| Числа 11:1-35 |
| 1. І сталось що люде нарікали так, що опротивіло Господеві; і як почув Господь наріканнє, запалав гнїв його, і спихнув огонь між ними, і став пожирати конець табору. |
| 2. І заголосили люде до Мойсея, і благав Мойсей Господа, та й потахла пожежа. |
| 3. І назвали те врочище Табера*, бо палало між ними поломя Господнє. |
| 4. І почав мішаний народ, що був між ними, придумувати забаганки, та й сини Ізрайля плакали: Хто знов, мовляли, годувати ме нас мясивом? |
| 5. Памятаємо рибу, що за дармо їли в Египтї, огірки й динї, пір і цибулю й чесник; |
| 6. А тепер прагне душа наша; нема нїчогісїнько, сама тільки манна перед очима нашими. |
| 7. А манна була наче насїння корияндрове, а барва її як бделїон. |
| 8. Блукали люде та й збирали її й мололи в жорнах, або товкли в ступах; і варили її в горшках, та й пекли з неї балабушки; а смаком була вона, як смак у макуха. |
| 9. І як падала роса на табір у ночі, то падала на його й манна. |
| 10. І як почув Мойсей людей, що плачуть по семях своїх, кожне коло входу до свого шатра, і вельми запалав гнїв Господень, то стало тяжко Мойсейові. |
| 11. І промовив Мойсей до Господа: Про що зробив єси горе слузї твому? І чом не знайшов я ласки перед лицем твоїм, що ваготу всього народу сего навалив єси на мене? |
| 12. Хиба ж я почав увесь народ той, або породив його, що ти промовив до мене: Неси його на лонї твому, як нянька носить дитя; неси його в землю, що клятьбою обіцяв її батькам їх? |
| 13. Звідки взяти менї мясива, щоб нагодувати ввесь оцей люд? бо з плачем приступають вони до мене, говорючи: Дай нам мясива їсти! |
| 14. Не в моготу менї одному нести люд сей; бо за важко на мене. |
| 15. І коли так чиниш зо мною, так уже, коли знайшов я ласку перед лицем твоїм, лучче погуби мене, і нехай не бачу горя більше. |
| 16. І рече Господь Мойсейові: Склич менї сїмдесять чоловіка із старшини в Ізраїля, про котрих знаєш, що вони старші між народом і проводорі його, і приведи їх до соборного намету, щоб вони стояли там з тобою. |
| 17. І зійду я і поговоримо там з тобою, і возьму від духа, що на тобі, та й возложу на них, щоб несли з тобою тягар народу, та щоб не одному тобі нести його. |
| 18. А людям скажи: Осьвятїтесь назавтра, так і їсти мете мясиво; плакали бо ви в слухи Господеві, говорючи: Хто дасть нам їсти мясиво? Та ж нам добре було в Египтї; і дасть вам Господь мясива, і їсти мете. |
| 19. Не один день їсти мете, і не два днї, і не пять день, і не десять день, і не двайцять день. |
| 20. А цїлий місяць, аж покіль вертати меться і опротивіє вам; ви бо гордували Господом, що посеред вас, і плакали перед ним, нарікаючи: Чого се вийшли ми з Египту? |
| 21. І сказав Мойсей: Народу, що між ним обертаюсь, шістьдесять тисяч піхоти, а ти промовив: Дам їм мясива, щоб їли цїлий місяць. |
| 22. Хиба дрібну й буйну скотину повбивати, щоб стало для них? Або хиба забрати всю рибу, щоб стала для них? |
| 23. І рече Господь Мойсейові: Хиба ж за мала рука в Господа? Оце ж побачиш, чи справдиться слово моє, чи нї. |
| 24. І вийшов Мойсей, і промовив до люду слова Господнї, і зібрав сїмдесять чоловіка із старших народу і поставив їх навкруги намету. |
| 25. І зійшов Господь у хмарі, і промовив до його, і взяв від духа, що був на йому, і положив на сїмдесять чоловіків старших. І сталось, як дух спустився на них, так стали вони пророкували; та опісля перестали. |
| 26. Два ж чоловіки остались в таборі: один на імя Ельдад, а другий на імя Медад. І спустивсь на них дух, були вони записані, та не виходили до намету, і стали вони пророкувати в таборі. |
| 27. І прибіг якийсь молодик, та й розказав Мойсейові кажучи: Ельдад і Медад пророкують у таборі. |
