| 2 Хроніки 7:1-22 |
| 1. А коли Соломон закінчив молитися, то зійшов огонь із небес, поїв цілопалення та жертви, а слава Господня наповнила храм той! |
| 2. І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня наповнила дім Господній! |
| 3. А всі Ізраїлеві сини бачили, як сходив огонь та Господня слава на храм той, і вони попадали обличчям до землі на підлогу з камінних плит, і вклонилися до землі, і дякували Господеві: Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! |
| 4. А цар та ввесь народ приносили жертву перед Господнім лицем. |
| 5. І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали обряд освячення Божого дому цар та ввесь народ. |
| 6. А священики стояли на вартах своїх, а Левити зо знаряддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господеві, Бо навіки Його милосердя, коли Давид хвалив ними; і священики сурмили навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв... |
| 7. І посвятив Соломон середину подвір'я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопалення та лій мирних жертв, бо мідяний жертівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопалення й хлібної жертви та лою. |
| 8. І справив Соломон того часу те свято на сім день, а ввесь Ізраїль був з ним, дуже великий збір, що зійшовся звідти, де йдеться до Хамату, аж до єгипетського потоку. |
| 9. А восьмого дня справили віддання свята, бо обряд освячення жертівника справляли сім день, і свято сім день. |
| 10. А дня двадцятого й третього сьомого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві. |
| 11. І закінчив Соломон дім Господній та дім царський, та все, що приходило Соломонові на серце, щоб зробити в Господньому домі та в домі своєму, пощастило йому. |
| 12. І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: Вислухав Я молитви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви. |
| 13. Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ Мій, |
| 14. і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім'я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край! |
| 15. Тепер очі Мої будуть відкриті, а уші Мої наставлені на слухання молитви цього місця. |
| 16. І тепер Я вибрав, і освятив цей храм, щоб Ім'я Моє було там аж навіки, Мої ж очі та серце Моє будуть там по всі дні. |
| 17. А тепер, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, щоб зробити все, що наказав Я тобі, і якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та прав Моїх, |
| 18. то поставлю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе переводу нікому з пануючих в Ізраїлі! |
| 19. А якщо ви відвернетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм, |
| 20. то Я повириваю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за приповістку та за посміховище серед усіх народів! |
| 21. А храм цей, що був найвищий, кожен, хто проходитиме біля нього, скам'яніє та й скаже: За що Господь зробив так цьому Краєві та храмові цьому?... |
| 22. І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх з єгипетського краю, і держалися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, тому Він навів на них усе оце лихо!... |
| 2 Хроніки 8:1-18 |
| 1. І сталося по двадцятьох роках, коли Соломон будував дім Господній та свій дім, |
| 2. то міста, які дав Хурам Соломонові, Соломон розбудував їх, і осадив там Ізраїлевих синів. |
| 3. І пішов Соломон до Хават-Цови, і переміг її. |
| 4. І збудував він Тадмора в пустині, та всі міста для запасів, що побудував у Хаматі. |
| 5. І побудував він Бет-Хорон горішній та Бет-Хорон долішній, твердинні міста, мури, двері та засуви, |
| 6. і Баалат, і всі міста для запасів, що були в Соломона, і всі міста для колесниць, і міста для верхівців, і всяке пожадання Соломона, що жадав він збудувати в Єрусалимі й на Ливані, та в усьому Краї його панування. |
| 7. Увесь народ, позосталий з хіттеян, і з амореян, і з періззеян, і з хіввеян, і з євусеян, що вони не з Ізраїля, |
| 8. з їхніх синів, що зосталися по них у Краї, що їх не повигублювали Ізраїлеві сини, то їх Соломон узяв на данину, і це позосталося аж до цього дня. |
| 9. А Ізраїлевих синів Соломон не робив рабами для своєї праці, але вони були військові, і зверхники сторожі його, і зверхники колесниць його та його верхівців. |
| 10. І оце вони були зверхники-намісники царя Соломона, двісті і п'ятдесят, що панували над народом. |
| 11. А фараонову дочку перевів Соломон із Давидового Міста до дому, що збудував для неї, як сказав: Не буде сидіти мені жінка в домі Давида, Ізраїлевого царя, бо святий він, бо Господній ковчег увійшов у нього. |
| 12. Тоді Соломон приніс цілопалення для Господа на Господньому жертівнику, якого він збудував перед притвором, |
| 13. щоб за потребою кожного дня приносити жертву за Мойсеєвим наказом, на суботи, і на молодики, і на свята три рази в році: в свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок. |
| 14. І поставив він, за розпорядком Давида, батька свого, черги священиків на їхню службу, і Левитів на їхніх вартах на хвалу та на службу відповідно до священиків за потребою кожного дня, і придверних в їхніх чергах для кожної брами, бо такий був наказ Давида, Божого чоловіка. |
| 15. І не відступали вони від наказів царя про священиків та Левитів, щодо всякої речі й щодо скарбів. |
| 16. І була зроблена вся Соломонова праця аж до цього дня, від заложення Господнього дому й аж до закінчення його, коли був закінчений дім Господній. |
| 17. Тоді пішов Соломон до Ецйон-Ґеверу та до Елоту над морським берегом в едомському краї. |
| 18. І прислав йому Хурам через своїх рабів кораблі та рабів, що знали море. І прийшли вони з Соломоновими рабами до Офіру, і взяли звідти чотири сотні й п'ятдесят талантів золота, і привезли до царя Соломона. |
| Псалми 80:1-6 |
| 1. Для дириґетна хору. На „Лілеї". Свідоцтво. Псалом Асафів. (80-2) Пастирю ізраїлів, послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, появися |
| 2. (80-3) перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас! |
| 3. (80-4) Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось! |
| 4. (80-5) Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого? |
| 5. (80-6) Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри... |
| 6. (80-7) Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші... |
| Приповісті 20:15-15 |
| 15. Є золото й перел багато, та розумні уста найцінніший то посуд. |
| Діяння Апостолів 13:26-52 |
| 26. Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього. |
| 27. Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом, |
| 28. і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його. |
| 29. Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. |
| 30. Але Бог воскресив Його з мертвих! |
| 31. Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми. |
| 32. І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям, |
| 33. що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! |
| 34. А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були! |
| 35. Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління! |
| 36. Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив. |
| 37. Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив. |
| 38. Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам. |
| 39. І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий. |
| 40. Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене: |
| 41. Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам! |
| 42. А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова. |
| 43. А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. |
| 44. А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова. |
| 45. Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. |
| 46. Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось. |
| 47. Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі! |
| 48. А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували. |
| 49. І ширилось Слово Господнє по цілій країні. |
| 50. Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі. |
| 51. Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію. |
| 52. А учні сповнялися радощів і Духа Святого. |