї попрогоняти від себе жаби й від людей моїх, так відпущу люде принести жертву Господеві.
9. І каже Мойсей до Фараона: Призначи менї, на коли менї молити за тебе і дворян твоїх і за люде твої, щоб зникли жаби від тебе і по будинках твоїх, щоб тільки в ріцї зостались.
10. І каже той: Завтра. І каже: Буде по слову твойму, щоб ти знав, що нема иншого, опріч Господа Бога нашого.
11. І позникають жаби від тебе й від будинків твоїх, і від дворян твоїх, і від народу твого, тільки в ріцї зістануться.
12. І вийшов Мойсей та Арон од Фараона, і покликнув Мойсей до Господа про жаб, що понаводив на Фараона.
13. І сотворив Господь по слову Мойсейовому, і повиздихали жаби по їх домах, по селах і по полях.
14. І згребали їх купами й купами, і засмердїлась земля.
15. І побачив Фараон, що є пільга, і закаменїло серце його, і не послухав їх, як і глаголав Господь.
16. І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Простягни жезло твоє, та вдар у порох землї, і зробиться він комарами по всїй Египецькій землї.
17. І вчинили так, і простяг Арон руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох землї, і напали комарі на людей і на скотину; увесь порох земляний узявся комарами по всїй Египецькій землї.
18. Силкувались і чарівники вивести комарі чарами своїми, та й не змогли. І насїли комарі на людей і на скотину.
19. І промовили тодї чарівники: Се Божий палець! І закаменїло серце Фараонове, і не послухав їх, як і глаголав Господь.
20. І рече Господь Мойсейові: Устань рано враньцї, і стань перед Фараоном, саме вийде на воду, і промовиш йому: От що глаголе Господь: Одпусти люде мої послужити менї в степу.
21. Коли ж затнешся відпустити люде мої, се я посилаю на тебе, і на дворян твоїх, і на людей твоїх, і на домівки ваші песячі мухи, і сповняться доми Египецькі песячими мухами, і сама земля, що на їй живете.
22. І відріжню того дня Гозен землю, що на їй осїлись люде мої тим, що не буде там песячих мух, щоб зрозумів ти, що я Господь серед землї.
23. І положу розлуку між моїми людьми й твоїми людьми. Завтра ж буде знаменнє се.
24. І сотворив так Господь. І полетїли страшенні рої песячих мух у палати Фараонові, і в будинки дворян його, і в усю Египецьку землю, і попсувалась уся земля від песячих мух.
25. І покликав Фараон Мойсея та Арона та й промовив: Ідїте принесїте жертву Господу, Богу вашому, в землї сїй.
26. І каже Мойсей: Не подоба сьому так статись, гидко бо Египтянам, коли б ми ту принесли жертву Господеві, Богу нашому. Нї! Коли б ми приносили жертву гидку Египтянам перед очима в їх, вони побили б нас каміннєм.
27. А пійдемо в степ за три днї ходи, та й принесемо жертву Господеві, Богу нашому, як повелїв нам він.
28. І промовив Фараон: Одпущу вас принести жертву Господеві, Богу вашому, в степу, тільки не далеко простуйте! Помолїтесь і за мене!
29. І каже Мойсей: Се йду від тебе, й благати му Господа, щоб зникли песячі мухи від тебе, і від дворян твоїх, і від людей твоїх завтра. Та не ходи вже, Фараоне, робом омани, не відпускаючи людей принести жертву Господеві.
30. І вийшов Мойсей од Фараона, та й помолився Господеві.
31. І сотворив Господь по слову Мойсейовому, і відогнав песячі мухи від Фараона, і від дворян його, і від людей його, і не зосталось нї однієї.
32. Та запекле було серце в Фараона ще і того часу, і не схотів одпустити людей.

Псалми 17:1-7
1. Молитва Давидова. В ислухай, Господи, правду, почуй голосїннє моє; почуй молитву мою з уст нельживих.
2. Від лиця твого нехай вийде правда моя; очи твої нехай споглянуть на правоту.
3. Ти випробував серце моє, вислїдив мене вночі; ти переглянув - і не знайшов нїчого; думки мої не розходяться з устами моїми.
4. В дїлах людських, по слову уст твоїх, я сохранив себе від дороги гнобителя.
5. Держи шаги мої на дорогах твоїх, щоб не спотикнулись ноги мої.
6. До тебе взиваю, бо ти вислухаєш мене, о Боже; нахили ухо твоє до мене, почуй слова мої.
7. Яви дивную милість твою, ти бо спасаєш правицею твоєю від противників уповаючих на тебе.

Приповісті 5:15-20
15. Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя.
16. Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах;
17. Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі.
18. Нехай тобі благословене буде джерело твоє, - і втїшайсь другинею молодощів твоїх,
19. Мов ланею любою, мов серною красною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.
20. Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої?

Матвія 19:1-30
1. І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом.
2. І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там.
3. І приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину?
4. Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, - чоловіком і жінкою втворив їх?
5. І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть удвох тїло одно;
6. так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.
7. Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею?
8. Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так.
9. Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю - хиба за перелюб - та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб.
10. Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись.
11. Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано.
12. Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і є скопцї, що скопились од людей; і є скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить.
13. Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм.
14. Ісус же рече: Пустїть дїток, не з'упиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне.
15. І, положивши руки на них, пійшов звідтіля.
16. І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне?
17. Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї.
18. Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво;
19. Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.
20. Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї?
21. Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною.
22. Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі.
23. Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.
24. Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
25. Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся?
26. Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.
27. Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшли слїдом за Тобою; що ж буде нам?
28. Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
29. І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.
30. Тільки ж многі перві будуть останнї, а останнї - перві.