A A A A A
Біблія протягом одного року
Квітня 22

Суддів 9:1-57
1. Син же Еробаалів Абимелех прибув у Сихем до материних братів і говорив їм і всьому родові материної родини ось так:
2. Поспитайте усїх Сихемських міщан: Що вам більш до вподоби: чи щоб панували над вами усї сїмдесять синів Еробаалових, чи лучче, щоб володїв один? Памятайте при тому, що я ваше тїло й ваша кість.
3. І промовляли брати материні до всїх Сихемських міщан про його тими самими словами, так що прихилили їх серце до Абимелеха, бо казали: Він родич нам.
4. От і дали йому сїмдесять секлів срібла з храму Баал-Верита, а за сї гроші найняв Абимелех нужденних та легкодумних людей, що за ним пійшли.
5. Тодї прибув у батьківський дім в Офрі та й повбивав братів своїх, Еробааленків, сїмдесять чоловіка на одному каменї. Один тільки менший Еробааленко Йотам, остався живий, сховавшись.
6. Тодї зібрались до купи всї городяне Сихемські вкупі з родинами (містечка) Мілло, зійшлись і обрали собі Абимелеха за царя під дубом, що стоїть під Сихемом.
7. Як переказано про се Йотамові, взійшов він на верх гори Гарисим, і покликнув голосно:
8. Слухайте мене, городяне Сихемські, щоб і Бог слухав вас. Колись посходились докупи дерева, щоб намастити царя наб собою, й промовили до оливи: царюй над нами!
9. Олива ж відказала їм: Чи то ж занедбаю свою мастину, якою прославляють богів і людей, щоб між деревами стати висшою?
10. Тодї промовили дерева до смокви (фіґи): Ходи, прийми царюваннє над нами!
11. Та смоква (фіґа) відказала їм: Чи то ж менї понехати мої солодощі й дорогі ягоди мої, щоб бути вивисшеною між деревами?
12. Тодї промовили дерева до виноградини! Царюй же бо над нами!
13. Виноградина ж відказала їм: Чи менї ж та покинути соковину мою, що звеселяє й богів і людей, щоб датись вивисшити між деревами?
14. Тодї всї дерева промовили до тернівки: То хоч ти царюй над нами!
15. Терновий же колюка відказав деревам: Коли справдї хочете помазати мене на царя над вами, дак ідїте ховайтесь у мойму холодку. Як же не схочете, запалає полумє з тернівки та й пожере кедри Ливанські.
16. Оце ж міркуйте, чи чесним і праведним робом ви поступили, зробивши царем Абимелеха? та чи гарно ви вчинили з Еробаалом й його родиною, й як відплатили добродїйства його?
17. За вас воював панотець мій і одважував душу свою, й визволив вас із потали в Мадиянїїв,
18. А ви тепер встали проти дому батька мого, ви синів його, сїмдесять мужів, убили на одному каменї, та поставили Абимелеха, сина раби його, царем над городянами Сихемськими, бо він родоколїнник вам!
19. Коли ви сьогоднї чесним і праведним робом ходили коло Еробаала й його родини, так утїшайтесь Абимелехом, а він вами нехай втїшаєсь;
20. Коли ж нї, так нехай запалає поломє від Абимелеха та й пожере городян Сихемських й осадників Миллоських, і нехай запалає поломє від городян Сихемських й осадників Миллоських, та й жере Абимелеха!
21. І зник Йоатам і втїк у Беер, і тулився там на низинї, ховаючись перед братом своїм Абимелехом.
22. Абимелех же царював три годи над Ізраїлем.
23. І попустив Бог злому духові ввійти між Абимелеха й городян Сихемських, так що городяне Сихемські перестали Абимелехові коритись,
24. Щоб відомстився злочин на семи десятках синів Еробаалових, і щоб їх кров упала на брата їх Абимелеха, що повбивав їх, і на городян Сихемських, що допомогли йому вбити братів своїх.
25. Оце ж настановили городяне Сихемські проти його людей в засїдку, й грабили вони кожного приходня по дорозї. І довідавсь Абимелех про се.
26. Тим часом прийшов Гаал Ебоденко з родоколїнниками своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, й горожане Сихемські няли віри йому.
27. І повиходили вони в поле, й збирали виноград свій, і давили вино в точилах і сьвяткували подячне сьвято, ходили в храм бога свого, й їли й пили та кляли Абимелеха.
