A A A A A
Біблія протягом одного року
Квітня 17

Ісуса Навина 23:1-16
1. По втецї довгого часу після того, як дарував Господь Ізрайлитянам навкруги впокій перед усїма їх ворогами, і став Йозуа вже старим, убивсь у лїта,
2. Поскликав тодї Йозуа всього Ізраїля, старшину його, і князїв його, суддїв його і начальників, та й промовив до них: Старий оце вже я, і вбивсь у лїта.
3. Самі вбачали ви все, що вчинив Господь, Бог ваш, з усїма народами сими, та як за вас воював сам Господь, Бог ваш.
4. Я роздїлив по жеребу в наслїдню державу поколїнням вашим всї народи, що я вигубив, від східньої сторони Йорданї аж до моря великого на заходї, та остало ще богато народів:
5. Але Господь, Бог ваш, виганяти ме їх поперед вами і вигублювати ме поперед вами, щоб осягли ви землю їх, у державу, як вам обітував Господь, Бог ваш.
6. Оце ж показуйте себе всюди кріпкостійними в пильнуваннї й певненнї всього того, що стоїть написане в книзї закону Мойсейового, не відхиляючись нї праворуч нї лїворуч,
7. Не мішайтесь із сими народами, що зостаються ще коло вас; не беріть ув уста ваші імен богів їх, не божїтесь ними, не служіть їм і не припадайте перед ними.
8. Нї! до Господа, Бога вашого, маєте прихилятись, як се чинили по сей день.
9. Тим то й попроганяв Господь поперед вами великі і потужні народи: нїхто не встояв проти вас аж по сей день.
10. Один із між вас гнав тисячу перед собою, бо воював сам Господь, Бог ваш, за вас, як се вам й обітував.
11. Оце ж пильно дбайте про те, щоб любити Господа, Бога вашого.
12. Ато, коли будете зрадливі та пристанете до останку сих народів, що зістались іще коло вас, і помішаєтесь із ними сватаннєм та свояченнєм,
13. Так знайте, що тодї Господь, Бог ваш, не буде проганяти сї народи сперед вас; нї! будуть вони вам сїткою і запоною, бичем на ребрах ваших і колючкою в очах ваших, аж покіль ви зникнете з цієї гарної землї, що нею вас надїлив Господь, Бог ваш.
14. Дивітесь, я стою на тій дорозї, що мусить нею йти ввесь мир. Зрозумійте ж усїм серцем і цїлою душею, що з усїх любих обітниць, що вам давав Господь, нї одна не була марною: усї вони справдились, нї одна з них не була марною.
15. От же, як справдилась усяка обітниця, що вам давав Господь, Бог ваш, так само справдяться на вас усї ті грізьби, аж покіль він викоренить вас із сієї гарної землї, що нею вас надїлив Господь, Бог ваш.
16. Коли переступати мете той заповіт, що він вам заповідав, та й пійдете служити иншим богам і кланятись будете перед ними, так запалає проти вас гнїв Господень, і ви хутко позникаєте з сієї гарної землї, що нею надїлив він вас.

