A A A A A
Біблія протягом одного року
Найясніший 20

Йов 31:1-40
1. Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?
2. І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?
3. Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?
4. Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?
5. Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,
6. то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!
7. Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,
8. то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!
9. Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,
10. то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!
11. Бо гидота оце, й це провина підсудна,
12. бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...
13. Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,
14. то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?
15. Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?
16. Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?
17. Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?
18. Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!
19. Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,
20. чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?
21. Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,
22. хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!
23. Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...
24. Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?
25. Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26. Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,
27. то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,
28. це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29. Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
30. Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
31. Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?
32. Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
33. Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
34. Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...
35. О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...
36. Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?
37. Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.
38. Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,
39. якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,
40. то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

Йов 32:1-22
1. І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
2. І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3. Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4. А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
5. І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!
6. І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
7. Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
8. Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
9. Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
10. Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
11. Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
12. І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
13. Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!
14. Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
15. Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...
16. Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
17. Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
18. Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...
19. Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
20. Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!
21. На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
22. бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

Псалми 98:1-3
1. Псалом. Співайте для Господа пісню нову, бо Він чуда вчинив! Йому помогла правиця Його та святе рамено Його.
2. Спасіння Своє Господь виявив, перед очима народів відкрив Свою правду.
3. Пам'ятає Він Якову милість Свою, й Свою вірність для дому ізраїля. Бачать всі кінці землі те спасіння, що чинить наш Бог.

Приповісті 23:17-18
17. Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього,
18. бо існує майбутнє, і надія твоя не загине.

1 Коринфян 2:1-16
1. А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю,
2. бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...
3. І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні.
4. І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили,
5. щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!
6. А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,
7. але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу,
8. яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави!
9. Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!
10. А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини.
11. Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.
12. А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам,
13. що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного.
14. А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.
15. Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто.
16. Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів!