| Числа 15:1-41 |
| 1. І рече Господь Мойсейові: |
| 2. Промов до синів Ізраїля і скажи їм: Як прийдете у землю оселї вашої, що дам вам, |
| 3. І приносити мете огняну жертву Господеві, жертву всепалення чи то жертву заколення, щоб сповнити обітницю, чи добровільні дари у празники ваші, щоб закурити Господеві любі пахощі з буйної чи з дрібної скотини: |
| 4. Так мусить той, хто приносить Господеві приношеннє своє, як хлїбну жертву принести: десятину ефи муки пшеничної, змішаної з четвертиною гіна олїї, |
| 5. А як ливну жертву принесеш до жертви всепалення чи то заколення, на кожну вівцю одного гіна вина. |
| 6. Або при баранї принесеш три десятин ефи муки пшеничної, змішаної з третиною гіна олїї; |
| 7. А як ливну жертву подаси третину гіна вина; любі пахощі Господеві. |
| 8. А як принесеш бичка на жертву всепалення, чи на жертву заколення, щоб сповнити обітницю, чи на жертву мирну Господеві, |
| 9. Так нехай приносять до бичка як хлїбну жертву: три десятин ефи муки пшеничної, змішаної з половиною гіна олїї; |
| 10. А як жертву ливну принесеш половину гіна вина: пахощі любі Господеві. |
| 11. Так будуть робити при кожному приношенню вола чи барана чи із овець, чи з кіз; |
| 12. Дивлючись по лїчбі, скілько жертвуєте, робити мете так, при кожному приношенню по лїчбі їх. |
| 13. Всякий землянин мусить чинити се приносючи огняну жертву любих пахощів Господеві. |
| 14. А коли пробуває в вас чужоземець, чи хто б то нї був між вами, в родах ваших, і приносить огняну жертву любих пахощів Господеві, то нехай і він так робить, як ви робите. |
| 15. Що до громади, то установа одна про вас і про приходня, що між вами пробуває; установа віковічня в роди ваші: як ви, так і приходень буде перед Господом. |
| 16. Закон один і одно право буде для вас і для приходня, що пробуває між вами. |
| 17. І рече Господь до Мойсея: |
| 18. Промов до синів Ізрайлевих, і скажи їм: Як прийдете в землю, що в неї сам я приведу вас, |
| 19. Так починаючи їсти хлїб з тієї землї, мусите принести жертву Господеві: |
| 20. Як первоплід з тїста вашого принесете колача на жертву возношення; як жертву з току принесете його. |
| 21. Від первого тїста вашого мусите давати Господеві жертву возношення в роди ваші. |
| 22. А коли незнавши согрішите, і не сповните всї заповідї сї, що промовив Господь до Мойсея, |
| 23. І не сповните все те, що вам повелїв Господь через Мойсея, з того часу, як дав Господь заповідї, і потім у родах ваших, |
| 24. То вчините ось що: Коли за очима в громади, через помилку станеться, тодї мусить уся громада привести бичка на всепаленнє про любі Господеві пахощі, з дарами його хлїбними і ливними, по установі, і одного козла на жертву за гріх. |
| 25. І відпокутує сьвященник за всю громаду синів Ізрайлевих, і проститься їм; бо через помилку стався гріх сей, а вони подали свій принос, огняну жертву Господеві, і принесли перед Господом свою жертву за гріх, за помилку свою. |
| 26. І проститься всїй громадї синів Ізрайлевих, і приходневі, що пробуває між ними; бо ввесь люд провинив помилкою. |
| 27. А коли одна яка душа согрішить помилкою, так мусить вона принести козу перволїтку на жертву за гріх. |
| 28. І відпокутує сьвященник за душу, що помилкою провинила, согрішивши ненарочно перед Господом, і буде вона спокутована і проститься їй. |
| 29. Для землянина між синами Ізрайлевими і для приходня, що пробуває між ними, закон один мусить бути в вас про того, хто помилився. |
| 30. Но та душа, що піднявши руку кому що заподїє, чи він землянин, чи з приходнїв, наругався він з Господа; і викоренити мусять сю душу із серед люду, |
| 31. Бо зневажив він слово Господнє і зломив заповідь його; викорениться душа тая; гріх її на їй. |
| 32. І як були сини Ізрайлеві в пустинї, так знайшли чоловіка, що збирав дрова в субітнїй день. |
| 33. І взяли його ті, що знайшли, як він збирав дрова, та й привели до Мойсея і до Арона і до всієї громади. |
