| Левит 26:1-46 |
| 1. Не будете робити собі балванів, нї вирізувати образів, нї ставити стовпів, і каменїв з образами не ставляти мете в землї вашій, щоб перед ними бити поклони. Я Господь, Бог ваш. |
| 2. Суботи мої мусите держати, і в сьвятинї благовіти. Я Господь. |
| 3. Коли будете ходити в установах моїх і будете заповідї мої хоронити і сповняти, |
| 4. То давати му вам дощі у свій час, і родити ме земля жниво своє і дерево приносити ме плоди свої. |
| 5. І час молочення тревати ме в вас до збору виноградини, а збір виноградини тревати ме до сїйби; і їсти мете хлїб ваш до наситу і жити мете з упокоєм у землї вашій. |
| 6. І дам я мир в країнї, і лежати мете собі, і нїхто не буде непокоїти вас; і вигублю хижого зьвіра в країнї, і меч не проходити ме по землї вашій. |
| 7. І будете гонити ворогів ваших, і падати муть вони од меча перед вами. |
| 8. І пятеро вас гнати ме сотню, а сотеро вас гнати ме десять тисяч, і падати муть вороги ваші од меча перед вами. |
| 9. І обернусь до вас, і страшними зроблю вас, і намножу вас, і держати му завіт мій з вами. |
| 10. І будете їсти давнолїтні плоди, і прятати давнолїтне перед новим. |
| 11. І поставлю храмину мою посеред вас, і не гидувати ме вами душа моя; |
| 12. І ходити му проміж вами, і буду вашим Богом, а ви будете моїм людом. |
| 13. Я Господь, Бог ваш, що вас вивів із Египецької землї, щоб ви не були підневолені їм; і розірвав я зазвори ярма вашого, і дав вам ходити випроставшись. |
| 14. Коли ж не послухаєте мене і не будете сповняти всїх заповідей моїх, |
| 15. І коли зневажите установи мої, і гордувати ме душа ваша присудами моїми, так що не сповняти мете всї заповідї мої і зломите заповіт мій; |
| 16. Так я зроблю те саме з вами: я допущу на вас страх, сухоти і пропасницю, від якої почорнїє в очах і душа зомлїє; і сїяти мете марно насїннє ваше, вороги бо ваші пожеруть його. |
| 17. І поставлю лице моє проти вас, і побють вас вороги ваші; і запанують над вами ненавидники ваші, і втікати мете, хоч нїхто не буде гонити за вами. |
| 18. Коли ж і тодї не послухаєте мене, так усемеро побільшу кари ваші за гріхи ваші. |
| 19. І зломлю пиху потуги вашої, і зроблю небо над вами як залїзо, а землю вашу як мідь. |
| 20. І будете марнувати силу вашу, і не давати ме земля ваша жнива свого, а дерево на полї вашому не давати ме плоду свого. |
| 21. А коли ійти мете проти мене й не схочете слухати мене, так усемеро побільшу кари за гріхи ваші. |
| 22. І пущу зьвірину польову на вас, що вигубить дїтей ваших, і пожере скотину вашу, і вас поменьшить, та й опустїють шляхи ваші. |
| 23. Коли ж і після сього не покаєтесь та ійти мете проти мене, |
| 24. Так і сам я ійти му проти вас, і сам я побю вас усемеро за гріхи ваші. |
| 25. І допущу на вас меча, що помститься за завіт; а коли позабираєтесь у городи ваші, то пішлю морову кару серед вас, і віддам вас в руки ворогові. |
| 26. Як зломлю підпору вашу, хлїб, тодї пекти муть хлїб ваш десятеро молодиць в одній печі, і віддавати муть вам хлїб після ваги; і ви їстимете, та й не наїдати метесь. |
| 27. Коли ж і після сього не послухаєте мене да ійти мете проти мене, |
| 28. Так у палкому гнїву ійти му проти вас, і карати му вас усемеро за гріхи ваші. |
| 29. І їсти мете тїло синів ваших, і тїло дочок ваших їсти мете, |
| 30. І зруйную високостї ваші, і розібю стовпи ваші соняшні, та й кину трупа вашого на трупа ідольського, і гидувати ме душа моя вами. |
| 31. І зроблю городи ваші пустками, і спустошу сьвятощі ваші, і не прийму любих пахощів ваших. |
| 32. І спустошу країну вашу, так що й вороги ваші з'жахнуться, що пробувають у їй. |
| 33. І самих вас розпорошу проміж народами, і з мечем пожену за вами; і опустїє земля ваша, а городи ваші обернуться в руїну. |
| 34. Тодї буде собота на землї по всї днї опустїння її, а ви самі опинитесь у землї ворогів ваших; тодї лежати ме земля облогом, і втїшати меться своїми соботнїми часами. |