28. І говорив тодї Гаал Ебоденко: Хто такий Абимелех, а хто Сихем, щоб нам підневолюватись йому? Хиба він не син Еробаалів, а слуга його Зебул не гетьманом у його? Лучше служити потомкам Гемора, батька Сихемового, про що же нам підневолюватись йому?
29. Коли б хто дав сей люд під мою руку, я прогнав би Абимелеха. І сказано про се Абимелехові й говорено: Збирай більше війська та й виходи.
30. Як дочувсь ж Зебул, городський отаман, про Гаалові Ебоденкові речі, взяла його досада.
31. І послав тайком посланцїв до Абимелеха й звелїв сказати йому: Прийшов Гаал Ебоденко з свояками своїми в Сихем та й бурить проти тебе місто.
32. Тож вибирайсь у ночі вкупі з військовим людом, що маєш при собі, та й заляж у полі;
33. Уранцї ж рано, скоро зійде сонце, рушай і наступи на город. Як же він вийде проти тебе з людьми, що має при собі, так чини з ним, що й як зможеш.
34. І встав Абимелех уночі з військовими людьми, що мав при собі, й залягли вони чотирма купами проти Сихемцїв залягом.
35. Як же Гаал вийшов у міські ворота, вискочив Абимелех із засади з людьми, що мав при собі.
36. Побачив Гаал військовий люд і каже Зебулові: Он спускається військо з вершини гір! А Зебул відказує: Се тїнь попід горами здається тобі людьми.
37. Озветься же удруге Гаал і каже: Справдї спускається з гори військо, а частина його простує сюди від дуба Меонним.
38. І сказав йому тодї Зебул: Де ж тепер твоя губа, що ти нею промовляв: Хто такий Абимелех, щоб нам підневолюватись йому? Оце ж і є той нарід, що зневажав єси його. Тепер виходь та й бийся з ним.
39. Виступив тодї Гаал поперед городян Сихемських назустріч Абимелехові;
40. І гнав його Абимелех перед собою нагінцем, і багацько вбитих полягло до самих міських воріт.
41. І остався Абимелех ув Арумі, а Зебул уганяв за Гаалом та його товаришами, й не було їм вже притулку в Сихемі.
42. На завтра ж уранцї вийшов люд у поле (до бою), і донесено про се Абимелехові.
43. Узяв тодї він свій військовий люд, подїлив його на три купи, заляг у полі залягом, і скоро побачив, що люд виходить із міста, двинув проти них та й побив їх.
44. Між тим як Абимелех і віддїл, що був при йому, зайняли становище перед міськими воротами, два другі віддїли напали на всїх, що були в полі, та й повбивали їх.
45. І бив Абимелех на город увесь той день та й звоював його, і повбивав людей, що там були, саме ж місто зруйнував і засїяв сіллю.
46. Як же почули про се осадники замку Сихемського, кинулись вони в храмову твердиню Баалверита.
47. З'ясовано тодї Абимелехові, що всї осадники замчане Сихемські там укупі.
48. І пійшов Абимелех з усїм людом, що мав при собі, на Селмон-гору. Тут ухопив сокиру, нарубав галузя, підняв і закинув собі на плечі, і звелїв усїм військовим, що йшли за ним: Бачите, що я роблю, те й ви робіте!
49. Тодї й усї військові, чоловік за чоловіком, нарубали галузя й пійшли за Абимелехом, накидали його кругом вежі та й спалили вежу вогнем, так що всї замчане Сихемські погинули, до тисячи душ чоловіків і жіноцтва.
50. Тодї двинув Абимелех у Тебез, обложив Тебез і звоював його.
51. Посеред города ж та була утверджена башта. Туди повтїкали й чоловіки й жіноцтво й усї городяне, заперлись в їй та й повиходили на дах.
52. Абимелех метнувсь до башти, добувати її, й підійшов до дверей, щоб її підпалити.
53. Втім кинула одна жінка йому на голову відломок камення жорнового, та й проломила йому черепа.
54. Зараз кликнув він на чуру свого, що носив зброю за ним, і звелїв йому: Вийми з піхви меча твого та й завдай менї смерть, щоб не мовляли про мене: Баба вбила його! Пробив його тодї чура, й він умер.
55. Побачивши же Ізрайлитяне, що Абимелех мертвий, розійшлись по своїх домівках.
56. Так відплатив Бог за злочин Абимелехові, що заподїяв батькові свойму, вбивши сїмдесять братів своїх.
57. Так попустив Бог, щоб і всї злочини Сихемцїв упали їм на голову, й постиг їх проклін Йотама Еробааленка.

Суддів 10:1-18
1. Після Абимелеха виступив на рятунок Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, з поколїння Іссахарового. Він жив у Самирі, на горах Ефраїмових.
2. І судив він Ізраїля двайцять і три годи; потім умер, і поховано його в Самирі.
3. Після нього виступив Яїр з Галаада й судив Ізраїля двайцять і два лїта.
4. У сього було трийцять синів, і їздили вони на трийцять ослицях, і було в їх трийцять міст.
5. І вмер Яїр, і поховано його в Камонї.
6. Та чинили Ізраїлїї знов те, що не до вподоби Господеві, й служили Баалам та Астартам і богам Арамейським, і богам Сидонським, богам Моабійським, богам Аммонїйським, богам Филистійським, і покинули Господа й не шанували його.
7. І запалав гнїв Господень на Ізраїля, і віддав їх в руки Филистіям і в руки Аммонїям.
8. Ті мучили й гнобили Ізрайлитян від того року вісїмнайцять років, усїх синів Ізраїля по тім боцї Йорданї в землї Аморійській, що в Галаадї.
9. До того ж іще перейшли Аммонїї Йордань, щоб наступити й на Юду, Бенямина й на дом Ефраїмів, так що Ізраїль був у великій нуждї.
10. І покликнули сини Ізраїля до Господа й промовляли: Провинили ми проти тебе, що покинули нашого Бога та служили Баалові.
11. І відказав Господь синам Ізрайлевим: Чи не пригнїтали ж вас Египтїї, Аморії, Аммонїї та Филистії,
12. Та Сидонїї, Гамаликії та Мадиянїї? Тодї звали ви до мене, й я рятував вас із рук їх;
13. Ви ж покинули мене та служили богам другим; за те я не стану рятувати вас вже далїй:
14. Ійдїть собі та лучше до тих богів, що вибрали собі; нехай рятують вас в тїснотї.
15. І промовили тодї сини Ізрайлеві до Господа: Провинили ми; чини з нами все, що схочеш, тільки визволь нас тепер.
16. І повідкидали від себе чужі боги й почали служити одному Господу, й не стерпів він злиднїв Ізраїля.
17. Змовились тодї Аммонїї та й отаборились у Галаадї. Зібрались і сини Ізрайлеві та й отаборились під Массифою.
18. Нарід же й князї Галаадські мовляли один до одного: Хто розпочав би війну з Аммонїями, той буде головою над усїма осадниками Галаадськими.

Псалми 50:1-6
1. Асафова псальма. В семогущий Бог, Господь, прорік і кликнув на землю від сходу сонця до його заходу.
2. Із Сиона звершеної красоти засияв Бог.
3. Бог наш прийде, і не буде мовчати; перед ним огонь пожираючий, кругом него сильна буря.
4. Кличе він небо і землю на суд народу свого:
5. Зберіть менї праведних моїх, що над жертвою приняли завіт мій.
6. І небеса звіщають справедливість його; Бог бо сам суддя,

Приповісті 14:25-27
25. Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.
26. В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він - утечище.
27. Господень страх - се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.

Луки 16:1-31
1. Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.
2. І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай менї перелїк з твого приставництва, бо не можна вже тобі бути приставником.
3. Каже ж у собі приставник: Що менї робити, що пан мій бере приставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.
4. Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставництва, прийняли мене в господи свої.
5. І покликавши кожного з довжників пана свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?
6. Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.
7. Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшеницї. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.
8. І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріщі над синів сьвітла в родї своїм.
9. І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.
10. Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.
11. Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?
12. І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?
13. Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.
14. Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.
15. І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми, Бог же знає серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.
16. Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобуває його.
17. Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.
18. Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.
19. Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив що-дня пишно.
20. Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,
21. і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого; тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.
22. Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же й багатир і поховали його.
23. І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його.
24. І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.
25. Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшаєть ся, а ти мучиш ся.
26. Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотїли перейти звідсїля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.
27. Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:
28. маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.
29. Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.
30. Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.
31. Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.