A A A A A
Біблія протягом одного року
Марш 1

Левит 26:1-46
1. Не будете робити собі балванів, нї вирізувати образів, нї ставити стовпів, і каменїв з образами не ставляти мете в землї вашій, щоб перед ними бити поклони. Я Господь, Бог ваш.
2. Суботи мої мусите держати, і в сьвятинї благовіти. Я Господь.
3. Коли будете ходити в установах моїх і будете заповідї мої хоронити і сповняти,
4. То давати му вам дощі у свій час, і родити ме земля жниво своє і дерево приносити ме плоди свої.
5. І час молочення тревати ме в вас до збору виноградини, а збір виноградини тревати ме до сїйби; і їсти мете хлїб ваш до наситу і жити мете з упокоєм у землї вашій.
6. І дам я мир в країнї, і лежати мете собі, і нїхто не буде непокоїти вас; і вигублю хижого зьвіра в країнї, і меч не проходити ме по землї вашій.
7. І будете гонити ворогів ваших, і падати муть вони од меча перед вами.
8. І пятеро вас гнати ме сотню, а сотеро вас гнати ме десять тисяч, і падати муть вороги ваші од меча перед вами.
9. І обернусь до вас, і страшними зроблю вас, і намножу вас, і держати му завіт мій з вами.
10. І будете їсти давнолїтні плоди, і прятати давнолїтне перед новим.
11. І поставлю храмину мою посеред вас, і не гидувати ме вами душа моя;
12. І ходити му проміж вами, і буду вашим Богом, а ви будете моїм людом.
13. Я Господь, Бог ваш, що вас вивів із Египецької землї, щоб ви не були підневолені їм; і розірвав я зазвори ярма вашого, і дав вам ходити випроставшись.
14. Коли ж не послухаєте мене і не будете сповняти всїх заповідей моїх,
15. І коли зневажите установи мої, і гордувати ме душа ваша присудами моїми, так що не сповняти мете всї заповідї мої і зломите заповіт мій;
16. Так я зроблю те саме з вами: я допущу на вас страх, сухоти і пропасницю, від якої почорнїє в очах і душа зомлїє; і сїяти мете марно насїннє ваше, вороги бо ваші пожеруть його.
17. І поставлю лице моє проти вас, і побють вас вороги ваші; і запанують над вами ненавидники ваші, і втікати мете, хоч нїхто не буде гонити за вами.
18. Коли ж і тодї не послухаєте мене, так усемеро побільшу кари ваші за гріхи ваші.
19. І зломлю пиху потуги вашої, і зроблю небо над вами як залїзо, а землю вашу як мідь.
20. І будете марнувати силу вашу, і не давати ме земля ваша жнива свого, а дерево на полї вашому не давати ме плоду свого.
21. А коли ійти мете проти мене й не схочете слухати мене, так усемеро побільшу кари за гріхи ваші.
22. І пущу зьвірину польову на вас, що вигубить дїтей ваших, і пожере скотину вашу, і вас поменьшить, та й опустїють шляхи ваші.
23. Коли ж і після сього не покаєтесь та ійти мете проти мене,
24. Так і сам я ійти му проти вас, і сам я побю вас усемеро за гріхи ваші.
25. І допущу на вас меча, що помститься за завіт; а коли позабираєтесь у городи ваші, то пішлю морову кару серед вас, і віддам вас в руки ворогові.