| 35. По всї днї опустїння свого спочивати ме вона, через те, що не віддихала в соботи ваші, як жили ви на їй. |
| 36. А хто останеться з вас, на того серце наведу страх в землї ворога його: і гнати ме його шелест летючого листу, і втїкати ме, як втїкають від меча, і падати ме, хоч нїхто не гнати меться за ним. |
| 37. І будуть падати одно через другого, наче перед мечем, хоч нїхто не гнати ме їх; і не буде в вас снаги, щоб остоятись перед ворогами вашими. |
| 38. І погибнете між народами, і пожере вас ворожа земля; |
| 39. Хто ж останеться з вас, ті потануть в беззаконнях своїх по ворожих землях, і в беззаконнях батьків своїх вкупі з ними. |
| 40. І будуть тодї признаватись вони в беззаконнях своїх і в беззаконнях батьків своїх, котрими спроневірились менї, та що ійшли проти мене, |
| 41. Та, що й я ійшов проти них, і загнав їх у землю ворогів їх. А коли тодї впокориться необрізане серце їх, і вони спокутують беззаконня свої, |
| 42. То я спогадаю завіт мій з Яковом, і також завіт мій з Ізааком, і завіт мій з Авраамом спогадаю, і землю спогадаю. |
| 43. Бо опустїє після них земля, і втїшати меться соботнїми часами своїми в час опустїння свого без них; самі ж вони приймати муть кару за беззаконня свої, через те, так через те, що судами моїми погордували і душа їх установами моїми гидувала. |
| 44. Тільки ж і тодї, як пробувати муть вони в землї ворогів своїх, не відкину їх від себе і не зогиджу їх собі так, щоб їх вигубити та зломити завіт мій з ними; я бо Господь, Бог їх. |
| 45. Нї! Спогадаю задля їх же самих завіт мій з предками їх, що вивів їх із Египецької землї перед очима народів, щоб їх Богом бути. Я Господь. |
| 46. Се установи, й присуди, і закони, що постановив Господь проміж собою й синами Ізрайлевими на Синай горі, через Мойсея. |
| Левит 27:1-34 |
| 1. І рече Господь Мойсейові: |
| 2. Промов до дїтей Ізрайлевих і скажи їм: Коли хто небудь робить обітницю, то по цїнуванню твому нехай будуть посьвячені душі Господеві. |
| 3. Цїнуваннє ж твоє нехай буде: Чоловіка од двайцятьох років і до шістьдесятьох цїна його пятьдесять секлів срібла, по секлям сьвятинї. |
| 4. А як жінка, то буде цїна твоя трийцять секлів; |
| 5. А як од пяти років до двайцяти років, так цїна твоя для музького полу буде двайцять секлів, а для женського у трийцять секлів; |
| 6. А як од одного місяця до пятьох років, так цїна твоя буде для хлопчика пять секлів, а цїна твоя для дївчатка три секлів срібла; |
| 7. А як же кому шістьдесять років або він старший, так цїна твоя, коли се чоловік, пятнайцять секлів, а як жінка, десять секлів. |
| 8. Коли ж той, що робить обітницю, не спроможеться дати по твому цїнуванню, так поставити його перед сьвященником, і цїнувати ме його сьвященник; по мірі того, що може дати той, хто робить обітницю, нехай цїнує його сьвященник. |
| 9. А коли се скотина, з тих, що приносять в жертву Господеві, так усяке, що буде дане Господеві, сьвятим стане. |
| 10. Нехай не переміняє її і не міняє ситу на захарчовану, чи захарчовану на ситу; а коли ж таки замінить скотину за скотину, так і ся й та стануть сьвятими. |
| 11. А коли буде яка нечиста скотина, що не приносять в жертву Господеві, так нехай поставить скотину перед сьвященником, |
| 12. Та й оцїнить сьвященник, чи годиться вона, чи не годиться. |
| 13. Як оцїнить її сьвященник, так і мусить бути. Коли ж би хто схотїв викупити її, так нехай додасть пятину до цїни твоєї. |
| 14. І коли хто присьвятить дім свій, як сьвятиню Господеві, оцїнить його сьвященник, чи годиться, чи нї. |
| 15. Як сьвященник оцїнить, так воно й мусить бути. Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити дім свій, так мусить додати ще пятину гроша по цїнуванню твому, і буде його. |
| 16. А коли частину поля свого присьвячує хто Господеві, так оцїниш по мірі висїву його. За один гомер висїву ячменю цїна пятьдесять секлів срібла. |
| 17. Коли від ювілейного року присьвятить поле своє, зостанеться воно по цїнуванню твому. |
