| Буття 45:1-28 |
| 1. І не здолїв більш перемогати себе перед усїма, що стояли навкруги, і закричав: Геть усї від мене! І не зісталось нїкого при Йосифі, як признававсь браттю свойму. |
| 2. І заплакав у голос, і почули Египтяне й уся господа Фараонова. |
| 3. І каже Йосиф браттю свойму: Я Йосиф! Чи жив іще панотець мій? І не здолїли брати відказати йому; стрівожились бо перед ним. |
| 4. Каже ж Йосиф браттю свойму: Приступіте до мене. І приступили. І каже: Я Йосиф, брат ваш, що продали ви в Египет. |
| 5. Тепер же не сумуйте, і не вдавайтесь у тугу, що продали мене сюди; про те бо, щоб ми були живі, послав мене Бог перед вами. |
| 6. Се ж бо вже друге лїто голодує земля, а ще пять років осталось, що не буде нї оранки нї жнив. |
| 7. І послав мене Бог поперед вами переховати вам останок на землї, і ратувати ваші душі великим поратунком. |
| 8. Оце ж не ви послали мене сюди, а Бог, і зробив мене отцем Фараонові, і паном усього його дому, і зверхником усієї землї Египецької. |
| 9. Ідїте ж хутко до панотця мого, і промовте йому. От що говорить син твій Йосиф: Бог зробив мене паном усього Египту; йди ж до мене, не гайся. |
| 10. І осядешся в Гозен землї, і будеш поблизу в мене, ти й дїти твої, і твоїх дїтей дїти, і вівцї твої, й воли твої, і все твоє. |
| 11. І харчувати му тебе; ще бо пять год буде голодних на землї, ато дійшов би до злиднїв і ти і дом твій і все твоє. |
| 12. Оце ж очі ваші бачили й очі Беняминові, брата мого, що се уста мої промовляють до вас. |
| 13. Возвістїте панотцеві мойму про всю славу мою в Египтї і про все, що ви бачили, та хутенько приведїте панотця мого сюди. |
| 14. І впавши на шию Беняминові, братові свойму, плакавсь над ним; і Бенямин плакавсь на шиї в його. |
| 15. І цїлуючи все браттє своє, плакавсь над ними, а потім промовляли до його брати його. |
| 16. І пронеслась чутка про се до господи Фараонової: Поприходили браттє Йосифове! І любо се було Фараонові й дворянам його. |
| 17. Озветься ж Фараон до Йосифа: Скажи браттю твойму. От що вчинїте: Понавючуйте скотину свою та йдїть у Канаан землю, |
| 18. І, взявши батька вашого й родину вашу, прибувайте до мене; дам вам що найлучче в землї Египецькій, і живити метесь плодами землї. |
| 19. Ти ж повели їм узяти колесницї з Египецької землї про дїтей ваших, і жен ваших, і взявши батька вашого прибувайте; |
| 20. І не жалуйте домівок ваших; всї бо Египецькі блага вам будуть. |
| 21. І вчинили так дїти Ізрайлеві, і дав їм Йосиф колесницї по слову Фараоновому, і дав їм харчі на дорогу. |
| 22. І дав усїм їм на переміну одежі на дорогу, Беняминові ж дав триста секлїв срібла і пять одежин на переміну. |
| 23. А панотця свого він обіслав тим же робом і дав: десять ослів з уюками всїх благ Египецьких, і десять ослиць, вюкованих пашнею та хлїбом, і наїдками панотцеві свойму на дорогу. |
| 24. Так відпустив своє браттє, і рушили; і каже їм: Гледїть, незаїдайтесь у дорозї. |
| 25. І вийшли з Египту, і прийшли в Канаан землю до Якова, батька свого. |
| 26. І оповідали йому говорючи: Ще жив Йосиф, і він господарує над усїєю землю Египецькою. І зомлїло серце Яковове, не звірявся бо їм. |
| 27. Но переказували йому всї слова Йосифові, що промовляв до них, і як побачив колесницї, що послав Йосиф по його, тодї ожив дух Яковів, отця їх. |
| 28. І каже Ізраїль: Буде з мене! Йосиф, син мій, іще жив! Пійду, побачу його перш нїж умірати менї. |
| Буття 46:1-34 |
| 1. І рушив Ізраїль з усїм своїм, і прийшов до Бейер-Саби, і принїс жертву Богові отця свого Ізаака. |
| 2. І рече Бог до Ізраїля в привиддях ночних, і рече: Якове! Якове! Він же озвавсь: Чую! |
| 3. І рече: Я Бог, Бог отцїв твоїх. Не опасуйся спуститись у Египет; народом бо великим сотворю тебе там. |
| 4. Я сам із тобою спущусь у Египет, і я ж возведу тебе, і Йосиф положить руку свою на очі твої. |
| 5. І рушив Яков од Бейер-Саби, і повезли сини Ізраїлеві панотця свого і малечу свою, і жени свої на колесницях, що послав Фараон по його. |
| 6. І позабирали статки свої й усе майно, що надбали в Канаан землї, і прибули в Египет Яков і все насїннє його з ним. |
| 7. Сини свої і сини синів своїх, дочки свої і дочки синів своїх, і все насїннє своє привів у Египет із собою. |
| 8. Се ж імена синів Ізрайлевих, що поприходили в Египет: Яков та сини його; первенець Яковів: Рубен. |
| 9. Синове ж Рубенові: Ганох та Паллуй, Хезрон та Кармїй. |
| 10. Синове ж Симеонові: Ємуїл і Ямин та Огад та Яхин та Зогар та Савул, син Канаанки. |
| 11. Синове ж Левієві: Герсон, Кагат та Мерарій. |
| 12. Сини ж Юдові: Гер та Онан та Села та Перез та Серах; повмирали ж Гер та Онан у Канаан землї. А синове Перезові були: Гезрон та Гамуль. |
| 13. Синове ж Іссахарові: Тоса та Пува та Йов та Симрон. |
