A A A A A
Біблія протягом одного року
Найясніший 19

Йов 29:1-25
1. І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2. О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,
3. коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,
4. як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,
5. коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,
6. коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...
7. Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,
8. як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,
9. зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,
10. ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...
11. Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,
12. бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.
13. Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!
14. Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.
15. Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.
16. Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.
17. Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.
18. І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:
19. для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...
20. Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.
21. Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.
22. По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.
23. І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...
24. Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
25. Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

Йов 30:1-31
1. А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...
2. Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!
3. Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4. рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...
5. Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,
6. так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,
7. ревіли вони між кущами, збирались під терням,
8. сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!
9. А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...
10. Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,
11. бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...
12. По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...
13. Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,
14. немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...
15. Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...
16. А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17. Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...
18. З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.
19. Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.
20. Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...
21. Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...
22. На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!
23. Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...
24. Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25. Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26. Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...
27. Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,
28. ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...
29. Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,
30. моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...
31. І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

Псалми 97:7-12
7. Нехай посоромлені будуть усі, хто ідолам служить, хто божками вихвалюється! Додолу впадіть перед Ним, усі боги!
8. Почув і звеселився Сіон, і потішились Юдині дочки через Твої присуди, Господи,
9. бо над усією землею Найвищий Ти, Господи, над богами всіма Ти піднесений сильно!
10. Хто Господа любить, ненавидьте зло! Хто рятує душі святих Своїх, Той визволить їх із руки несправедливих.
11. Світло сіється для справедливого, а для простосердих розрада.
12. Радійте, праведні, Господом, і славте Його святу пам'ять!

Приповісті 23:15-16
15. Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
16. і нутро моє буде тішитись, коли уста твої говоритимуть слушне.

1 Коринфян 1:1-31
1. Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен,
2. Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого,
3. благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
4. Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі,
5. бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням,
6. бо свідоцтво Христове між вами утвердилось,
7. так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа.
8. Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!
9. Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.
10. Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!
11. Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки.
12. А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.
13. Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове ім'я ви христились?
14. Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая,
15. щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє.
16. Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.
17. Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.
18. Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!
19. Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!
20. Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?
21. Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.
22. Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости,
23. а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство,
24. а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!
25. Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!
26. Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні.
27. Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,
28. і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити,
29. так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло.
30. А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням,
31. щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!