| Йов 37:1-24 |
| 1. Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого. |
| 2. Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, |
| 3. його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі. |
| 4. За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його. |
| 5. Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми. |
| 6. До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні! |
| 7. Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його. |
| 8. І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах. |
| 9. Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод. |
| 10. Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє. |
| 11. Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара, |
| 12. і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної, |
| 13. він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість. |
| 14. Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда! |
| 15. Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї? |
| 16. Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання, |
| 17. ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня? |
| 18. Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите? |
| 19. Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова. |
| 20. Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде? |
| 21. І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх. |
| 22. Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна. |
| 23. Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою. |
| 24. Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він. |
| Йов 38:1-41 |
| 1. Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав: |
| 2. Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму? |
| 3. Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни! |
| 4. Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! |
| 5. Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура? |
| 6. У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її, |
| 7. коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини? |
| 8. І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило, |
| 9. коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки, |
| 10. і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота, |
| 11. і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих? |
| 12. Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце, |
| 13. щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні? |
| 14. Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони! |
| 15. І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається! |
| 16. Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні? |
| 17. Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні? |
| 18. Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все! |
| 19. Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце, |
| 20. щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому? |
| 21. Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів! |
| 22. Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив, |
| 23. які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни? |
| 24. Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець? |
| 25. Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу, |
| 26. щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема, |
| 27. щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві? |
| 28. Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив? |
| 29. Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив? |
| 30. Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається. |
| 31. Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона? |
| 32. Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш? |
| 33. Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу? |
| 34. Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє? |
| 35. Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми? |
| 36. Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум? |
| 37. Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди, |
| 38. коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються? |
| 39. Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків, |
| 40. як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах? |
| 41. Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони? |
| Псалми 100:1-5 |
| 1. Вдячний псалом. Уся земле, покликуйте Господу! |
| 2. Служіть Господеві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом! |
| 3. Знайте, що Господь Бог Він, Він нас учинив, і Його ми, Його ми народ та отара Його пасовиська. |
| 4. Увійдіть в Його брами з подякуванням, на подвір'я Його з похвалою! Виславляйте Його, ім'я Його благословляйте, |
| 5. бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його з роду в рід! |
| Приповісті 23:26-28 |
| 26. Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої. |
| 27. Бо блудниця то яма глибока, а криниця тісна чужа жінка. |
| 28. І вона, мов грабіжник, чатує, і примножує зрадників поміж людьми. |
| 1 Коринфян 5:1-13 |
| 1. Всюди чути, що між вами перелюб, і то такий перелюб, який і між поганами незнаний, що хтось має за дружину собі дружину батькову... |
| 2. І ви завеличалися, а не засмутились радніш, щоб був вилучений з-поміж вас, хто цей учинок зробив. |
| 3. Отож я, відсутній тілом, та присутній духом, уже розсудив, як присутній між вами: того, хто так учинив це, |
| 4. у Ім'я Господа Ісуса, як зберетеся ви та мій дух, із силою Господа нашого Ісуса, |
| 5. віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня! |
| 6. Величання ваше не добре. Хіба ви не знаєте, що мала розчина все тісто заквашує? |
| 7. Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений. |
| 8. Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди! |
| 9. Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками, |
| 10. але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу. |
| 11. А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п'яниця, чи хижак, із такими навіть не їсти! |
| 12. Бо що ж мені судити й чужих? Чи ви не судите своїх? |
| 13. А чужих судить Бог. Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих! |