| Левит 17:1-16 |
| 1. І рече Господь Мойсейові: |
| 2. Промов до Арона та до синів його і скажи їм: Ось що заповідав Господь глаголючи: |
| 3. Хто б то нї був із дому Ізрайлевого, що заколов би вола, чи ягня, чи вівцю, чи козу в таборі, або хто б заколов за табором, |
| 4. Та не принїс його до входу громадського намета на жертву Господеві перед храминою Господньою, тому чоловікові буде полїчена кров за гріх: кров пролив він, і викорениться чоловік той зміж люду свого; |
| 5. Се для того, щоб сини Ізрайлеві приносили жертви свої, що заколюють їх у чистому полї, щоб вони подавали їх Господеві до входу в громадський намет сьвященникові, та заколювали їх як жертви мирні Господеві. |
| 6. І кропити ме сьвященник кровю на жертівник Господень коло входу в соборний намет і пускати ме з димом тук про любі пахощі Господеві. |
| 7. І не приносити муть уже потім жертви ідолам, з котрими блудно ходять. Установою віковічною буде се їм у роди їх. |
| 8. І промовиш їм іще: Хто б то нї був, чи з дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що між вами, що приносити ме всепаленнє чи жертву, |
| 9. І не подасть до входу в громадський намет на приніс Господеві, викорениться чоловік той із між людей своїх. |
| 10. І хто б то нї був із дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що пробувають між вами, хто їсти ме яку б то нї було кров, проти людини, що їсть кров, поверну лице моє і викореню її зміж людей. |
| 11. Бо в крові душа тїла, і призначив я її для жертівника, щоб роблено покуту за душі ваші; кров бо се, що чинить покуту за душу. |
| 12. Тим же то глаголав я Ізрайлевим синам: Нї одна душа зміж вас нехай не їсть крові; і приходень, що пробуває між вами, нехай не їсть крові. |
| 13. І хто б то нї був між синами Ізрайлевими, чи між приходнями, що між вами, що вловить животину чи птицю яку, що їдять, мусить вицїдити кров її, і засипати її землею. |
| 14. Бо душа кожного тїла: кров його, се душа його; і сказав я Ізрайлевим синам: Крові з усякого тїла щоб ви не їли, бо душа кожного тїла се кров його; кожен, хто з'їсть її, викорениться. |
| 15. І всякий хто їсти ме або трупа, або те що зьвір розідре, чи землянин, чи приходень, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистий буде він до вечора; тодї ж стане чистий. Коли ж не повипирає її і не скупається, так нести ме на душі гріх свій. |
| 16. І рече Господь Мойсейові: |
| Левит 18:1-30 |
| 1. Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Я Господь, Бог ваш. |
| 2. Не будете ви ходити робом Египецької землї, де ви жили, і не будете ходити робом Канаан землї, куди приведу вас; і по установам тамешнім не будете жити. |
| 3. Суди мої сповняйте і установ моїх пильнуйте, щоб ходити в них. Я Господь, Бог ваш. |
| 4. І будете сповняти установи мої й суди мої, котрі сповняючи, чоловік жити буде. Я Господь. |
| 5. Нїхто не буде наближуватись до родички, щоб відкрити наготу її. Я Господь. |
| 6. Наготи батька і матері не відкривати меш; вона мати твоя, не відкриєш наготи її. |
| 7. Наготи жінки батькової не відкривати меш; нагота се батька твого. |
| 8. Наготи сестри твоєї, дочки батька твого, або дочки матері твоєї, що родилась дома, чи осторонь родилась, не відкривати меш наготи її. |
| 9. Наготи дочки сина твого, чи дочки твоєї дочки не відкривати меш; бо се твоя нагота. |
| 10. Наготи дочки в жінки батька твого, що родилась від батька твого, та що сестра тобі, наготи її не відкривати меш. |
| 11. Наготи сестри батька твого не відкривати меш; вона родичка батька твого. |
| 12. Наготи сестри матері твоєї не відкривати меш; бо вона родичка матері твоєї. |
| 13. Наготи брата батька твого не відкривати меш: до жінки його не наближишся, вона тїтка тобі. |
| 14. Наготи невістки твоєї не відкривати меш: вона жінка сина твого, не відкривати меш наготи її. |
| 15. Наготи жінки брата твого не відкривати меш; се нагота брата твого. |
| 16. Наготи молодицї і дочки її не відкривати меш; дочки в сина її і дочки в дочки її не брати меш, щоб відкрити наготу її: родичі вони: се дїло соромне. |
| 17. І жінки в купі з сестрою не брати меш, щоб ревнувала, як відкривати меш наготу її коло неї за життя її. |
| 18. І до молодицї в днї чищення її не наближувати мешся, щоб відкрити наготу її. |
| 19. А з жінкою ближнього твого не злягати мешся, щоб вийшло сїмя, та й опоганитись тобі із нею. |
| 20. І сїмя твого не оддаси провести через огонь ради Молеха, і не паскудити меш імени Бога твого. Я Господь. |
| 21. І з музьким полом не зляжешся, як злягаєш з жінкою; гидота бо се. |
| 22. І нї з якою скотиною не зляжешся, та й опоганишся нею; і молодиця нехай не становиться перед скотиною, щоб злучитись; се огидне паскудство. |
| 23. Не поганьтесь нїчим сим: бо сим усїм опоганились народи, що їх виганяю поперед вами. |
| 24. І спаскуджено землю, і покарав я провину її, і земля викинула осадників своїх. |
| 25. Тим же то допильновуйте установ моїх і присудів моїх, і не чинїте нї однієї з гидот сих, нї земляне, нї приходнї, що пробувають між вами. |
| 26. Усї бо гидоти сї чинили осадники землї сієї, що були перед вами, і спаскуджено землю; |
| 27. Щоб не викинула вас земля, як опаскудите її, так як викинула народа, що був перед вами: |
| 28. Бо кожне, хто чинити ме що з тих гидот, - душі, що се зроблять, викореняться із між людей своїх. |
| 29. Оце ж допильновуйте заповідей моїх, щоб не витворяли огидних привичок, що витворялись перед вами, та й щоб не опаскудились ними. Я Господь, Бог ваш. |
| 30. Давидова. Господь сьвітло моє і спасеннє моє; кого менї боятися? Господь твердиня життя мого; перед ким менї лякатись? |
| Псалми 27:1-3 |
| 1. Як здогонили мене злюки, щоб пожерти тїло моє; напасники мої і вороги мої, - вони спіткнулись, і наложили головами. |
| 2. Коли військо облогою проти мене стане, не боїться серце моє; як вдарять боєм на мене, я й тодї вповаю: |
| 3. Хто ходить у правотї, ходить у безпецї; хто ж скривлює стежки, заслужить кару. |
| Приповісті 10:9-9 |
| 9. І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити? |
| Марк 4:21-41 |
| 21. Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло. |
| 22. Коли хто має уші слухати, нехай слухає. |
| 23. І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте. |
| 24. Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него. |
| 25. І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю, |
| 26. та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як - він не знає. |
| 27. Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї. |
| 28. Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива. |
| 29. І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його? |
| 30. Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї; |
| 31. а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне. |
| 32. І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати. |
| 33. Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе. |
| 34. І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік. |
| 35. І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним. |
| 36. І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув. |
| 37. А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо? |
| 38. І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика. |
| 39. І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри? |
| 40. І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його? |