26. Як зломлю підпору вашу, хлїб, тодї пекти муть хлїб ваш десятеро молодиць в одній печі, і віддавати муть вам хлїб після ваги; і ви їстимете, та й не наїдати метесь.
27. Коли ж і після сього не послухаєте мене да ійти мете проти мене,
28. Так у палкому гнїву ійти му проти вас, і карати му вас усемеро за гріхи ваші.
29. І їсти мете тїло синів ваших, і тїло дочок ваших їсти мете,
30. І зруйную високостї ваші, і розібю стовпи ваші соняшні, та й кину трупа вашого на трупа ідольського, і гидувати ме душа моя вами.
31. І зроблю городи ваші пустками, і спустошу сьвятощі ваші, і не прийму любих пахощів ваших.
32. І спустошу країну вашу, так що й вороги ваші з'жахнуться, що пробувають у їй.
33. І самих вас розпорошу проміж народами, і з мечем пожену за вами; і опустїє земля ваша, а городи ваші обернуться в руїну.
34. Тодї буде собота на землї по всї днї опустїння її, а ви самі опинитесь у землї ворогів ваших; тодї лежати ме земля облогом, і втїшати меться своїми соботнїми часами.
35. По всї днї опустїння свого спочивати ме вона, через те, що не віддихала в соботи ваші, як жили ви на їй.
36. А хто останеться з вас, на того серце наведу страх в землї ворога його: і гнати ме його шелест летючого листу, і втїкати ме, як втїкають від меча, і падати ме, хоч нїхто не гнати меться за ним.
37. І будуть падати одно через другого, наче перед мечем, хоч нїхто не гнати ме їх; і не буде в вас снаги, щоб остоятись перед ворогами вашими.
38. І погибнете між народами, і пожере вас ворожа земля;
39. Хто ж останеться з вас, ті потануть в беззаконнях своїх по ворожих землях, і в беззаконнях батьків своїх вкупі з ними.
40. І будуть тодї признаватись вони в беззаконнях своїх і в беззаконнях батьків своїх, котрими спроневірились менї, та що ійшли проти мене,
41. Та, що й я ійшов проти них, і загнав їх у землю ворогів їх. А коли тодї впокориться необрізане серце їх, і вони спокутують беззаконня свої,
42. То я спогадаю завіт мій з Яковом, і також завіт мій з Ізааком, і завіт мій з Авраамом спогадаю, і землю спогадаю.
43. Бо опустїє після них земля, і втїшати меться соботнїми часами своїми в час опустїння свого без них; самі ж вони приймати муть кару за беззаконня свої, через те, так через те, що судами моїми погордували і душа їх установами моїми гидувала.
44. Тільки ж і тодї, як пробувати муть вони в землї ворогів своїх, не відкину їх від себе і не зогиджу їх собі так, щоб їх вигубити та зломити завіт мій з ними; я бо Господь, Бог їх.
45. Нї! Спогадаю задля їх же самих завіт мій з предками їх, що вивів їх із Египецької землї перед очима народів, щоб їх Богом бути. Я Господь.
46. Се установи, й присуди, і закони, що постановив Господь проміж собою й синами Ізрайлевими на Синай горі, через Мойсея.

