A A A A A
Біблія протягом одного року
Вересень 2

Пісня Піснями 3:1-11
1. По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
2. Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3. Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
4. Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
5. Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
6. Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
7. Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
8. Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
9. Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
10. стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
11. Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!

Пісня Піснями 4:1-16
1. Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
2. Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
3. Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4. Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
5. Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
6. Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
7. Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
8. Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
9. Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
10. Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
11. Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
12. Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
13. Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
14. нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
15. ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
16. Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...

Псалми 104:10-23
10. Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
11. напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
12. Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
13. Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
14. Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
15. і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.
16. Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,
17. що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
18. Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.
19. і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
20. Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,
21. ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
22. Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
23. Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

Приповісті 24:17-18
17. Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє,
18. щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!

1 Коринфян 12:1-31
1. А щодо духовних дарів, то не хочу я, браття, щоб не відали ви.
2. Знаєте, що коли ви поганами були, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас.
3. Тому то кажу вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: Нехай анатема буде на Ісуса, і не може сказати ніхто: Ісус то Господь, як тільки Духом Святим.
4. Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий.
5. Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий.
6. Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе.
7. І кожному дається виявлення Духа на користь.
8. Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом,
9. а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом,
10. а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов.
11. А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче.
12. Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос.
13. Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним.
14. Бо тіло не є один член, а багато.
15. Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона?
16. І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, то хіба через це не від тіла воно?
17. Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?
18. Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів.
19. Якби всі одним членом були, то де тіло було б?
20. Отож, тепер членів багато, та тіло одне.
21. Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні.
22. Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні.
23. А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,
24. а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,
25. щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного.
26. І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться.
27. І ви тіло Христове, а зосібна ви члени!
28. А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови.
29. Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні?
30. Чи ж усі мають дари вздоровлення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясняють?
31. Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!