A A A A A
Error:
BookNum: 4 Chapter: 15 VerseStart: 41 VerseShouldHave: 40
Біблія протягом одного року
Марш 9

Числа 15:1-41
1. І рече Господь Мойсейові:
2. Промов до синів Ізраїля і скажи їм: Як прийдете у землю оселї вашої, що дам вам,
3. І приносити мете огняну жертву Господеві, жертву всепалення чи то жертву заколення, щоб сповнити обітницю, чи добровільні дари у празники ваші, щоб закурити Господеві любі пахощі з буйної чи з дрібної скотини:
4. Так мусить той, хто приносить Господеві приношеннє своє, як хлїбну жертву принести: десятину ефи муки пшеничної, змішаної з четвертиною гіна олїї,
5. А як ливну жертву принесеш до жертви всепалення чи то заколення, на кожну вівцю одного гіна вина.
6. Або при баранї принесеш три десятин ефи муки пшеничної, змішаної з третиною гіна олїї;
7. А як ливну жертву подаси третину гіна вина; любі пахощі Господеві.
8. А як принесеш бичка на жертву всепалення, чи на жертву заколення, щоб сповнити обітницю, чи на жертву мирну Господеві,
9. Так нехай приносять до бичка як хлїбну жертву: три десятин ефи муки пшеничної, змішаної з половиною гіна олїї;
10. А як жертву ливну принесеш половину гіна вина: пахощі любі Господеві.
11. Так будуть робити при кожному приношенню вола чи барана чи із овець, чи з кіз;
12. Дивлючись по лїчбі, скілько жертвуєте, робити мете так, при кожному приношенню по лїчбі їх.
13. Всякий землянин мусить чинити се приносючи огняну жертву любих пахощів Господеві.
14. А коли пробуває в вас чужоземець, чи хто б то нї був між вами, в родах ваших, і приносить огняну жертву любих пахощів Господеві, то нехай і він так робить, як ви робите.
15. Що до громади, то установа одна про вас і про приходня, що між вами пробуває; установа віковічня в роди ваші: як ви, так і приходень буде перед Господом.
16. Закон один і одно право буде для вас і для приходня, що пробуває між вами.
17. І рече Господь до Мойсея:
18. Промов до синів Ізрайлевих, і скажи їм: Як прийдете в землю, що в неї сам я приведу вас,
19. Так починаючи їсти хлїб з тієї землї, мусите принести жертву Господеві:
20. Як первоплід з тїста вашого принесете колача на жертву возношення; як жертву з току принесете його.
21. Від первого тїста вашого мусите давати Господеві жертву возношення в роди ваші.
22. А коли незнавши согрішите, і не сповните всї заповідї сї, що промовив Господь до Мойсея,
23. І не сповните все те, що вам повелїв Господь через Мойсея, з того часу, як дав Господь заповідї, і потім у родах ваших,
24. То вчините ось що: Коли за очима в громади, через помилку станеться, тодї мусить уся громада привести бичка на всепаленнє про любі Господеві пахощі, з дарами його хлїбними і ливними, по установі, і одного козла на жертву за гріх.
25. І відпокутує сьвященник за всю громаду синів Ізрайлевих, і проститься їм; бо через помилку стався гріх сей, а вони подали свій принос, огняну жертву Господеві, і принесли перед Господом свою жертву за гріх, за помилку свою.
26. І проститься всїй громадї синів Ізрайлевих, і приходневі, що пробуває між ними; бо ввесь люд провинив помилкою.
27. А коли одна яка душа согрішить помилкою, так мусить вона принести козу перволїтку на жертву за гріх.
28. І відпокутує сьвященник за душу, що помилкою провинила, согрішивши ненарочно перед Господом, і буде вона спокутована і проститься їй.
29. Для землянина між синами Ізрайлевими і для приходня, що пробуває між ними, закон один мусить бути в вас про того, хто помилився.
30. Но та душа, що піднявши руку кому що заподїє, чи він землянин, чи з приходнїв, наругався він з Господа; і викоренити мусять сю душу із серед люду,
31. Бо зневажив він слово Господнє і зломив заповідь його; викорениться душа тая; гріх її на їй.
32. І як були сини Ізрайлеві в пустинї, так знайшли чоловіка, що збирав дрова в субітнїй день.
33. І взяли його ті, що знайшли, як він збирав дрова, та й привели до Мойсея і до Арона і до всієї громади.
34. Та й віддали його під сторожу; бо не знати було, що з ним чинити.
35. І сказав Мойсей: Вмерти мусить чоловік сей; нехай закидає його каміннєм вся громада за табором.
36. І вивела його вся громада за табір, та й закидала каміннєм, і погиб він, як повелїв Господь Мойсейові.
37. І рече Господь до Мойсея:
38. Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм, щоб робили собі кутаси на кінцях верхньої одежі своєї в родах їх, і щоб причіпили до кутасів одежі шнурок з блавату.
39. І будуть вам кутаси на те, щоб ви, бачивши їх, згадували про всї заповідї Господнї, і сповняли їх, і щоб ви не подавались за серцем і очима вашими, що поривають вас до блудування;
40. Щоб ви памятали і сповняли всї заповідї мої й були сьвятими в Бога вашого. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із Египецької землї, щоб вам бути Богом. Я Господь, Бог ваш.
41. Уперся Кораг, син Їзгара, сина Кегаа, сина Левієвого, а з ним Датан та Абірам Елїабенки та Он Пелетієнко, сини Рубенові,

