A A A A A
Біблія протягом одного року
Липень 29

Неемія 10:1-39
1. (10-2) А між тих, що поклали печатки, були: намісник Неемія, син Хахаліїн, і Цідкійя,
2. (10-3) Серая, Азарія, Єремія,
3. (10-4) Пашхур, Амарія, Малкійя,
4. (10-5) Хаттуш, Шеванія, Маллух,
5. (10-6) Харім, Меремот, Овадія,
6. (10-7) Даніїл, Ґіннетон, Барух,
7. (10-8) Мешуллам, Авійя, Мійямін,
8. (10-9) Маазія, Білґай, Шемая, оце священики.
9. (10-10) А Левити: Ісус, син Азаніїн, Біннуй, з Хенададових синів, Кадміїл.
10. (10-11) А їхні брати: Шеванія, Годійя, Келіта, Пелая, Ханан,
11. (10-12) Міха, Рехов, Хашавія,
12. (10-13) Заккур, Шеревія, Шеванія,
13. (10-14) Годійя, Бані, Беніну.
14. (10-15) Голови народу: Пар'ош, Пахат-Моав, Елам, Затту, Бані,
15. (10-16) Бунні, Аз'дад, Бевай,
16. (10-17) Адонійя, Біґвай, Адін,
17. (10-18) Атер, Хізкійя, Аззур,
18. (10-19) Годійя, Хашум, Бецай,
19. (10-20) Харіф, Анатот, Невай,
20. (10-21) Маґпіяш, Мешуллам, Хезір,
21. (10-22) Мешезав'їл, Садок, Яддуя,
22. (10-23) Пелатія, Ханан, Аная,
23. (10-24) Осія, Хананія, Хашшув,
24. (10-25) Галлохеш, Пілха, Шовек,
25. (10-26) Рехум, Хашавна, Маасея,
26. (10-27) і Ахійя, Ханан, Анан,
27. (10-28) Маллух, Харім, Баана.
28. (10-29) І решта народу, священики, Левити, придверні, співаки, храмові підданці, і кожен, відділений від народів краю до Божого Закону, їхні жінки, їхні сини, та їхні дочки, кожен знаючий та розуміючий,
29. (10-30) зміцняють присягу при браттях своїх, при своїх шляхетних, і вступили в клятву та присягу, щоб ходити в Божому Законі, що був даний через Мойсея, Божого раба, і щоб дотримуватися, і щоб виконувати всі заповіді Господа, нашого Бога, і права Його, і постанови Його,
30. (10-31) і що не дамо наших синів народам Краю, а їхніх дочок не візьмемо для наших синів.
31. (10-32) А від народів цього Краю, що спроваджують товари та всяке збіжжя в день суботній на продаж, не візьмемо від них у суботу та в святі дні, і сьомого року понехаємо землю та всякого роду борги.
32. (10-33) І поставили ми собі за обов'язок, щоб давати нам третину шекля в рік на службу дому нашого Бога,
33. (10-34) на хліб показний, і на постійний дар, і на постійне цілопалення, на суботи, на молодики, на свята, і на освячені речі, і на жертви за гріх на окуплення за Ізраїля, і на всяку працю дому нашого Бога.
34. (10-35) І кинули ми жеребки про пожертву дров, священики, Левити та народ, щоб приносити до дому нашого Бога, за домом наших батьків, на означені часи рік-річно, щоб палити на жертівнику Господа, нашого Бога, як написано в Законі,
35. (10-36) і щоб приносити первоплоди нашої землі та первоплоди всякого плоду зо всякого дерева рік-річно до Господнього дому,
36. (10-37) і первороджених синів наших та нашої худоби, як написано в Законі, і первороджених худоби нашої великої та худоби нашої дрібної, щоб приносити до дому нашого Бога до священиків, що служать у домі нашого Бога,
37. (10-38) і первопочаток наших діж, і наші приношення, і плід усякого дерева, молоде вино та оливу спровадимо священикам до кімнат дому нашого Бога, а десятину нашої землі Левитам. А вони, Левити, будуть збирати десятину по всіх містах нашої роботи.
38. (10-39) І буде священик, син Ааронів, із Левитами, коли Левити будуть збирати десятину, і Левити віднесуть десятину від десятини до дому нашого Бога до комір, до скарбниці.
39. (10-40) Бо до комір будуть зносити сини Ізраїлеві та сини Левитів приношення збіжжя, молодого вина та оливи, і там є речі святині, служачі священики, і придверні, і співаки. І ми не опустимо дому нашого Бога!