| 14. Синове ж Зебулонові: Серед та Елон та Яхлеїль. |
| 15. Се Леїні синове, що вродила Яковові в Падан-Арамі, та Дину, дочку його. Усїх душ синів його і дочок його трийцять і три душі. |
| 16. Синове ж Гадові: Зифйон та Гаггій, Сунїй та Єзбон, Єрій та Ародїй та Арелїй. |
| 17. Синове ж Ассерові: Імна та Ішва та Ішвій та Берія, та Сераха, сестра їх. Синове ж Берієві: Гебер та Малкієль. |
| 18. Се сини Зелфи, що дав Лабан Леї, дочцї своїй, що вродила їх Яковові шіснайцятеро душ. |
| 19. Синове ж Рахелї, жони Яковової: Йосиф та Бенямин. |
| 20. І родились Йосифові в Египецькій землї: Манассій та Ефраїм, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського. |
| 21. Синове ж Беняминові: Бела та Бехер та Асбель, Гера та Нааман, Єхій та Рош, Муппим та Гуппим та Ард. |
| 22. Се синове Рахелині, що вродила їх Яковові, всїх, душ чотирнайцятеро. |
| 23. Синове ж Данові: Гусим. |
| 24. Синове ж Нафталїєві: Яхзеєль та Гунїй та Єзер та Силлем. |
| 25. Се синове Білжині, що дав її Лабан Рахелї, дочцї своїй, і вродила їх Яковові всього сїм душ сих. |
| 26. Усїх же душ, що поприходили з Яковом в Египет, і що повиходили з чересел його, опріч жінок синів Яковових, всїх душ шістьдесять і шість. |
| 27. Синове Йосифові, що понароджувались йому в Египтї, дві душі. А всїх душ дому Яковового, що прийшли з Яковом у Египет, душ сїмдесять. |
| 28. Юду ж послав перед собою до Йосифа направляти лице його до Госену. Як прибули ж вони в Госен землю, |
| 29. Запріг Йосиф колесницю свою, і поїхав назустріч Ізраїлеві, панотцеві свойму в Госен, і побачив його, і впав йому на шию, і плакався плачем великим. |
| 30. І каже Ізраїль до Йосифа: Тепер хоч і вмерти, бо побачив лице твоє; жив єси! |
| 31. І каже Йосиф свойму браттю та всему домові панотця свого: Поїду, сповіщу Фараона, і скажу йому: браттє моє, та дом панотця мого, що були в Канаан землї, прибули до мене. |
| 32. Вони ж чабани собі; їх ремество було випасувати скотину, і поприганялись із вівцями й товариною і з усїм статком своїм. |
| 33. Як же прикличе вас Фараон, і скаже вам: Яке ваше ремество? |
| 34. Кажіте: Чабани єсьмо, раби твої, змалку та й по сей день, і ми й батьки наші, щоб вам осїстись у Госен землї. Чабанами ж бо гидують Египтяне. |
| Псалми 12:1-8 |
| 1. Проводиреві хора: при восьмиструнному інструментї. Псальма Давидова. С паси, Господи! Бо нестало праведного, і нема вірних між синами людськими. |
| 2. Брехню говорить кожний свому ближньому; уста льстиві говорять від лукавого серця. |
| 3. Господь зацїпить усї уста льстиві; язик великорічивий, |
| 4. Що то говорять: ми поборемо язиком нашим; уста наші з нами, хто паном над нами? |
| 5. Задля насилля над нещасними, задля стогнання бідних встану тепер, - говорить Господь, обезпечу того, на кого розлютились. |
| 6. Слова Господнї - слова чисті, срібло очищене від землї, в горнилї сїм раз перетоплене. |
| 7. Ти, Господи, сохраниш їх, заступиш їх на віки од кодла того. |
| 8. Кругом похожають безбожники, коли нїкчемність підніметься високо між синами людськими. |
| Приповісті 4:14-17 |
| 14. Не ходи стежкою безбожних і не любуйся дорогою лихих. |
| 15. Покинь її, не ходи нею, відхиляйся від неї й простуй собі мимо; |
| 16. Бо вони й не заснуть, як щось лихого не вчинять; сон покине їх, як не підставлять ноги кому небудь; |
| 17. Бо вони їдять хлїб беззаконностї, а вино попивають (з добра), що насильством придбали. |
| Матвія 15:1-20 |
| 1. Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи: |
| 2. Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб. |
| 3. Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого? |
| 4. Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю. |
| 5. Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись, |
| 6. той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого. |
| 7. Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи: |
| 8. Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. |
| 9. Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих. |
| 10. І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте: |
| 11. Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка. |
| 12. Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились? |
| 13. Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся. |
| 14. Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму. |
| 15. Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість. |
| 16. Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму? |
| 17. Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник; |
| 18. а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка. |
| 19. Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула. |
| 20. Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка. |