Числа 16:1-35
1. Та й встали вони проти Мойсея, і з ними двістї пятьдесять чоловіка із синів Ізраїля, князї громадські, покликані до ради громадської люде знамениті.
2. І зібрались вони проти Мойсея та Арона, і промовили до них: Годї вам! Бо ж уся громада сьвята і Господь серед неї. Чого ж ви пнетесь високо над громадою Господньою?
3. Почувши те Мойсей упав на лице своє.
4. І промовив він до Корага й усієї роти його, і каже: Завтра сповістить Господь, хто його і хто сьвятий, щоб допустити його до себе; кого він вибрав, того допустить до себе.
5. Так учинїть: Нехай возьме з собою кадильницї Кораг і вся громада його,
6. І завтра положіть у їх жару, і положіть на йому кадило перед Господом; і нехай буде так: той чоловік, що вибере його Господь, нехай буде сьвятим. Буде з вас, Левієві сини!
7. І промовив Мойсей до Корага: Слухайте ж, сини Левієві!
8. Хиба мало вам, що Бог Ізраїлїв вилучив вас із громади Ізраїля, щоб вам можна приближитись до його, щоб вам можна послугувати в храминї Господнїй та стояти перед громадою послугуючи їй,
9. Що удостоїв тебе і всїх братів твоїх, синів Левієвих з тобою, приближитись до його? А вам ще й сьвященства захотїлось!
10. Тим і повстали ви, ти і вся рота твоя проти Господа; бо що таке Арон, що ви нарікаєте на його?
11. І післав Мойсей, щоб покликати Датана та Абірама Елїабенків, та вони сказали: Не пійдемо на гору!
12. Хиба мало того, що ти вивів нас із землї текущої молоком та медом, щоб поморити нас в степу; ти хочеш іще й царювати над нами?
13. І нї в землю, текущу молоком та медом не привів єси нас, нї дав нам у наслїддє поля й виноградники! Хочеш людям сим очі виколити? Не пійдемо!
14. І розлютився вельми Мойсей, і сказав до Господа: Не повертайсь до приносів їх! Нї одного осла не взяв я від них і не заподїяв зла нї одному з них.
15. І сказав Мойсей до Корага: Ти і вся твоя громада, станьте ви завтра перед Господом, ти сам і вони і Арон.
16. І нехай кожен візьме кадильницю свою і накладе у її кадила, і нехай принесе кожен свою кадильницю перед Господом, двістї і пятьдесять кадильниць; і ти і Арон, кожен кадильницю свою.
17. І взяли вони кожен кадильницю свою, і понакладали в них жару, і понасипували в них кадила; та й приступили до входу в соборний намет, і Мойсей та Арон.
18. І скликав Кораг проти них усю громаду до входу в соборний намет.
19. І показалась слава Господня перед всією громадою. І промовив Господь до Мойсея та Арона слова:
20. Вилучтесь із між громади сієї, і погублю їх в одну мить ока.
21. І впали вони ниць на лиця свої і сказали: Боже, ти Боже духів усякого тїла! Один чоловік согрішив, а гнїв би твій мав бути на всю громаду?
22. І рече Господь Мойсейові:
23. Промов до громади і скажи: Відступіть геть навкруги від наметів Корага, Датана й Абірама.
24. І встав Мойсей, і пійшов до Датана й Абірама, і пійшли за ним старші мужі Ізраїля.
25. І промовив він до громади кажучи: Відступіте ж від наметів сих безбожних людей, і не торкайте нїчого їх, щоб не погибнути вам у всїх гріхах їх.
26. І відступили вони геть навкруги від храмини Корага, Датана та Абірама. А Датан та Абірам, вийшовши стояли коло входу в намети свої з жінками своїми й дїтьми своїми і з немовлятами своїми.
27. І сказав Мойсей: По тому зрозумієте ви, що Господь післав мене сотворити всї дїла сї, та що не по своїй волї вчинив я се:
28. Коли вони помруть, як всї люде вмирають, і постигне їх така кара як всїх людей, то не послав мене Господь;
29. Коли ж нечуване диво сотворить Господь, і роззявить земля уста свої та й проковтне їх і все, що їх, і пійдуть живими під землю, тодї пізнаєте, що сї люде споневіряли Господом.
30. І сталося, що як він скіньчив промовляти сї слова,
31. Розступилась земля під ними, і роззявила земля уста свої та й проглинула їх самих і домівки їх і всїх людей, що були в Корага, і все майно.
32. І провалились вони, і все що було їх, живими під землю, і покрила їх земля, і погинули вони спроміж громади.
33. І ввесь Ізраїль, що був навкруги них, кинувсь навтеки, на зойк їх: казали бо вони: Коли б і нас не проглинула земля!
34. І вийшов огонь від Господа, і пожер двістї чоловіка, що поприносили кадила.
35. Давидова пісня про науку людям. Блажен, кому проститься беззаконнє, кому гріх буде покритий.