Неемія 11:1-36
1. І сиділи зверхники народу в Єрусалимі, а решта народу кинули жеребки, щоб привести одного з десяти сидіти в Єрусалимі, місті святому, а дев'ять частин зостаються по інших містах.
2. І поблагословив народ усіх тих людей, що пожертвувалися сидіти в Єрусалимі.
3. А оце голови округи, що сиділи в Єрусалимі, а по Юдиних містах сиділи, кожен у своїй посілості, по своїх містах, Ізраїль, священики, і Левити, і храмові підданці, і сини Соломонових рабів.
4. А в Єрусалимі сиділи оці з синів Юдиних та з синів Веніяминових. Із синів Юдиних: Атая, син Уззійї, сина Захарія, сина Амарії, сина Шефатії, сина Магаліїла, із синів Перецових.
5. І Маасея, син Баруха, сина Кол-Хозе, сина Хазаї, сина Адаї, сина Йояріва, сина Захарія, сина Шілоні.
6. Усіх синів Перецових, що сиділи в Єрусалимі, було чотири сотні шістдесят і вісім хоробрих людей.
7. А оце Веніяминові сини: Саллу, син Мешуллама, сина Йоеда, сина Педаї, сина Кадаї, сина Маасеї, сина Ітіїла, сина Ісаї.
8. А по ньому: Ґаббай, Саллай, дев'ять сотень двадцять і вісім.
9. А Йоїл, син Зіхрі, був провідником над ними, а Юда, син Сенуїн, другий над містом.
10. Із священиків: Єдая, син Йоярів, Яхін,
11. Серая, син Хілкійї, сина Мешуллама, сина Садока, сина Мерайота, сина Ахітува, начальник у Божому домі.
12. А їхніх братів, що робили службу для Божого дому, вісім сотень і двадцять і два. І Адая, син Єрохама, сина Пелалії, сина Амці, сина Захарія, сина Пашхура, сина Малкійї,
13. а їхніх братів, голів батьківських родів, двісті сорок і два. І Амашсай, син Азаріїла, сина Ахезая, сина Мешіллемота, сина Іммера,
14. а їхніх братів, хоробрих вояків, сто двадцять і вісім, а провідник над ними Завдіїл, син Ґедоліма.
15. А з Левитів: Шемая, син Хашшува, сина Азрікама, сина Хашавії, сина Бунні.
16. А Шаббетай та Йозавад були над зовнішньою службою для Божого дому, з голів Левитів.
17. А Матанія, син Міхи, сина Завді, сина Асафового, був головою, що починав славословити при молитві, і Бакбукія, другий з братів його, і Авда, син Шаммуї, сина Ґалала, сина Єдутунового.
18. Усіх Левитів у святому місті було двісті вісімдесят і чотири.
19. А придверні: Аккув, Талмон та їхні брати, що сторожили при брамах, сто сімдесят і два.
20. А решта Ізраїля, священики, Левити були по всіх Юдиних містах, кожен у наділі своїм.
21. А храмові підданці сиділи в Офелі, а Ціха та Ґішпа були над підданцями.
22. А провідником Левитів в Єрусалимі був Уззі, син Бані, сина Хашавії, сина Маттанії, сина Міхи, з Асафових синів, співаків при службі Божого дому,
23. бо був царів наказ про них та певна оплата на співаків про кожен день.
24. А Петахія, син Мешезав'їла, із синів Зераха, сина Юдиного, був при руці царя для всіх справ народу.
25. А по дворах на полях своїх з Юдиних синів сиділи: в Кір'ят-Арбі та залежних її містах, і в Дівоні та залежних його містах, і в Єкавцеїлі та залежних його містах,
26. і в Єшуї, і в Моладі, і в Бет-Пелеті,
27. і в Хасар-Шуалі, і в Беер-Шеві та залежних його містах,
28. і в Ціклаґу, і в Мехоні та в залежних її містах,
29. і в Ен-Ріммоні, і в Цор'ї, і в Ярмуті,
30. Заноаху, Адулламі та дворах її, в Лахішу та полях його, в Азці та залежних її містах. І таборували вони від Беер-Шеви аж до долини Гінном.
31. А Веніяминові сини, починаючи від Ґеви, заселили оці міста: Міхмаш, і Айя, і Бет-Ел та залежні його міста,
32. Анатот, Нов, Ананія,
33. Хацор, Рама, Ґіттаїм,
34. Хадід, Цевоїм, Неваллат,
35. Лод і Оно, долина Харашім.
36. А з Левитів Юдині відділи жили в краю Веніямина.