| 18. А коли по ювілейному роцї присьвятить поле своє, так сьвященник полїчить йому гроші, по мірі лїт, що остались до ювілейного року, і се буде убавлено від цїни твоєї. |
| 19. Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити поле, так наддати мусить пятину срібла по цїнуванню твому, і останеться воно за ним. |
| 20. А коли не викупить поля, або продасть поле другому чоловікові, так неможна буде знов викупити його; |
| 21. І буде поле, як вийде вільне в ювілейному роцї, сьвяте Господеві, як поле присьвячене; буде воно сьвященникові як власність його. |
| 22. А коли присьвятить Господеві поле куплене, що не належить до власного поля його, |
| 23. Так нехай полїчить йому сьвященник, скільки по цїнуванню його виходить до ювілейного року; і віддасть він цїнуваннє твоє того дня, яко сьвяте Господнє. |
| 24. В ювілейному роцї вернеться поле знов до того, в кого він купив його, до того, чия земля властиво була. |
| 25. А всяка цїна твоя буде секлями сьвятинї; двайцять гер на одну секлю. |
| 26. Тільки первака від скотини, що вже як первородний належиться Господеві, не присьвячувати ме нїхто. |
| 27. Коли ж скотина нечиста, так мусить викупити її по цїнуванню твому, наддавши до неї пятину; як же не викупить, так продасться вона по цїнуванню твому. |
| 28. Тільки все обречене, що хто присьвятив Господеві, усе, що його, чи людина, чи скотина, чи поле його власностї, неможна продавати нї викуплювати; все що обречене, пресьвяте Господеві. |
| 29. Усе присьвячене, що буде присьвячене від людей, не можна викупити; заколене мусить бути. |
| 30. І всяка десятина на землї, від насїння землї, від плодів з дерева, буде Господеві; сьвяте Господеві. |
| 31. Коли ж хто схоче викупити яку десятину свою, так пятину її мусить ще додати до неї. |
| 32. А всяка десятина з буйної і дрібної скотини, з усього, що проходить під палицею пастуха, десята скотина буде сьвятим Господеві; |
| 33. Нехай не розбирають, чи годиться чи не годиться, і нехай не переміняють її; коли ж таки перемінять, так і вона сама й та, що нею замінено, стане сьвятим Господеві; не можна її викупити. |
| 34. Се заповідї, що заповідав їх Господь Мойсейові про синів Ізрайлевих на Синай горі. |
| Псалми 29:1-6 |
| 1. Псальма Давидова. В оздайте Господеві, ви, синове можних, воздайте Господеві красу і силу! |
| 2. Воздайте Господеві красоту імени його; поклонїтесь Господеві у пишній сьвятинї! |
| 3. Господнїй голос над водами; Бог слави гремить, Господь над великими водами. |
| 4. Голос Господень потужний, голос Господень величнїй. |
| 5. Голос Господень ломить кедри, Господь трощить кедри Ливанські; |
| 6. Від голосу його скачуть, як телята, Ливан-гори і Сирион, як молоді буйволи. |
| Приповісті 10:22-25 |
| 22. Господня благодать - вона богатим робить, і горя з собою не приносить. |
| 23. Чинити зло - безумному забава, розумний же її у мудростї знаходить. |
| 24. За що безбожного страх обнимає, те його не мине, а праведних бажаннє сповниться. |
| 25. Як буря пронесесь, так безбожного, немов на сьвітї й не було, а праведний - мов би на вічних підвалинах. |
| Марк 7:1-13 |
| 1. І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму. |
| 2. І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили: |
| 3. (бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших; |
| 4. і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів). |
| 5. Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками? |
| 6. Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. |
| 7. Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих. |
| 8. Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите. |
| 9. І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити. |
| 10. Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре. |
| 11. Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся; |
| 12. і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй, |
| 13. обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите. |