Ісуса Навина 24:1-33
1. Скупив тодї Йозуа всї поколїння Ізрайлеві в Сихемі, і поскликав старшину Ізрайлеву, і князїв його, і суддїв його й начальників його, і станули вони перед Богом.
2. Рече тодї Йозуа до всього народу: Тако глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: У давні давна жили ваші предки по тім боцї Евфрату, Тара, батько Авраамів і Нахорів, і служили иншим богам.
3. Але я вивів вашого предка Авраама із тогобочньої країни, та й проводив його по всїй Канаан землї і дав йому без лїку потомків, і дарував йому Ізаака.
4. Ізаакові ж дарував я Якова та Езава, і надїлив Езавові Сеїр-гори, щоб він узяв їх в державу, Яков же й сини його спустились у Египет.
5. Тодї послав я Мойсея та Арона та й покарав Египет чудесами, що вдїяв у ньому. Потім вивів я вас,
6. Та й повів батьків ваших із Египту, та й дійшли ви до моря. Египтяне ж уганяли за вашими батьками до Червоного моря з боєвими колесницями й комонником.
7. І покликнули вони до Господа про рятунок, і дав він так, що між вами і Египтянами постала густа темрява; тодї попустив він морю ринуту, так що вкрило їх. І вбачали ви своїми очима, що я допустив на Египтян; потім пробували ви немалий час у пустинї.
8. А звідтіля двинув я вас у землю Аморіїв, що седїли осадами по тім боцї Йорданї, і воювали вони з вами, та я подав їх вам на поталу, і ви осягли землю їх у державу і я вигубив їх перед вами.
9. Потім устав Балак Зіпоренко, царь Моабійський, і бив на Ізраїля. І послав він кликати Білеама Беоренка, щоб вас прокляв.
10. Однакже я не схотїв слухати Білеама; він же ще й надто благословив вас, і сим робом визволив я вас з рук його.
11. Потім перейшли ви за Йордань і дойшли до Ерихону, і били на вас осадники Ерихонські, Аморії, Ферезії, Канаанїї, Гетії, Гергазії, Гевії та Евузії, і подав я вам їх на поталу.
12. І послав я шершнї поперед вас, і прогнали вони їх перед вами, двох царів Аморійських. Не мечем твоїм і не луком твоїм се сталось.
13. І надїлив я землею вас, в якій ти не трудився, і городами, що їх ви не будували, а одначе ви осїлись у них; виноградниками й оливними садами, що не насаджували ви, а пожиткуєтесь ними.
14. Оце ж бійтеся Господа і служіть йому щиро та вірно, та відпихайте геть боги, що їм ваші предки по тім боцї ріки й у Египтї служили, а служіте Господеві.
15. Коли ж не любо вам служити Господеві, так вибирайте тепер, кому хочете служити: чи богам, що їм служили предки ваші, що жили по тім боцї ріки, чи богам Аморіїв, що в землї їх ви тепер живете; я ж і мій дом служити мем Господеві!
16. Відказав тодї люд й казав: Нї! не буде того, щоб ми покинули Господа, щоб служити иншим богам!
17. Нї! Господь нашим Богом; се він був, що вивів нас і батьків наших із Египту, де ми були невольники, привів сюди і перед нашими очима чинив сї великі чудеса, і всюди нас оберегав у дорозї, що нею ми ходили, й між усїма народами, що через них ми проходили.
18. І попроганяв Господь поперед нами всї народи, й Аморіїв, осадників бувших у сїй землї. Тож і ми служити мемо Господеві, бо він Бог наш!
19. І рече Йозуа до люду: Не зможете ви служити Господеві, бо він сьвятий Бог; ревнивий Бог він; не стерпить вам переступи ваші й гріхи ваші!
20. Як покинете Господа і служити мете чужоземнїм богам, він одвернеться від вас і попустить допуст на вас і погибель, після того як перше посилав вам благодать.
21. І відказав люд Йозуйові: Нї, волимо служити Господеві!
22. Рече тодї Йозуа до люду: Ви сьвідки за себе самих, що вибрали службу Господеві? І мовляли вони: Так, ми сьвідками!
23. Повідкидайте ж геть богів чужоземнїх, які є між вами, і прихилїте ваші серця до Господа, Бога Ізрайлевого!
24. І мовляли люде Йозуйові: Волимо Господеві, Богу нашому, служити і гласу його слухати!
25. І постановив Йозуа того дня завіт з народом, і дав їм там у Сихемі закон і право.
26. І написав Йозуа сї слова в книзї закону Божого, і взяв камення великого та й поставив там під дубом, що був при храминї Господнїй.
27. І промовив Йозуа до всього люду: Дивітесь, сей камінь сьвідкувати ме проти нас, бо він чув усї слова, що глаголав до нас Господь; тим і мусить бути сьвідком проти вас, щоб не зрадили ви Бога вашого.
28. Після сього відпустив Йозуа нарід, кожного в його державу.
29. По сих бувальщинах умер Йозуа, син Навина, Господень раб, ста і десяти год віку,
30. І поховано його в займищі наслїдньої держави його в Тамнат-Сараа на Ефраїмовій горі, на північ від Гаас гори.
31. І служив Ізраїль Господеві докіль жив на сьвітї Йозуа та старшина, що попереживала Ісуса, і знала всї дїї, що вдїяв Господь про Ізраїля.
32. Костї ж Йосифові, що Ізрайлитяне принесли з Египту, поховано в Сихемі на полі, що купив Яков у синів Геммора, батька Сихемового, за сто срібняків і надїлив синам Йосифовим в державу.
33. Умер же й Елеазар Ароненко, і поховано його на горі Фінееса, сина його, що надїлено йому на Ефраїм горах.

Псалми 47:1-9
1. Проводиреві хора: для синів Корея; псальма. В и, всї народи, плещіть у долонї! Звеселяйтесь Господеві радісними піснями!
2. Бо Господь всевишний страшний, великий царь на всю землю.
3. Він покорив нам людей і народи під ноги наші.
4. Він вибрав для нас наслїдчину нашу, славу Якова, котрого він полюбив.
5. Піднїсся Бог серед веселого гукання, Господь серед голосів трубних.
6. Сьпівайте псальми Богу нашому сьпівайте; сьпівайте цареві нашому, сьпівайте!
7. Бог бо царь на всю землю; сьпівайте псальми в науку.
8. Бог править народами; Бог сидить на престолї сьвятостї своєї.
9. Люде доброї волї між народами зібрались до купи, народ Бога Авраамового; бо щити на землї Божі; вознїсся вельми він.

Приповісті 14:14-14
14. Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий - зо своїх.

Луки 13:23-35
23. Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них:
24. Силкуйтесь увійти тїсними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.
25. І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;
26. тодї станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси.
27. І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду.
28. Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всїх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть.
29. І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому:
30. І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останнї.
31. Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити.
32. І рече їм: Ідїть та скажіть лисицї тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогоднї й завтра, а третього дня скінчаю ся.
33. Тільки ж мушу сьогоднї і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму.
34. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотїли.
35. Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє.