| Левит 21:1-24 |
| 1. І рече Господь Мойсейові: Промов до сьвященників, синів Аронових, і скажи їм: Нїхто з них нехай не опоганюєть себе, доторкаючись до помершого з людей своїх; |
| 2. Тільки хиба що се родина його, серцем близька йому: мати його, та батько його, та син його, та дочка його, та брат його, |
| 3. Та сестра його дївиця, що близька йому і що не було в неї чоловіка: задля них можна сьвященникові опоганитись, доторкнувшись. |
| 4. Нехай не опоганює себе, як громадський муж між народом своїм, доторкаючись до помершого якого, щоб не стати нечистим. |
| 5. Не робити муть сьвященники лисини на голові в себе і краю борід своїх не стригти муть, і на тїлї в себе нарізок не робити муть. |
| 6. Сьвятими мусять бути перед Богом своїм, і не зневажать імени Бога свого, вони бо приносять огняну жертву Господню, хлїб Бога свого; тим і мусять бути сьвятими. |
| 7. Блудницї або обезчещеної не брати муть собі за жінку і роздведеної з чоловіком своїм жінки не брати муть; сьвятий бо сьвященник перед Богом своїм. |
| 8. І вважай його за сьвятого, він бо хлїб Бога твого приносить. Сьвятим він буде про тебе: бо я сьвятий, Господь, що сьвятить вас. |
| 9. І коли дочка в которого сьвященника обезчестить себе, ставши блудницею, то обезчестила вона тим батька свого; огнем треба спалити її. |
| 10. А великий сьвященник між братами своїми, той, що на голову йому злито миро, і що осьвячено його, щоб надїти сьвяті шати, не буде відкривати голови своєї, і не дерти ме він одїжи своєї. |
| 11. І до жадного мерця не приступати ме; нї задля батька свого, нї задля матері своєї не буде опоганювати себе. |
| 12. І нехай не виходить із сьвятинї, і не зневажає сьвятинї Бога свого; бо посьвят помазання Божого на йому. Я Господь. |
| 13. І мусить він дїву за жінку собі брати. |
| 14. Вдовицю й розвідку і збезчещену, і блудницю, сих не брати ме, а дїву з земляцтва свого мусить взяти за жінку. |
| 15. І не збезчестить він свого насїння в земляцтві свойму; я бо Господь, що сьвятить його. |
| 16. І рече Господь Мойсейові: |
| 17. Промов до Арона і скажи: Хто б нї був із насїння твого в родах їх, що в його хиба в тїлї, нехай не приступає, щоб приносити хлїб Бога свого; |
| 18. Кожен бо, в кого є хиба яка, такому не можна приступити, чи слїпий чоловік буде, чи кульгавий, чи кирпатий, чи нечумазний, |
| 19. Або такий, в кого переломлена нога, чи переломлена рука, |
| 20. Чи горбатий, чи миршавий, чи з більмами на очах, чи коростявий, чи лишаюватий, чи з роздавленими яйцями. |
| 21. Кожний з роду Арона, сьвященника, у кого на тїлї хиба яка, не може приступити, щоб приносити огняні жертви Господнї; сказа у його, не приступати ме, щоб приносити хлїб Бога свого. |
| 22. Хлїб Бога свого в сьвятинї від великої сьвятощі і від сьвятощі можна йому їсти; |
| 23. Тільки до завіси нехай не приступає, і до жертівника нехай не приступає, бо в його сказа на тїлї, так щоб не зневажив сьвятинї моєї: я бо, Господь, осьвячую її. |
| 24. І рече Господь Мойсейові: |
| Левит 22:1-33 |
| 1. Промов до Арона й до синів його, щоб оглядно держали себе перед сьвятими приносами синів Ізрайлевих, що посьвячують для мене, та не зневажали імени сьвятинї моєї. Я Господь. |
| 2. Скажи їм: Хто б то нї був у ваших родах, кожен з насїння вашого, що приступати ме до сьвятощів, що посьвячують сини Ізрайлеві Господеві, а нечисть його буде на йому, викорениться душа та від лиця мого. Я Господь. |
| 3. І кожний з насїння Аронового прокаженний, або течивий, не їсти ме сьвятих приносів, аж стане чистим. А хто торкнеться такого, що через трупа став нечистим, або такого в кого стїкає насїннє; |
| 4. Або хто торкнеться об повзаючу животину, через котру стане нечистим, або об чоловіка, через котрого стане нечистим від якої нечистоти, що на йому: |
| 5. Хто торкнеться об їх, нечистим стане до вечора; і неможна йому їсти сьвятого, але він мусить викупати тїло своє в водї. |
| 6. А зайде соньце, то чистим стане; і можна йому потім їсти сьвяте, бо се хлїб його. |
| 7. Падла й що зьвір розідре, не їсти ме, щоб неопоганитись. Я Господь. |
| 8. І сповняти муть повелїння мої, щоб не взяти на себе гріха і не вмерти за те, що зневажять їх. Я Господь, що сьвятить їх. |
| 9. І нїякий приходень не їсти ме сьвятого; хто в комірни в сьвященника або наймит його, неможна йому їсти сьвятого. |
| 10. А коли сьвященник купить раба за срібло, можна йому їсти з того; і ті, що родились у домівцї його, можуть їсти. |
| 11. І коли дочка сьвященника буде за приходнем, то не їсти ме жертви, сьвятого приношення. |
| 12. Коли ж дочка сьвященника повдовіє чи розведеться з чоловіком, і дїтей в неї нема, і вернулась вона в домівку батька свого, як замолоду, батьківський хлїб їй можна їсти. Нїякому ж приходневі не можна їсти його. |
| 13. І коли хто ненароком з'ість сьвятого, нехай до його надбавить пятину того тай оддасть сьвященникові вкупі з сьвятим. |
| 14. І нехай нїхто не зневажає нїчого сьвятого в синів Ізрайлевих, що приносять Господеві. |
| 15. І сим робом не беруть на душу гріха, що їдять сьвятощі їх. Я бо Господь, що осьвячую їх. |
| 16. І рече Господь Мойсейові: |
| 17. Промов до Арона й до синів його і до всїх синів Ізрайлевих, і скажи їм: Хто б то нї був із дому Ізрайлевого, чи з приходнїв в Ізраїлї, що приносити ме жертву свою, чи по якій обітницї своїй, чи по добрій волї приносять дари Господеві на всепаленнє, |
| 18. То, щоб залюбки було воно прийнято, треба приносити без скази, самця із скотини чи з овечок чи з кіз. |
| 19. Нїчого, що має хибу, не приносити мете його; бо не буде на благоволеннє Боже про вас. |
| 20. І хто приносить жертву мирну Господеві, щоб сповнити обітницю, чи то приніс добровільний, із скоту або з овечок: без скази мусять бути про благоволеннє; не має бути жадної хиби в йому. |
| 21. Слїпого або зраненого, або надвереженого, або таке, що болячки в його, або коростявого, або паршивого, такої животини не приносити мете Господеві і не подавати мете їх на огняну жертву на жертівник. |
| 22. А бика або барана, в якого один член або за довгий або за короткий, такого можна тобі принести як дар добровільний; але на обітницю не годиться таке. |
| 23. І животини, в якої яйцї роздавлені або розбиті, або вирвані або вирізані, не приносити мете Господеві, і в землї вашій не чинїте такого. |
| 24. І з рук чужениць не приносити мете хлїб Бога вашого зо всього того; бо на всьому тому надвереженнє і сказа їх; не будуть вони у благоволеннє Боже про вас. |
| 25. І рече Господь до Мойсея, кажучи: |
| 26. Теля, чи ягня, чи козля, як вродиться, так нехай пробуде сїм день при матері своїй; а з восьмого дня і потім буде залюбки на жертву всепалення Господеві. |
| 27. Чи то буде корова, чи вівця, не будете заколювати її одного дня разом з маленьким її. |
| 28. І як приносити мете жертву подячну Господеві, то приносїть її так, щоб була Богу залюбки про вас: |
| 29. Того самого дня треба з'їсти її; не зоставляйте нїчого до ранку. Я Господь. |
| 30. І пильнуйте заповідей моїх і сповняйте їх. Я Господь. |
| 31. І не зневажати мете імені сьвятого мого, щоб сьвятим бути менї серед синів Ізрайлевих. Я Господь, що сьвятить вас, |
| 32. Що вивів вас із Египецької землї, щоб бути вам Богом. Я Господь. |
| 33. Вкажи менї, Господи, дорогу твою, і провадь мене по простій стежцї задля ворогів моїх! |
| Псалми 27:11-14 |
| 11. Не віддай мене зажерливим гонителям моїм! Бо проти мене встали брехливі сьвідки й той, що злобою на мене дише. |
| 12. Коли б я та не вірував, що побачу благость Господню на сьвітї між живими! |
| 13. Вповай на Господа! Будь потужен, і май одвагу в серцї, і дожидай помочі від Господа. |
| 14. В устах розумного мудрість пробуває, на тїло ж безумного цїпок спадає. |
| Приповісті 10:13-16 |
| 13. Що мудрий знає, те він ховає, уста же дурного - се близька погибель. |
| 14. Багацтво - се утверджене місто багатиреві, а злиднї - се страх убогому. |
| 15. Праця праведного - для життя, надбаннє безбожника - на гріх. |
| 16. А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем. |
| Марк 5:21-43 |
| 21. І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому, |
| 22. і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива. |
| 23. І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него. |
| 24. Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять, |
| 25. і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало, |
| 26. почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його. |
| 27. Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся. |
| 28. І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги. |
| 29. І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї? |
| 30. І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене? |
| 31. І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила. |
| 32. Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду. |
| 33. Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї. |
| 34. Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя? |
| 35. Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй. |
| 36. І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова. |
| 37. І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми. |
| 38. І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить. |
| 39. І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало. |
| 40. І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань. |
| 41. І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим. |
| 42. І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти. |