A A A A A
Біблія протягом одного року
Квітня 11

Ісуса Навина 11:1-23
1. Як же дочувсь про се Евин, царь Асорський, післав він посли до Йобаба, царя Мадонського, та до царя Симронського, та до царя Ахсафського,
2. Та до царів, що царювали на півночі у нагірній землї та в степу на полуднє від Киннарота, на поділлї, і в Нафот-Дорі понад морем,
3. До Канаанїїв на схід сонця і на захід сонця, до Аморіїв, Гетіїв, Ферезіїв та Евузіїв у гори, і до Гетіїв, попід Гермонам в землї Массифі.
4. І виступили вони з усїма потугами своїми, така сила народу, така лїчба їх, як піску на морському березї, і вельми багато коней та колесниць (возів).
5. І всї ті царі, змовившись один з одним, двинули та й отаборились укупі при водах Меромських, щоб ударити на Ізраїля.
6. І рече Господь Йозейові: Не лякайсь їх: завтра о сїй добі всї вони лежати муть перед синами Ізраїля; коням же їх поперерізуй жили а колесницї їх попали огнем.
7. От і напав їх Ісус з усією боє- вою потугою своєю несподївано на Мером водах, та й кинувсь на них.
8. І подав їх Господь в руки Ізрайлитян, і били вони їх і гнали їх до Сидону великого і до Мисрефот-Маїму і до Мицфи-долини на схід сонця, і перебили їх так, що не втїк нїхто.
9. І розправивсь із ними Ісус так, як повелїв йому Господь: коням їх поперерізував жили а боєві колесницї їх попалив.
10. Того ж часу, повернувши Йозуа, опанував Асор, і вбив царя його; бо Асор та був перше головою усїм містам в цїм царстві.
11. І побили вони всїх людей, що там були, кинувши на їх проклін: нїщо живе не зосталось там, а самий Асор пустили димом.
12. І загорнув Йозуа під свою руку всї городи царів тих вкупі з їх царями, та й поруйнував, і розпростер проклін на них, як повелїв Мойсей, раб Господень.
13. Тільки ті міста, що стояли на вижинах, тих не пустили Ізрайлитяне димом, Асор же спалив Ісус.
14. А ввесь луп із тих городів і скотину, позабірали сини Ізраїля собі; усїх же людей побили і повикоренювали, не лишаючи нїкого в живих.
15. Як заповідав Господь рабові свойму Мойсейові, так заповідав Мойсей Йозейові, і так учинив Йозей не опустивши з того нї слова, що Господь заповідав Мойсейові.
16. І оттак загорнув Йозуа всю горішню землю, всю полуденну країну, і всю Гозен-землю, і поділлє й степ, і гору Ізрайлеву і те поділлє, що до неї тяглося,
17. Від гори Халак, що тягнесь до Сеїру, аж до Баал-Гаду в Ливанській долинї під Ермоном; і всїх царів позавойовував та й повбивав.
18. Довго воював Йозуа з усїма сими царями.
19. Не було нї одного міста, щоб мирно піддалось Ізрайлитянам, окрім Гевіїв, осадників Габаонських: всї завоювали вони оружньою силою;
20. Було бо се від Господа, що закаменив серця їх так, щоб вони одважувались на війну з Ізраїлем, щоб розпростирано на них проклін без милосердя і викоренювано їх, як заповідав Господь Мойсейові.
21. Того ж часу двинув Ісус та й повибивав Енакіїв по горах у Гебронї, Давирі, в Анаві, по всїх горах Юдиних та Ізрайлевих; з містами їх, і розпростирав Йозуа на них проклін.
22. Не зосталось нї одного з Енакіїв у займищі синів Ізрайлевих; тільки в Газї, в Гетї та в Азотї задержавсь останок їх.
23. І опанував Йозуа всю землю, як се Господь заповідав Мойсейові, і віддав її в наслїддє Ізрайлитянам поглядом на їх дїленицю по поколїннях їх. І опочила земля од війни.

Ісуса Навина 12:1-24
1. О це ж ті, що царювали в тій землї, а сини Ізрайлеві осягли землю їх у державу: по тім боцї Йорданї на схід сонця, земля від Арнон-річки та й до Ермон-гір, і ввесь степ на схід сонця:
2. Сигон, царь Аморійській, що царював у Гесбонї і панував над землею від Ароера, що при березї Арнон-річки, і над половиною Галаада до Есбок-річки, гряницї Аммонїйської,
3. І над степом до моря Киннеритського на схід сонця та й до моря степового, Солоного моря, на схід сонця навпроти Бет-Ешимоту, а на полуднє над містами, що під Фасгою.
4. А займище Огове, царя Базанського, що був з останнїх Рефалів-велетнїв і царював ув Астаротї й Едреї,
5. І панував над Ермон-горами і Салхою і всїм Базаном до гряницї Гессурійської і Маахійської, і над половиною Галааду до границї Сигона, царя Гесбонського.
6. Мойсей, раб Господень, та сини Ізрайлеві звоювали їх, а Мойсей, раб Господень, оддав ту землю у державу Рубенїям та Гадїям, та півколїнові Манассія.
7. А се ті, що царювали в тій землї, що звоював Йозуа та сини Ізраїля по тім боцї Йорданї на захід сонця, від Баал-Гаду, в Ливан-долинї та й до Лисих гір, що тягнуться до Сеїру, і що їх землю надїлив Йозей поколїнням Ізрайлевим у державу після дїлениць їх,
8. По горах, на поділлї, на підгіррях, у степу і на полуднї, землї Хеттіїв, Аморіїв, Канаанїїв, Ферезіїв, Гевіїв і Евузіїв:
9. Царь Ерихонський, один; царь Гайський, поблизу Бетеля, один;
10. Царь Ерусалимський, один; царь Гебронський, один;
11. Цар Ярмутський, один; царь Лахиський, один;
12. Цар Еглонський, один; царь Гозерський, один;
13. Царь Дабирський, один; царь Газерський, один;
14. Царь Хормійський, один; царь Арадський, один;
15. Царь Либенський, один; царь Адулламський, один;
16. Царь Македський, один; царь Бетельський, один;
17. Царь Таппуахський, один; царь Хеферський, один;
18. Царь Афекський, один; царь Саронський, один;
19. Царь Мадонський, один; царь Асорський, один;
20. Царь Симрон-Меронський, один; царь Ахсафський, один;
21. Царь Таанахський, один; царь Мегиддонський, один;
22. Царь Кедеський, один; царь Йокнеамський коло Кармиля, один;
23. Царь Дорський коло Нафат Дору, один; царь Гоїмський в Галатї, один;
24. Царь Тирційський, один; усїх царів трийцять і один.

Псалми 44:4-19
4. Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!
5. Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.
6. Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.
7. Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.
8. Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.
9. А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.
10. Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.
11. Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.
12. Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.
13. Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.
14. Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.
15. Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,
16. Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.
17. Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.
18. Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;
19. Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.

Приповісті 14:1-2
1. Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.
2. Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.

Луки 10:25-42
25. І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?
26. Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш?
27. Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.
28. Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.
29. Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?
30. Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Ерихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.
31. Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.
32. Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.
33. Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,
34. і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;
35. а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.
36. Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?
37. Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так.
38. Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.
39. А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.
40. Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.
41. Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,
42. одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.