Псалми 89:19-29
19. (89-20) Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об'явленні та говорив: Я поклав допомогу на сильного, Я вибранця підніс із народу:
20. (89-21) знайшов Я Давида, Свого раба, Я його намастив Своєю святою оливою,
21. (89-22) щоб із ним була сильна рука Моя, а рамено Моє вміцнило його!
22. (89-23) Ворог на нього не нападе, а син беззаконня не буде його переслідувати,
23. (89-24) його ворогів поб'ю перед обличчям його, і вдарю його ненависників!
24. (89-25) із ним Моя вірність та милість Моя, а Йменням Моїм його ріг піднесеться,
25. (89-26) і Я покладу його руку на море, і на ріки правицю його.
26. (89-27) Він Мене буде звати: Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасіння мого!
27. (89-28) Я вчиню його теж перворідним, найвищим над земних царів.
28. (89-29) Свою милість для нього навіки сховаю, і Мій заповіт йому вірний,
29. (89-30) і насіння його покладу Я навіки, а трона його як дні неба!

Приповісті 22:1-2
1. Ліпше добре ім'я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото.
2. Багатий та вбогий стрічаються, Господь їх обох створив.

Діяння Апостолів 28:1-31
1. А коли врятувалися ми, то довідалися, що острів той зветься Меліта.
2. Тубільці ж нам виявили надзвичайну людяність, бо вони запалили огонь, ішов бо дощ і був холод, і прийняли нас усіх.
3. Як Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на огонь, змія вискочила через жар, і почепилась на руку йому...
4. Як тубільці ж угледіли, що змія почепилась на руку йому, зачали говорити один одному: Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, Помста жити не дозволила!
5. Він струснув ту звірюку в огонь, і ніякої шкоди не зазнав!
6. А вони сподівалися, що він спухне або впаде мертвий умить. Коли ж довго чекали того та побачили, що ніякого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог...
7. Навкруги ж того місця знаходились, добра начальника острова, на ім'я Публія, він прийняв нас, і три дні ласкаво гостив.
8. І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його.
9. Якже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та вздоровлялись.
10. Вони нас вшанували й великими почестями, а як ми від'їжджали, понакладали, чого було треба.
11. А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував.
12. І, як ми допливли в Сіракузи, пробули там три дні.
13. А звідти, пливучи понад берегом, прибули ми до Реґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путеолі,
14. де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули ми до Риму.
15. А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілішав.
16. А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно, ураз із вояком, що його сторожив.
17. І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян.
18. Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було.
19. Та юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити.
20. Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами...
21. А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.
22. Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються.
23. А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками.
24. І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.
25. Вони між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,
26. промовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите!
27. Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!
28. Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони!
29. Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.
30. І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього,
31. і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!