| 28. І відказав Йозуа Нуненко, що вслуговував Мойсейові з малку, і каже до Мойсея: Добродїю мій, заборони їм. |
| 29. І каже йому Мойсей: Чого ти ревнуєш за мене? Нехай би ввесь люд Господень зробивсь пророками, і щоб Господь послав на них духа свого. |
| 30. І вернувся Мойсей до табору, він і старші мужі Ізрайлеві. |
| 31. І повіяло вітром від Господа, і нанесло перепелиць від моря, і накидало їх у табір, на день ходи в один бік і на день ходи в другий, навкруги табору до двох локтів поверх землї. |
| 32. І вийшли люди, і збирали перепелицї увесь той день і всю ніч, і ввесь день другий; хто мало назбирав, у того було десять гомерів; і розложили їх собі про запас округи табору. |
| 33. Ще ж було мясиво між зубами їх, ще не з'їли його, а гнїв Господень запалав на людей, і вдарив Господь їх тяжким помором. |
| 34. І назвали врочище те Киброт-Гаттаава*; бо там поховано людей, що були ласі. |
| 35. Од Киброт-Гаттаави рушив люд до Газероту; і зупинились вони в Газеротї. |
| Числа 12:1-16 |
| 1. Миряма ж та Арон нарікали на Мойсея за молодицю Кушицьку, що взяв її: бо Кушицьку молодицю взяв він для себе. |
| 2. І мовляли вони: Хиба ж тільки до Мойсея промовляв Господь? Хиба ж і не до нас так само промовляв він? І почув се Господь. |
| 3. А Мойсей та був собі вельми тихий чоловік понад усї люде, що були на землї. |
| 4. І промовив Господь нараз до Мойсея, до Арона, і до Мирями: Ідїть, ви троє, у соборний намет. |
| 5. І зійшов Господь у хмарному стовпі, та й став коло входу в намет, і покликав Арона і Миряму; і вийшли вони обоє. |
| 6. І рече: Ось вислухайте слова мої: Коли єсть пророк між вами, так се я, Господь, у видїнню йому відкриваюсь, ві снї говорю з ним. |
| 7. Не такий слуга мій Мойсей. Він вірний в цїлім домі моїм; |
| 8. Устами до уст розмовляю з ним, не у видїнню, і не в загадках, а образ Господнїй бачить він. Як же не боялись ви говорити проти Мойсея, проти слуги мого? |
| 9. І запалав гнїв Господа проти них; і відійшов він. |
| 10. І відступила хмара від соборного намету; Миряма ж несподівано зробилась прокаженною, біла мов снїг. І обернувсь Арон до Мирями, аж бачить вона прокажена. |
| 11. І каже Арон до Мойсея: Ой лихо, добродїю мій! Не лїчи нам за гріх те, що по дурному вчинили ми, і за те, чим провинили. |
| 12. Нехай вже не буде вона така, наче тая мертва дитина, що в неї тїло, як вийде з материної утроби, до половини зогнило! |
| 13. І кликав Мойсей до Господа, говорючи: Ой, Боже, молю тебе, приверни їй здоровля! |
| 14. І рече Господь Мойсейові: А коли б отець її та плюнув їй у вічі, хиба ж би вона не була осоромлена на сїм день? Нехай зачинять її на сїм день за табором, а потім можуть приняти її до себе. |
| 15. І зачинено її за табором на сїм день, і не рушав люд в дорогу, аж як прилучено Миряму. |
| 16. Потім рушив люд од Газерота та й отаборивсь у Паран степу. |
| Псалми 31:15-18 |
| 15. Днї мої в руках твоїх; вирятуй мене з рук ворога мого і від гонителїв моїх! |
| 16. Сьвіти лицем твоїм на слугу твого, спаси мене по милостї твоїй! |
| 17. Господи, не допусти сорому на мене, бо я призвав тебе на поміч! Побий соромом беззаконних, нехай в пеклї нїміють! |
| 18. Зацїпи уста брехливі, що в гордостї і зневазї верзять мерзоту проти праведника! |
| Приповісті 11:12-14 |
| 12. Недоумок висказує погорду ближньому свому, а розумний чоловік мовчить. |
| 13. Хто переносчиком живе, той таємницю виявлює, а вірний чоловік таїть справу. |
| 14. Де нема управи, там занепадає народ, де ж райцїв досить, там йому дїється добре. |
| Марк 10:12-14 |
| 12. І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб. |
| 13. І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили. |
| 14. Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм; таких бо царство Боже. |