Псалми 32:1-5
1. Щаслив чоловік, котрому не полїчить Господь несправедливість його, в кого нема зради в серцї!
2. Як я мовчав, нидїли сустави мої від мого зітхання цїлий день.
3. Бо цїлий день тяготїла на менї рука твоя; соки мої висохли як під лїтню спеку.
4. Я виявив гріх мій перед тобою, і не покрив несправедливостї моєї. Я сказав: признаюся перед Господом в переступах моїх, а ти, ти простив несправедливість гріха мого.
5. Жона обичайна славу здобуває, а трудящі приходять до богацтва.

Приповісті 11:16-18
16. Милосердний чоловік чинить добро душі своїй, а жорстокий замучує тїло своє.
17. Безбожний робить роботу безнадїйну-непевну; хто ж сїє правду, тому певна нагорода.
18. І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх,

Марк 11:1-19
1. і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре нїхто з людей не сїдав; одвязавши його, приведїть.
2. І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господеві його треба; й зараз його відошле сюди.
3. Пійшли ж вони, й знайшли осля привязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його.
4. І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля?
5. Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх.
6. І привели осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него.
7. Многі ж одежу свою розстилали по дорозї, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.
8. Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє;
9. благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах!
10. І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанию з дванайцятьма.
11. І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,
12. і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листє, прийшов, чи не знайде чого на нїй. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви.
13. І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його.
14. І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав,
15. і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.
16. І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.
17. І чули письменники та архиєреї, й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.
18. І, як вечір настав, вийшов Він осторонь із города.