Левит 27:1-34
1. І рече Господь Мойсейові:
2. Промов до дїтей Ізрайлевих і скажи їм: Коли хто небудь робить обітницю, то по цїнуванню твому нехай будуть посьвячені душі Господеві.
3. Цїнуваннє ж твоє нехай буде: Чоловіка од двайцятьох років і до шістьдесятьох цїна його пятьдесять секлів срібла, по секлям сьвятинї.
4. А як жінка, то буде цїна твоя трийцять секлів;
5. А як од пяти років до двайцяти років, так цїна твоя для музького полу буде двайцять секлів, а для женського у трийцять секлів;
6. А як од одного місяця до пятьох років, так цїна твоя буде для хлопчика пять секлів, а цїна твоя для дївчатка три секлів срібла;
7. А як же кому шістьдесять років або він старший, так цїна твоя, коли се чоловік, пятнайцять секлів, а як жінка, десять секлів.
8. Коли ж той, що робить обітницю, не спроможеться дати по твому цїнуванню, так поставити його перед сьвященником, і цїнувати ме його сьвященник; по мірі того, що може дати той, хто робить обітницю, нехай цїнує його сьвященник.
9. А коли се скотина, з тих, що приносять в жертву Господеві, так усяке, що буде дане Господеві, сьвятим стане.
10. Нехай не переміняє її і не міняє ситу на захарчовану, чи захарчовану на ситу; а коли ж таки замінить скотину за скотину, так і ся й та стануть сьвятими.
11. А коли буде яка нечиста скотина, що не приносять в жертву Господеві, так нехай поставить скотину перед сьвященником,
12. Та й оцїнить сьвященник, чи годиться вона, чи не годиться.
13. Як оцїнить її сьвященник, так і мусить бути. Коли ж би хто схотїв викупити її, так нехай додасть пятину до цїни твоєї.
14. І коли хто присьвятить дім свій, як сьвятиню Господеві, оцїнить його сьвященник, чи годиться, чи нї.
15. Як сьвященник оцїнить, так воно й мусить бути. Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити дім свій, так мусить додати ще пятину гроша по цїнуванню твому, і буде його.
16. А коли частину поля свого присьвячує хто Господеві, так оцїниш по мірі висїву його. За один гомер висїву ячменю цїна пятьдесять секлів срібла.
17. Коли від ювілейного року присьвятить поле своє, зостанеться воно по цїнуванню твому.
18. А коли по ювілейному роцї присьвятить поле своє, так сьвященник полїчить йому гроші, по мірі лїт, що остались до ювілейного року, і се буде убавлено від цїни твоєї.
19. Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити поле, так наддати мусить пятину срібла по цїнуванню твому, і останеться воно за ним.
20. А коли не викупить поля, або продасть поле другому чоловікові, так неможна буде знов викупити його;
21. І буде поле, як вийде вільне в ювілейному роцї, сьвяте Господеві, як поле присьвячене; буде воно сьвященникові як власність його.
22. А коли присьвятить Господеві поле куплене, що не належить до власного поля його,
23. Так нехай полїчить йому сьвященник, скільки по цїнуванню його виходить до ювілейного року; і віддасть він цїнуваннє твоє того дня, яко сьвяте Господнє.
24. В ювілейному роцї вернеться поле знов до того, в кого він купив його, до того, чия земля властиво була.
25. А всяка цїна твоя буде секлями сьвятинї; двайцять гер на одну секлю.
26. Тільки первака від скотини, що вже як первородний належиться Господеві, не присьвячувати ме нїхто.
27. Коли ж скотина нечиста, так мусить викупити її по цїнуванню твому, наддавши до неї пятину; як же не викупить, так продасться вона по цїнуванню твому.
28. Тільки все обречене, що хто присьвятив Господеві, усе, що його, чи людина, чи скотина, чи поле його власностї, неможна продавати нї викуплювати; все що обречене, пресьвяте Господеві.
29. Усе присьвячене, що буде присьвячене від людей, не можна викупити; заколене мусить бути.
30. І всяка десятина на землї, від насїння землї, від плодів з дерева, буде Господеві; сьвяте Господеві.
31. Коли ж хто схоче викупити яку десятину свою, так пятину її мусить ще додати до неї.
32. А всяка десятина з буйної і дрібної скотини, з усього, що проходить під палицею пастуха, десята скотина буде сьвятим Господеві;
33. Нехай не розбирають, чи годиться чи не годиться, і нехай не переміняють її; коли ж таки перемінять, так і вона сама й та, що нею замінено, стане сьвятим Господеві; не можна її викупити.
34. Се заповідї, що заповідав їх Господь Мойсейові про синів Ізрайлевих на Синай горі.

Псалми 29:1-6
1. Псальма Давидова. В оздайте Господеві, ви, синове можних, воздайте Господеві красу і силу!
2. Воздайте Господеві красоту імени його; поклонїтесь Господеві у пишній сьвятинї!
3. Господнїй голос над водами; Бог слави гремить, Господь над великими водами.
4. Голос Господень потужний, голос Господень величнїй.
5. Голос Господень ломить кедри, Господь трощить кедри Ливанські;
6. Від голосу його скачуть, як телята, Ливан-гори і Сирион, як молоді буйволи.

Приповісті 10:22-25
22. Господня благодать - вона богатим робить, і горя з собою не приносить.
23. Чинити зло - безумному забава, розумний же її у мудростї знаходить.
24. За що безбожного страх обнимає, те його не мине, а праведних бажаннє сповниться.
25. Як буря пронесесь, так безбожного, немов на сьвітї й не було, а праведний - мов би на вічних підвалинах.

Марк 7:1-13
1. І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.
2. І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:
3. (бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;
4. і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).
5. Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?
6. Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
7. Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.
8. Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.
9. І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.
10. Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре.
11. Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;
12. і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй,
13. обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.