| 34. Та й віддали його під сторожу; бо не знати було, що з ним чинити. |
| 35. І сказав Мойсей: Вмерти мусить чоловік сей; нехай закидає його каміннєм вся громада за табором. |
| 36. І вивела його вся громада за табір, та й закидала каміннєм, і погиб він, як повелїв Господь Мойсейові. |
| 37. І рече Господь до Мойсея: |
| 38. Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм, щоб робили собі кутаси на кінцях верхньої одежі своєї в родах їх, і щоб причіпили до кутасів одежі шнурок з блавату. |
| 39. І будуть вам кутаси на те, щоб ви, бачивши їх, згадували про всї заповідї Господнї, і сповняли їх, і щоб ви не подавались за серцем і очима вашими, що поривають вас до блудування; |
| 40. Щоб ви памятали і сповняли всї заповідї мої й були сьвятими в Бога вашого. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із Египецької землї, щоб вам бути Богом. Я Господь, Бог ваш. |
| 41. Уперся Кораг, син Їзгара, сина Кегаа, сина Левієвого, а з ним Датан та Абірам Елїабенки та Он Пелетієнко, сини Рубенові, |
| Числа 16:1-35 |
| 1. Та й встали вони проти Мойсея, і з ними двістї пятьдесять чоловіка із синів Ізраїля, князї громадські, покликані до ради громадської люде знамениті. |
| 2. І зібрались вони проти Мойсея та Арона, і промовили до них: Годї вам! Бо ж уся громада сьвята і Господь серед неї. Чого ж ви пнетесь високо над громадою Господньою? |
| 3. Почувши те Мойсей упав на лице своє. |
| 4. І промовив він до Корага й усієї роти його, і каже: Завтра сповістить Господь, хто його і хто сьвятий, щоб допустити його до себе; кого він вибрав, того допустить до себе. |
| 5. Так учинїть: Нехай возьме з собою кадильницї Кораг і вся громада його, |
| 6. І завтра положіть у їх жару, і положіть на йому кадило перед Господом; і нехай буде так: той чоловік, що вибере його Господь, нехай буде сьвятим. Буде з вас, Левієві сини! |
| 7. І промовив Мойсей до Корага: Слухайте ж, сини Левієві! |
| 8. Хиба мало вам, що Бог Ізраїлїв вилучив вас із громади Ізраїля, щоб вам можна приближитись до його, щоб вам можна послугувати в храминї Господнїй та стояти перед громадою послугуючи їй, |
| 9. Що удостоїв тебе і всїх братів твоїх, синів Левієвих з тобою, приближитись до його? А вам ще й сьвященства захотїлось! |
| 10. Тим і повстали ви, ти і вся рота твоя проти Господа; бо що таке Арон, що ви нарікаєте на його? |
| 11. І післав Мойсей, щоб покликати Датана та Абірама Елїабенків, та вони сказали: Не пійдемо на гору! |
| 12. Хиба мало того, що ти вивів нас із землї текущої молоком та медом, щоб поморити нас в степу; ти хочеш іще й царювати над нами? |
| 13. І нї в землю, текущу молоком та медом не привів єси нас, нї дав нам у наслїддє поля й виноградники! Хочеш людям сим очі виколити? Не пійдемо! |
| 14. І розлютився вельми Мойсей, і сказав до Господа: Не повертайсь до приносів їх! Нї одного осла не взяв я від них і не заподїяв зла нї одному з них. |
| 15. І сказав Мойсей до Корага: Ти і вся твоя громада, станьте ви завтра перед Господом, ти сам і вони і Арон. |
| 16. І нехай кожен візьме кадильницю свою і накладе у її кадила, і нехай принесе кожен свою кадильницю перед Господом, двістї і пятьдесять кадильниць; і ти і Арон, кожен кадильницю свою. |
| 17. І взяли вони кожен кадильницю свою, і понакладали в них жару, і понасипували в них кадила; та й приступили до входу в соборний намет, і Мойсей та Арон. |
| 18. І скликав Кораг проти них усю громаду до входу в соборний намет. |
| 19. І показалась слава Господня перед всією громадою. І промовив Господь до Мойсея та Арона слова: |
| 20. Вилучтесь із між громади сієї, і погублю їх в одну мить ока. |
| 21. І впали вони ниць на лиця свої і сказали: Боже, ти Боже духів усякого тїла! Один чоловік согрішив, а гнїв би твій мав бути на всю громаду? |
| 22. І рече Господь Мойсейові: |
| 23. Промов до громади і скажи: Відступіть геть навкруги від наметів Корага, Датана й Абірама. |
| 24. І встав Мойсей, і пійшов до Датана й Абірама, і пійшли за ним старші мужі Ізраїля. |
| 25. І промовив він до громади кажучи: Відступіте ж від наметів сих безбожних людей, і не торкайте нїчого їх, щоб не погибнути вам у всїх гріхах їх. |
| 26. І відступили вони геть навкруги від храмини Корага, Датана та Абірама. А Датан та Абірам, вийшовши стояли коло входу в намети свої з жінками своїми й дїтьми своїми і з немовлятами своїми. |
| 27. І сказав Мойсей: По тому зрозумієте ви, що Господь післав мене сотворити всї дїла сї, та що не по своїй волї вчинив я се: |
| 28. Коли вони помруть, як всї люде вмирають, і постигне їх така кара як всїх людей, то не послав мене Господь; |
| 29. Коли ж нечуване диво сотворить Господь, і роззявить земля уста свої та й проковтне їх і все, що їх, і пійдуть живими під землю, тодї пізнаєте, що сї люде споневіряли Господом. |
| 30. І сталося, що як він скіньчив промовляти сї слова, |
| 31. Розступилась земля під ними, і роззявила земля уста свої та й проглинула їх самих і домівки їх і всїх людей, що були в Корага, і все майно. |
| 32. І провалились вони, і все що було їх, живими під землю, і покрила їх земля, і погинули вони спроміж громади. |
| 33. І ввесь Ізраїль, що був навкруги них, кинувсь навтеки, на зойк їх: казали бо вони: Коли б і нас не проглинула земля! |
| 34. І вийшов огонь від Господа, і пожер двістї чоловіка, що поприносили кадила. |
| 35. Давидова пісня про науку людям. Блажен, кому проститься беззаконнє, кому гріх буде покритий. |
| Псалми 32:1-5 |
| 1. Щаслив чоловік, котрому не полїчить Господь несправедливість його, в кого нема зради в серцї! |
| 2. Як я мовчав, нидїли сустави мої від мого зітхання цїлий день. |
| 3. Бо цїлий день тяготїла на менї рука твоя; соки мої висохли як під лїтню спеку. |
| 4. Я виявив гріх мій перед тобою, і не покрив несправедливостї моєї. Я сказав: признаюся перед Господом в переступах моїх, а ти, ти простив несправедливість гріха мого. |
| 5. Жона обичайна славу здобуває, а трудящі приходять до богацтва. |
| Приповісті 11:16-18 |
| 16. Милосердний чоловік чинить добро душі своїй, а жорстокий замучує тїло своє. |
| 17. Безбожний робить роботу безнадїйну-непевну; хто ж сїє правду, тому певна нагорода. |
| 18. І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх, |
| Марк 11:1-19 |
| 1. і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре нїхто з людей не сїдав; одвязавши його, приведїть. |
| 2. І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господеві його треба; й зараз його відошле сюди. |
| 3. Пійшли ж вони, й знайшли осля привязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його. |
| 4. І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля? |
| 5. Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх. |
| 6. І привели осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него. |
| 7. Многі ж одежу свою розстилали по дорозї, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу. |
| 8. Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє; |
| 9. благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах! |
| 10. І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанию з дванайцятьма. |
| 11. І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв, |
| 12. і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листє, прийшов, чи не знайде чого на нїй. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви. |
| 13. І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його. |
| 14. І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав, |
| 15. і не давав, щоб хто носив посуд через церкву. |
| 16. І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників. |
| 17. І чули письменники та архиєреї, й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його. |
| 18. І, як вечір настав, вийшов Він осторонь із города. |